Я навчився здоровому підходу до життя в Клайва Льюїса, який пробудився до реальності іншого світу через красу скандинавських міфів, природи і музики Вагнера. У наших бажаннях Льюїс побачив не просто відгомони, а «випереджаюче відлуння» того світу. Як він виразився, проблиски краси і щемляче томління безтурботності «самі по собі – ніщо. Вони лише – аромат незнайденої нами квітки, відлуння не почутої нами мелодії, новини з країни, в якій ми ніколи не бували».
Я зрозумів: для того, щоб побачити те важливе, чого я не помічаю на землі, мені треба вдихнути аромат квітів і прислухатися до певних мелодій. Відволікшись від розподілу життя на природне і надприродне, духовне і недуховне, я почав шукати спосіб об’єднати ці дві складові, щоб отримати єдність, яка (у чому я все більше переконувався) відповідала Божому задуму.
«Що для мене найбільше задоволення?» – запитав я себе. Мене напрочуд захоплює дика природа. Я люблю бігти вниз слизьким, кам’янистим схилом гори до безпечного укриття лісу, коли навколо згущуються грозові хмари, і все ближче б’ють блискавки. А скільки вражень від зустрічі з грізлі на лісовій стежці, коли ти розумієш, що, яке б рішення ти зараз не прийняв, усе залежить не від тебе, а від настрою ведмедя! Ще я люблю відвідувати екзотичні країни, де немає звичних ні їжі, ні запахів, ні звуків. І, звичайно ж, мені подобаються домашні радощі: вишукана кава, вершкове морозиво, зірвані в саду персики і чорниця. Тепер, коли я живу в сільській місцевості, я також нудьгую за міськими розвагами: іноземними фільмами, хорошою музикою, театральними виставами, під враженням яких ти ходиш декілька днів.
Я почав прислухатися до власних бажань, як до відгомонів іншого світу – виблискуючого ключа до розуміння природи Творця. Я чомусь піддався обману, вважаючи природний світ недуховним, а Бога – супротивником задоволень. Проте саме Бог винайшов матерію, включивши в наше тіло всі органи чуття, за допомогою яких я відчуваю задоволення. Природне і надприродне – це не два окремі світи, а лише різні прояви однієї і тієї ж реальності.
З книги «Відгомони іншого світу»
