22 червня – Бог любить говірки

У пуритан була приказка: «Бог любить говірки». Під цим вони мали на увазі, що Бога більше цікавить дух, в якому ми живемо, ніж конкретні результати. Вони намагалися зв’язувати всі аспекти життя з його джерелом у Богу, сполучаючи два світи воєдино, замість того, щоб розділяти їх на священне і світське.

Догоджання Богові не означає, що ми повинні завантажити себе черговим набором «духовних» справ. Як казали пуритани, що б ти не робив: прибирав вдома або проповідував, підковував коней або перекладав Біблію мовами індіанських племен, – будь-яка людська активність може бути жертвою Богові. Пізніше в цьому ж дусі висловився Томас Мертон: «Те, як чернець управляється з мітлою, свідчить про нього більше, ніж те, що він говорить».

Особисто мені відносно просто «шанувати» Бога в природі і набагато складніше шанувати Його через буденні події мого життя. Як побачити в приземлених справах, з яких складається мій день, виконання вищого задуму? Як скласти воєдино два світи, помічаючи Бога в повсякденному?

Мартін Лютер бачив потенційне покликання в будь-якому різновиді діяльності. «Навіть брудна і неприємна робота, на кшталт прибирання стійла або прання пелюшок, є чистою і святою, якщо вона виходить з чистого серця», – сказав він. Лютер спонукав звичайних людей: фермерів, доярок, м’ясників і шевців – працювати так, як ніби Бог особисто спостерігає за ними.

Доглянути за престарілими батьками. Прибрати за дитиною. Посидіти на веранді із сусідом. Заспокоїти невдоволеного клієнта. Прокласти оптоволоконний кабель. Скласти графік чергування медсестер. Просидіти в автомобільному заторі. Наколоти дров. Сходити за покупками. Велику, якщо не переважну частину свого часу ми поглинені буденними справами. Потрібна віра, щоб вважати їх дійсно значущими.

«А ми маємо розум Христів», – написав Павло церкві Коринту, яка серед усіх церков демонструвала найменше цього розуму. Яким же чином ми застосовуємо «розум Христів» посеред повсякденності?

Письменниця Джоан Чітістер з ордену бенедиктинців узагальнила суть духовності як: «незвичайне життя в звичайних умовах. Якщо ми не духовні в тому, у чому перебуваємо, і такі, як ми є, то ми не духовні взагалі».

З книги «Відгомони іншого світу»

Попередній запис

21 червня – Віра в дії

Оскільки в кожній рекламі має бути доля правди, я почуваю себе зобов’язаним досліджувати, як діє віра на практиці в повсякденних ... Читати далі

Наступний запис

23 червня – Чинити так, ніби…

«Наука Моя – не Моя, а Того, Хто послав Мене, – сказав Ісус. – Коли хоче хто волю чинити Його, ... Читати далі