Надія? Лише на Бога!

Чи доводилося вам переходити річку навесні по льоду?..

…коли місцями видно ополонки, з плаваючими в них крижинами, що відкололися, місцями по льоду пробігли тріщини, десь лід підтанув і темний, майже чорний.

…і коли ти обережно ставиш ногу… крок за кроком, вибираючи, де лід менше прогинається і тріщить.

Власне, уся ця неприємна процедура зводиться до того, що ти шукаєш, де лід ще досить товстий і надійний.

І щоразу, опускаючи ногу на лід, ти в черговий раз сподіваєшся, що він виявиться досить товстим і витримає вагу твого тіла.

І от, нарешті, останній стрибок через вже вільну від льоду смужку біля берега… звичайно, не дострибуєш… і вже згадуючи недобрим словом довгождану теплу погоду і, сидячи на березі і виливаючи з мокрого черевика крижану воду, згадуєш неприємний холодок у потилиці при кожному кроці по льоду. Витримає? Не витримає?

І щоразу, коли нога опускалася на лід, сподівався – витримає!

От про надію ми сьогодні і поміркуємо.

Що таке надія?

Давайте зануримося в словники і подивимося точне значення слова НАДІЯ: Надія – очікування чогось сприятливого, у поєднанні з упевненістю в його здійсненні. Те, на що можна сподіватися, спертися, покластися.

Слово ж СПОДІВАТИСЯ пояснюється так: сподіватися на щось, вірити, надіятися, не сумніватися, чекати з упевненістю, (слухайте уважно!) СПОДІВАТИСЯ – вважати виконання бажання свого вірогідним; (і зовсім в’яло! … але з гумором) СПОДІВАТИСЯ – це частка ЯКОСЬ, виражена дієсловом.

У Писанні, разом із словом НАДІЯ, майже також часто використовується слово НАДІЯТИСЯ – тверда, стійка надія на когось, на щось. А згідно словника: НАДІЯТИСЯ – на когось, чекати з упевненістю, покладатися, нічим не бентежачись.

Зауважимо, що надіятися – жорсткіше значення того ж поняття. Якщо сподіватися – лежить у діапазоні від твердої упевненості в здійсненні, до значення – «може збудеться». То надіятися – означає виключно упевнену надію, що відмітає всякий сумнів!

Власне, і слово НАДІЯ, мабуть, колись означало щось подібне. І слово НАДІЙНИЙ тлумачний словник пояснює так – вірний, безперечний, міцний, твердий.

Усе дрібніє в цьому світі: активно вживана в розмовній мові НАДІЯ, на жаль, від вживання позбулася своєї твердості і скотилася до жалюгідного ЯКОСЬ!

Але ми, у сьогоднішньому нашому роздумі спробуємо повернути силу НАДІЇ, що втратила силу. Чи принаймні розділити – на що можна (покрутити пальцями) сподіватися, а на що – (стиснути кулак) надіятися!

Тема надії – величезна тема. У Біблії зустрічається декілька сотень місць Писання що так чи інакше стосуються надії. І тому ми, щоб не вдаватися до розлогих роздумів, звузимо тему – обмежимося тільки обговоренням нашої надії на живих істот – фізичних і духовних.

І почнемо ми з людей.

На кого надіятися?!

У самому слові НАДІЯ полягає вказівка, на кого, передусім, надіються люди: сильні світу цього є основним об’єктом надій більшості людей.

Надіятися на можновладців?!

Як часто доводиться чути:

  • От прийде нова влада, сіро-буро-малинова, або зелена в цятку – і саме тоді вже…
  • От я познайомився з такою впливовою людиною, і тепер вже…
  • Ось я напишу на самий верх, і вже вони… У-у-у-у! Як усе вирішать!..

Таке враження, що люди щойно на світ народилися!

Але що особливе образливо, що серед цих оптимістів з наївними блакитними очима, є і наші брати і сестри… християни! Хоча і чують, і читають постійно:

  • «Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння». Пс. 145:3
  • «Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину. Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів». Пс. 117:8,9
  • «Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить? Ось, Господь, Господь Саваоф, відніме у Єрусалима і в Іуди посох і тростину, всяке підкріплення хлібом і всяке підкріплення водою, хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і прозорливця і старця, п’ятдесятника і вельможу і радника, і мудрого художника і майстерного у слові. І дам їм отроків у начальники, і діти будуть панувати над ними». Іс. 2:22-3:1-4

Усі впливові люди з’являються у світ і зникають зі світу за волею Божою! Навіть за людськими мірками, скажіть, який начальник має більше можливостей, щоб вирішити складну проблему?

Звичайно, той, який має більше влади! Так до кого, ті, хто знає в кого вища влада, мають бігти в складних ситуаціях?!

Ми – ті, хто знає Його! Ми! Але чи завжди ми біжимо саме до Нього?!

Звичайно, ті, що мають силу, гроші, владу, славу можуть дещо зробити в цьому світі. Але левова частка того, що вони можуть – це просто мильна бульбашка, самореклама. Ну, з ними усе зрозуміло – це їх спосіб заробляти гроші. Без самореклами – грошей просто не буде!.. Хоча деякі так засліплені «власною величчю», що і самі вже вірять, що щось можуть.

Прекрасною ілюстрацією їх дійсних можливостей служить діалог Пилата з Ісусом з Євангелія від Іоанна 19:10,11: «Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? (чуєте! Це порошинка каже Богові!!! Але Господь швидко ставить усе на своє місце): Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі».

«Серце царя – у руці Господа, як потоки вод: куди захоче, туди Він направляє його» Пр. 21:1.

Вони тільки думають, наївні, що живуть, як хочуть і роблять те, що хочуть. Але ми так не повинні думати!

І невже ми, християни, забули долю Навуходоносора: «Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Вавилоні, цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі!» (Дан. 4:26,27).

Р-р-р-раз! Розум – геть! І він вже поскакав на чотирьох лапах на сім років травичку тріскати! На вітамінну «дієту», щоб гординя трішки схуднула!

І, мабуть, це один з небагатьох випадків за історію людства, коли вона таки схуднула!

В усякому разі, таке визнання дорогого коштує: «Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо» Дан. 4:34.

Зауважимо, що це після того, як Бог відібрав у нього царство, владу, багатство, розум.

А тепер, я хочу сказати декілька слів тим, хто, можливо, подумав, що категорична відмова від надії на можновладців виключає молитви про них, покірність ним, або визнання того, що вони поставлені зверху. Борони, Боже!

«Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він – Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти. Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті. Отже, віддавайте всім належне: кому податок – податок; кому данину – данину; кому страх – страх; кому честь – честь. Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови; бо хто любить іншого, той виконав закон» (Рим. 13:1-8).

«Отже, передусім благаю чинити молитви, моління, прохання, подяки за всіх людей, за царів і за всіх, які начальствують, щоб провадити нам життя тихе й безтурботне, у всякому благочесті і чистоті, бо це добре і угодне Спасителеві нашому Богу» (1Тим. 2:1-3).

Підкорятися? Так! Молитися? Так! Але надіятися, але шукати в них опору – ні за що у світі!

Недаремно мудрець радив: «Коли сядеш споживати їжу з володарем, то ретельно спостерігай, що перед тобою, і постав перешкоду в гортані твоїй, якщо ти жадібний. Не захоплюйся ласими стравами його; це – оманна їжа» (Пр. 23:1-3). Хіба про їжу говорив Соломон?

Далі буде…

За матеріалами сайту: https://golgofa.kіev.ua

Попередній запис

Як не зазнати аварії у вірі

«Законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: Учителю, яка заповідь найбільша в законі? Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем ... Читати далі

Наступний запис

Надія? Лише на Бога! (Продовження)

Сподіватися на ближніх?! Друга помилка, якої часто припускаються християни, – надія на ближнього. Ну, як же! Мій ближній: мій брат ... Читати далі