Подолання гріховних звичок

Якби люди так же надіялися на Бога, як вони намагаються сподіватися на власні сили, тоді б… Тоді б наше життя було б зовсім іншим. Але це, як мовиться, зі сфери фантастики, адже люди так бояться втратити свою ілюзорну «свободу» жити гріховним життям, що їм, бідолашним, невтямки, що ця їх уявна свобода насправді є рабством. Недаремно ж Біблія попереджає: «Бо хто ким буває переможений, той тому i раб» (2Пет. 2:19). Хоча, ясна річ, пересічні обивателі можуть мати з цього приводу зовсім іншу, прямо протилежну думку, а те, що вони не можуть полишити старе гріховне життя, так вони не хочуть цього робити, а якби захотіли… то відразу б кинули. Що ж, хай тішать себе далі.

Звісно, знаходяться люди, які самотужки можуть полишити свою гріховну звичку. От лише таких людей, по-перше, було завжди дуже мало, а по-друге, цей факт не оберігає їх від повернення до цієї звички, або ж зміні на іншу, більш чи менш шкідливу. До речі, це може бути не тільки наркоманія, алкоголізм чи тютюнопаління, просто їх пригадують у першу чергу коли заходить мова про гріховні звички. А гріховні звички взагалі можуть бути найрізноманітнішими… і не менш шкідливішими. Ну, не мені про це вам розказувати: за бажання кожен може знайти чимало прикладів руйнівних гріховних залежностей з життя оточуючих людей чи власної біографії.

«Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого» (Ін. 15:5), – запевняє всіх Христос. Звісно, не можемо робити нічого доброго, бо коїти щось погане в нас виходить без чиєїсь допомоги. Але багато людей вважають за краще покладатися на себе, близьких і дальніх, уряд і допомогу Євросоюзу, блок Нато і навіть на рептилойдів (у кого вже наскільки вистачає фантазії), ніж на Господа Бога. Хоча, без сумніву, їм вже не раз доводилося переконатися в дієвості Його допомоги у власному житті та житті оточуючих… Але все ж таки, більшість людей тримаються ілюзорної «свободи» від Бога, залишаючись насправді рабами гріха.

Загалом, смішно дивитися, коли люди вважають віруючих недалекоглядними, обмеженими, забитими людьми, чи як казали в радянські часи: «мракобісами». Смішно це чути від людей, які натомість вважають себе, судячи з їх логіки, якщо, звісно, вона є, потомками мавп, які свого часу пішли від жаб чи ще якоїсь нечисті. Краще я все таки буду «мракобісом» в їх очах, проте віритиму, що є образом і подобою Божою, вінцем Його творіння, особисто за якого свого часу Господь поклав власне життя. Краще я коритимуся Богові, ніж буду заручником гріха, краще покладатимусь на Нього, ніж на свої мізерні сили. Бо лише в такому випадку зможу в черговий раз пересвідчитися в біблійній істині: «Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього» (Пс. 33:9). Чого всім бажаю.

Автор: Михайло Лукін

Попередній запис

Щоб не сталось, потрібно жити в надії на Бога

Беззаперечним фактом є те, що ми живемо в дуже складний період історії людства. Проблеми й труднощі нашого століття так чи ... Читати далі

Наступний запис

Надія для тих, хто зневірився

Вдова зі Сарепти, Роуз Долл Давайте разом з вами відкриємо Біблію, книгу пророка Єремії 32:26,27. Прочитаємо уважно ... Читати далі