Надія для тих, хто зневірився

Вдова зі Сарепти, Роуз Долл

Давайте разом з вами відкриємо Біблію, книгу пророка Єремії 32:26,27. Прочитаємо уважно натхненні слова живого Бога: «І було слово Господнє до Єремії: ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене?»

Друзі, для Господа немає нічого неможливого. Проте мені здається, що багато хто з вас знемагає сьогодні під тяжким тягарем свого відчаю. У багатьох з вас проблеми настільки серйозні, настільки болючі, що ви, напевно, починаєте замислюватися: а скільки ж ще це триватиме? І ви вже вважаєте свою ситуацію безнадійною. Можливо, ви втратили близького. Може, розпався ваш шлюб. Можливо, не склалася кар’єра або ви втратили роботу. Чи переживаєте через сварку з другом, або не знаєте, що робити з дітьми. А може, у вас великі борги і ви не бачите з цієї ситуації виходу? Можливо, ви образливо відізвалися про когось зі своїх друзів або рідних і тепер не можете подивитися їм в очі. Увечері, напевно, і сон не йде до вас, а настрій такий, що і жити не хочеться.

Сьогодні я хочу сказати вам, що Бог піклується про ваше життя. Він дуже любить вас! І хоче, щоб ви зрозуміли вже сьогодні, що навіть для людей, навіть найбільш зневірених, є надія. Бог хоче, щоб ви завжди пам’ятали: Він може розв’язати найбільш нерозв’язну проблему! Ми можемо з упевненістю сказати, що Бога неможливо захопити зненацька, жодні кризи анітрохи не лякають Його.

Отже, ця стаття присвячена усім, хто обтяжений і пригнічений. Давайте розглянемо три різні ситуації, наведені в Біблії, і способи рішення тих проблем, які здаються безвихідними. Дізнаємося, яким чином Бог може в цьому допомогти і що має робити сама людина, щоб відгукнутися на цю допомогу.

Перша ситуація описана в Третій Книзі Царств (1-й Царів), розділі 17. Тут ми читаємо про вдову, яка перебувала в таких скрутних обставинах, що вже чекала смерті. Гаряче сонце декілька місяців палило своїм вогнем землю навколо містечка Сарепта. Урожай загинув, люди почали голодувати. Але в когось були чоловіки, які вирушили в інші місця, щоб роздобути їжу. У когось були родичі, і багато жінок вирушили до них і своїх батьків. А ця вдова була абсолютно самотня. Запасів у неї жодних не було, і на завтра їжі вже не залишилося. Найстрашніше ж було те, що в неї ріс син, про якого ніхто, окрім матері, не міг потурбуватися, і хлопчика чекала смерть з голоду, – адже стало нічим його годувати. Бідна жінка не знала, що робити.

Чи можна уявити собі ситуацію жахливішу, ніж ця? Не зі своєї вини жінка опинилася в життєвій пастці.

Далі ми читаємо про те, що їй зустрівся пророк Ілля. Було це так. «І встав він і пішов у Сарепту; і коли прийшов до воріт міста, ось, там жінка вдова збирає дрова. І покликав він її і сказав: дай мені трохи води в посудині напитися. І пішла вона, щоб взяти; а він закричав услід їй і сказал: візьми для мене і шматок хліба в руки свої. Вона сказала: живий Господь Бог твій! у мене нічого немає печеного, а тільки є жменя борошна в діжці і трохи олії в глечику; і ось, я наберу поліна два дров, і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо» (3 Царств 17:10-12).

У вас така ж проблема? Ви теж страждаєте через те, що не зі своєї вини потрапили в безвихідь? Ви втратили близьку вам людину, як і ця жінка? Чи мучитеся ви від такої ж убогості, з якої не можете видертися, як і вона? Якщо у вас виникли подібні ситуації, то кріпіться, бо Бог допоможе вирішити ваші проблеми.

А що Господь зробив для вдови з Сарепти? Він став просити її допомогти іншій людині, якій було ще гірше, ніж їй. Давайте подивимося, що написано у віршах 13-16 розділу 17: «І сказав їй Ілля: не бійся, піди, зроби, що ти сказала; але раніше з цього зроби невеликий опріснок для мене і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш після; бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: борошно в діжці не вичерпається, і олія в глечику не убуде до того дня, коли Господь дасть дощ на землю. І пішла вона і зробила так, як сказав Ілля; і годувалася вона, і він, і дім її деякий час. Борошно в діжці не вичерпувалося, й олія в глечику не убувала, за словом Господа, яке Він прорік через Іллю».

Сьогодні ми можемо отримати з цього дуже важливий урок. Якщо ви такі ж покірливі і міцні у вірі, як ця жінка, і на ваші плечі ліг непосильний тягар, то, можливо, вирішення проблеми знайдете саме тоді, коли, оглядівшись навколо, побачите, що ще комусь потрібна ваша допомога. Якщо зможете допомогти людині, яка перебуває ще в більш скрутному становищі, ніж ви самі, то це буде перший крок, який принесе вам розраду в цьому житті.

Обговоримо другу складну ситуацію. Будь-яка проблема, з якою ви зіткнетеся, може виявитися такою великою і серйозною, що навіть уявити собі важко, як з нею впоратися. Ви, напевно, боїтеся і близько підходити до цієї проблеми, бо упевнені, що у вас все одно нічого не вийде, навіть якщо ви і спробуєте щось зробити.

Таке важке завдання стояло перед Гедеоном, і ми читаємо про це в книзі Суддів, розділ 6.

У той час Синам Ізраїльським жилося дуже важко. Їм доводилося ховатися в печерах від Мадіанитян, які приходили на їх землі і руйнували усе. І ніхто не знав, як впоратися з цією бідою.

Гедеон хотів допомогти своєму народу, але був розгублений і збитий з пантелику, оскільки справи в ізраїльтян йшли все гірше і гірше. Здавалося, Бог відвернувся від них. Але чи так це? Ні! Коли ситуація здавалася вже абсолютно безвихідною, Бог явився Гедеону і сказав, що пора шукати позбавлення від Мадіанитян. У Книзі Суддів ми читаємо про це: «І явився йому ангел Господній і сказав йому: Господь з тобою, чоловіче сильний! Гедеон сказав йому: господарю мій! якщо Господь з нами, то чого сталася з нами уся ця [біда]? і де всі чудеса Його, про які розповідали нам батьки наші, говорячи: “з Єгипту вивів нас Господь”? Нині залишив нас Господь і віддав нас у руки мадіанитян. Господь, споглянувши на нього, сказав: іди з цією силою твоєю і спаси Ізраїля від руки мадіанитян; Я посилаю тебе» (Кн. Суддів 6:12-14).

Ось де криється відповідь на це питання: Бог хотів, щоб Гедеон сміливо йшов «з цією силою твоєю». Попри те, що ворожа армія була дуже чисельною, а Гедеон – один (був бідним, покірливим юнаком, «в домі батька мого молодший»), попри те, що дуже боявся невдачі, був не упевнений у собі. Бог хотів, щоб він зміцнився у вірі: «Іди з цією силою твоєю». Бог навчить його, підкаже, що робити, дасть йому усе, що треба для досягнення перемоги і успіху, але від Гедеона було потрібно одне: відкинути усі свої сумніви і страхи, увірувати у свої сили.

Що сталося, коли він прийняв пропозицію Господа? Тоді Бог зміцнив «слабкого» Гедеона Своєю силою, дав йому Свою мудрість. Це зробило Гедеона найсильнішим і наймудрішим серед тодішніх людей. Бог нагородив його і хоробрістю.

Після того, як Гедеон зруйнував за наказом Господнім вівтар Ваала і призвав для війни 32 тисячі солдатів, його хоробрість знову почала танути. Віри у власні сили ставало менше, і тому Бог явив йому ще один дивовижний доказ того, що не залишить Гедеона одного: Господь змочив по черзі росою то шерсть, то землю, на якій шерсть лежала, як і просив для зміцнення своєї віри Гедеон. Бог виконав це не один раз, а двічі!

І от що цікаво: Господь сказав Гедеону, що в нього надто багато солдатів, і якщо хтось хоче повернутися додому – нехай повертається.

Уявіть собі, як було Гедеону, коли він побачив, що третина його солдатів вирушила по домівках.

А потім Бог знову сказав, що і солдатів, які залишилися, надто багато, і Він послав їм нове випробування: велів Гедеону привести своїх людей до води, де треба було відібрати тільки здорових воїнів. Яке було розчарування Гедеона, коли багато його солдатів не витримали випробування і теж вирушили додому. Лише 300 ізраїльських воїнів залишилися в ту ніч перед битвою, а битися належало проти 120 тисяч добре навчених і організованих мадіамських солдатів!

Гедеону знову стало здаватися, що він потрапив у катастрофічне становище, і знову Бог сказав йому: йди, бо в тебе є сила і віра. Господь порадив Гедеону піти в стан ворога, непомітно підкрастися до наметів і підслуховувати, що там говорять.

Він так і зробив. Для моральної підтримки узяв із собою вірного слугу.

Коли Гедеон пробрався до наметів, він почув там таке, що, прибігши назад у табір, негайно вишикував триста своїх солдатів і повів їх в атаку. А озброїв він свою армію лише порожніми глеками, світильниками і трубами.

Результат цієї атаки був настільки приголомшуючий, що ми продовжуємо дивуватися і тисячу років потому. Прочитайте сьомий розділ Книги Суддів…

Яка повчальна історія! Якщо ти заплутався в проблемах, якщо чогось боїшся, – звернися до Бога, і Він вкаже тобі, що робити. Відповідь може бути зовсім не такою, на яку ти чекаєш: вона може здивувати, породити сумніви. Але тобі буде дано усе, що треба для успіху. В іншому покладися на Бога…

А ця історія призначена для тих, хто перебуває в скрутному становищі зі своєї вини. Допустимо, у чомусь ви зазнали невдачі або припустилися помилки. І зараз, коли не можете впоратися з виниклою проблемою, вас гризе почуття сорому через те, що самі в усьому винні. Втрата упевненості, почуття жалю і розкаяння, які ви відчуваєте, просто спустошують душу.

Таке випробування випало на долю царя Давида.

У Біблії спочатку ми читаємо про те, що Давид – простий хлопчик, скромний пастух, наївний і самотній, тільки вівці і музика наповнюють його життя. Розум його недосвідчений і чистий.

Бог обрав Давида для більшої і важливішої роботи, ніж пасти овець. Через якийсь час у Давида було усе, щоб стати знаменитим і могутнім царем.

І Давид загордився. Слава і розкіш стали псувати його характер, і незабаром він потрапив у пастку своїх пристрастей і бажань. Давид допустив, щоб у його серці оселився образ красуні Вирсавії. Потім наказав привести її до нього в палац, де спав з нею. А потім убив чоловіка красуні!

Цілий рік Давид жив спокійно. Він гадав, що тяжкий гріх забутий. Але несподівано його спіткало суворе покарання за гріх. Дитина, яку народила Вирсавія, померла.

Слуги Давида перестали шанувати царя, бо плітки про гріхи розповзлися містом. Політична міць похитнулася. Та і сам народ став грішити, беручи приклад зі свого володаря. Навіть сини стали суперечити Давиду. І пророк сказав йому: через гріх «меч» завжди висітиме над його сім’єю.

Хіба це не трагедія? Яка тяжка ситуація! У серці Давидовому звучить біль, він так яскраво виражений у Псалмі 31.

«Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день. Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху». (Вірші 3-4).

Друже мій, чи висушує біда душу твою, як висушує землю літня спека? Тобі соромно? Чи ти так збентежений, що не можеш дивитися в очі своїм друзям і близьким? Якщо ти потрапив саме в таке становище, то лише один Бог знає, як знайти вихід з цього. Господу доводиться вирішувати подібні проблеми часто. Давайте подивимося, як Він допоміг Давиду.

У Псалмі 31:5 сказано: «Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого».

Бог простив Давида! Давид відкрив Господові своє серце – і Він не відкинув його. Це було першим кроком. Бог обіцяв Давиду, що не залишить його одного, а допомагатиме поступово, крок за кроком справлятися зі своїми бідами. Він сказав: «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє» (Пс. 31:8).

Наступний крок був найважливішим для вирішення усіх проблем: Давид попросив Господа повністю змінити його серце, допомогти позбутися поганих звичок. Він сказав: «Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму» (Пс. 50:12).

Лише коли Бог почув щире прохання Давида змінити його життя, Він зміг зробити це. Давид став іншою людиною, серце його оновилося, і це стало поворотним пунктом у рішенні усіх проблем. Труднощі зникли, і цар зміг заспівати гімн хвали і слави Богові. Після цього в душі Давидовій оселилися спокій і радість, про що чудово сказано в Псалмі 102: «Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його. Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його. Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої. Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами. Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя» (Вірші 1-5).

Друже мій, як ні важка твоя біда, відкрий її Господу сьогодні ж, бо тільки тоді з’явиться надія на краще життя. А ще дай роботу своєму серцю, і допоможи комусь, як допомогла вдова із Сарепти. Відкрий свої сумніви і страхи Господові, йди вперед крок за кроком, як це робив Гедеон. І, подібно до Давида, дозволь Всевишньому змінити твоє життя так, щоб усі нещастя зникли раз і назавжди.

Попроси про це зараз, перебуваючи перед троном Божим. Він допоміг вдові, Гедеону і цареві Давиду. Відкрий і ти перед Ним усього себе, бо Він здатен не лише вирішити усі проблеми, але і зробити це так, що ти не можеш і уявити! У Посланні до Ефесян сказано: «…може створити незрівнянно більше за те, чого ми просимо або про що помишляємо» (Еф. 3:20).

Тепер давайте, схиливши голови, разом помолимося:

«Отче наш небесний! Наші серця розбиті, вони кровоточать, бо перед нами так багато проблем. Ми часто впадаємо в безвихідь, і без Твоєї допомоги нам не впоратися.

Господи, всели надію в серця усіх, хто йде до Тебе за порятунком. Ми ввіряємо себе Тобі, Господи, цілком, з усіма радощами і нещастями. Зміни наші життя так, щоб у них прийшло полегшення. Прости нас за те, що намагалися покладатися лише на самих себе. Ми знаємо, що Ти один можеш вказати нам шлях до зцілення.

Дякуємо тобі, Боже, за те, що почув нашу молитву і відповідаєш нам. В ім’я Ісуса Христа благаємо Тебе. Амінь».

«Яким Бог зволив показати, яке багатство слави в тайні цій для язичників, бо вона є Христос у вас, надія слави». (Кол. 1:27).

За матеріалами сайту: www.otkrovenіe.de

Попередній запис

Подолання гріховних звичок

Якби люди так же надіялися на Бога, як вони намагаються сподіватися на власні сили, тоді б... Тоді б наше життя ... Читати далі

Наступний запис

Шлях сподівання

Як кажуть, можна вічно споглядати три речі: як тече вода, як горить вогонь чи як інша людина виконує свою роботу. ... Читати далі