Надія? Лише на Бога! (Завершення)

А як у нас з надією на Бога?!

І нарешті, ми перейдемо до найочевиднішого для кожного християнина – до надії на Бога!

Усі ми прекрасно розуміємо, що це єдиний різновид надії, який відповідає самому поняттю слова надія.

Нагадаю: Надія – очікування чогось сприятливого, у поєднанні з упевненістю в його здійсненні. Те, на що можна сподіватися, спертися, покластися.

Надіятися – тверда, стійка надія на когось, на щось.

НАДІЯТИСЯ – твердо сподіватися, чекати з упевненістю, покладатися, нічим не бентежачись.

І на кого і надіятися, як не на Того, хто вічний, хто повний любові, хто ніколи не збреше, хто тримає усе словом сили Своєї. Кращої опори і бажати важко!

Найбільш, напевно, прекрасне місце Писання про надію на Господа, яке багато хто знає напам’ять. Я б назвав його – гімном надії: «Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її. Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого. Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе. Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень. Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті. Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло. Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю» (Пс. 36:3-9).

Здавалося б, що тут можна додати? Можна було б і закінчити сьогоднішню розмову, коли б не одне, дуже велике АЛЕ!!!

Як свідчить історія церкви, та і життя кожного окремого християнина – дуже важко надіятися на Бога!

Ні! Казати: Я надіюся на Бога! – дуже легко, я б сказав, занадто легко. А от дійсно надіятися на Нього…

Тут виникає декілька труднощів, здолати які в змозі далеко не усі люди, і не усі церкви.

Трудність номер Один: Бога не можна побачити! Ну ось, скажіть, трудність! Ми ж знаємо: «Бога не бачив ніхто і ніколи, але Ісус». Але ж Ісуса сьогодні в тілі теж ніхто не бачить.

А вже духовною короткозорістю страждають більшість людей. Згадаємо – і юдеї, і церква упродовж своєї історії постійно намагається підмінити Бога чимось, що можна побачити, а краще – поторкати: починаючи від тельця хоривського і закінчуючи мільйонами ікон, розп’ятій і статуеток. Причому, ця художня жилка, мабуть, від прихованого розуміння того, що це має до Бога дуже віддалене відношення.

Так з’являються численні угодники, святі, рівноапостольні та інші. Вже їх зображувати ніхто не забороняв?! І покланяються, і сподіваються на святих Урсул і Патриків, блаженних Коль і Петрів! А вірніше, на їх портрети і статуетки!..

От я повісила на шию ладанку з Маткою-Бозкою і тепер жоден пристріт мені не страшний! Вона вже точно захистить!

А я! А я наклеїв на торпеду своєї машини – Миколу угодника – покровителя мандруючих і подорожуючих, і тепер мені жодна аварія не страшна! І справді – тільки половина машин з Миколою угодниками потрапляє в аварії, а от друга половина їздить абсолютно безаварійно!

А скільки бігає по світу шахраїв, що видають себе то за Христа, то за діву Марію, то «за когось великого». Слава Богу, нікому ще доки не спало на думку видавати себе за Бога-Отця! Але, мабуть, і це не за горами…

Трудність номер два надії на Бога: На Бога не можна, пробачте за сленг, «наїхати»!

Хоча, звичайно, ми усі, і я не виключення, час від часу, намагаємося це зробити: Господи! От я вже багато років молюся про свої проблеми – і що?! Де?! Чому ні?! А нумо давай!!!

У вас як? Виходить? І в мене не дуже! А це ж образливо!

Що в цьому випадку деякі з нас намагаються зробити? Правильно! Знову таки шукаємо того, кого можна побачити, а краще поторкати. Цар Саул – Господь не відповідає, а от ми до чарівниці, та дух Самуїла за вушко та на сонечко: Нумо, Самуїле, скажи, та усю правду розкажи.

Ну, ми, звичайно, християни, до чарівників не ходимо… а проблеми не йдуть… а позбутися них хочеться. Ну, що ж! Йдемо шукати пророків – нехай запитають Господа. А, оскільки відрізнити пророків істинних від помилкових непросто, влітаємо з вогню та в полум’я: намагалися позбутися однієї проблеми – отримали десять!

А замислитися про те, що наша проблема, можливо, як сліпота апостола Павла, допомагає нам зберегти нашу віру і пройти терен – замислитися про таку функцію нашої проблеми, на жаль, не виходить!

Але ще гірше інше – після декількох спроб натиснути на Бога, людина обертається – і йде від Нього. А це вже біда! І не лякають колишніх вірних слова пророка Єремії: «Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. “Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої”» (Єр. 17:13).

І нарешті, третя, дуже важка сторона надії на Бога – Його не можна обдурити.

Я можу до хрипоти кричати: Я надіюся на Бога!!! Але якщо цього немає в моєму серці? До лампади! А ви кажете – легко сподіватися на Бога!

Але все-таки, попри труднощі, ми намагаємося надіятися на Нього! Я вже казав на початку – сотні місць Писання, які обіцяють великі блага тим, хто надіється на Нього:

  • «Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа». (Пс. 39:5).
  • «Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю» (Пс. 36:34).
  • «Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його» (Пс. 146:11).
  • «Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя» (Пс. 61:6).
  • «У страху перед Господом – надія тверда, і синам Своїм Він притулок» (Пр. 14:26).
  • «Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода. Терпіння потрібне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обіцяне. Бо ще “небагато, зовсім небагато‚ і Грядущий прийде і не забариться”. “Праведний вірою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя”. Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вірі на спасіння душі» (Євр. 10:35-39).

У посланні до Римлян апостол називає нашого Бога – Бог надії: «Нехай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією» (Рим. 15:13).

Суть надії на Бога в тому, щоб покладатися на Його волю: «Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, – говорить Господь, – наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію» (Єр. 29:11).

Ну, що ж! Підведемо підсумки:

Ми сьогодні спробували розібратися, на кого можна сподіватися, а на кого – ні.

  1. І зрозуміли, що не можна сподіватися на сильних світу цього, тому що їх сила – штука неміцна і тимчасова.
  2. Не можна сподіватися на ближніх, вони такі ж тимчасові і слабкі люди, як і ми самі. Краще самому служити для них надією.
  3. Не можна сподіватися і на свої дійсні чи уявні чесноти – це легковажно і небезпечно.
  4. Ми зрозуміли, що сподіваючись на Бога нас можуть очікувати труднощі: вони в тому, що Бог невидимий, суверенний і всезнаючий.
  5. І ми ще раз згадали, які блага чекають на тих, хто дійсно надіється на Нього.

А усю сьогоднішню проповідь 2500 тисяч років тому зібрав у декілька слів пророк Єремія: «Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа. Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній. Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої – Господь. Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід» (Єр. 17:5-8). І я вірю, що ці пророчі слова актуальні і сьогодні. Амінь.

А тепер усе, і «нехай буде ім’я Господнє благословенне!» (Іов 1:21)

За матеріалами сайту: https://golgofa.kіev.ua

Попередній запис

Надія? Лише на Бога! (Продовження)

Сподіватися на ближніх?! Друга помилка, якої часто припускаються християни, – надія на ближнього. Ну, як же! Мій ближній: мій брат ... Читати далі

Наступний запис

Божі критерії

«Весь світ театр, а люди в нім – актори», – цей доволі відомий вислів належить перу Шекспіра. І не можна ... Читати далі