Молитва – це діалог

Багато хто сприймає молитву так, як авіатор парашут. Він сподівається, що, можливо, цей парашут йому і не знадобиться, але він може стати в пригоді, коли доведеться вистрибувати з літака. Та молитва, як описав і навчав наш Господь, є чимось цілком іншим. Пропоную проаналізувати, яке місце займала молитва в Його житті.

Існують чотири важливі моменти, коли наш благословенний Господь говорить про молитву. Молитви супроводжували Ісуса під час найважливіших подій Його життя: Він молився під час Свого Хрищення[1], молився, перш ніж обрав Своїх дванадцятьох апостолів[2], молився перед тим, як Петро визнав Його божественність[3], а також під час Переображення[4], у Гефсиманському саду[5], і на Хресті[6]. Крім цих важливих подій Свого життя, Він молився впродовж усього Свого служіння: перед зустріччю зі старійшинами храму, перед тим, як дати апостолам Господню молитву[7], тоді, коли греки прийшли до Нього, і після того, як Він нагодував п’ять тисяч людей[8]. Також Він молився під час кожного Свого чуда: коли зцілив велику кількість людей[9], коли нагодував п’ять тисяч[10], коли зцілив глухонімого[11], коли воскресив Лазаря з мертвих[12]. Також були молитви, які Він промовляв за інших: Він молився за апостолів[13], за всю Церкву[14]; Він молився за тих, хто прибив Його до Хреста[15], а також у дуже особливий спосіб молився за Петра[16].

Що таке молитва? Найкраще визначення молитви таке: молитва – це піднесення розуму і серця до Бога. Молитва – це діалог. Людина порушує мовчанку у двох випадках: коли говорить з приятелем і коли говорить з Богом. Наш діалог з іншими є доказом того, що ми є особами. Це стосується і діалогу з Богом. Ці діалоги реалізуються у двох заповідях: люби Бога і люби ближнього свого. Погортайте сторінки Святого Письма. Ви знайдете там записи про людей, з якими розмовляв Бог, а також записи про тих людей, які слухали Його. Святе Письмо втілене в конкретних живих діалогах.

Ми не завжди прагнемо до такого діалогу з Богом. Інколи ми шукаємо його, а інколи втікаємо від нього. Адам злякався, коли в Едемському саду Бог покликав його. Каїн відчув страх, коли Бог звернувся до нього. Мойсеєм, що стояв перед палаючим кущем, опанував страх. Які ж складові нашого діалогу з Богом? Одна складова цього діалогу – це наше усвідомлення власного гріха, інша – голос Бога, який підштовхує нас, щоб ми висповідалися з цього гріха аби отримати Його прощення. Один голос руйнує, інший – дає життя. Одним з найкращих прикладів діалогу у Святому Письмі є діалог між св. Павлом і нашим Господом, Воскреслим Христом, по дорозі в Дамаск[17]. З цього св. Павло не записав нічого, крім того діалогу, в якому він брав участь, і відповідь Бога завжди була одна: «Досить тобі Моєї благодаті»[18].

Молитва – це піднесення серця і розуму до Бога. Зверніть увагу на те, що ми нічого не говоримо про емоції. Молитва не надто стосується почуттів чи емоцій. Це не відчуття болю в шлунку; це не капризне почуття, яке змушує нас муркотіти всередині. Молитва не в мигдаликах. Молитва не стосується нашої плотської частини. Молитва – в інтелекті, у волі та в серці, молитва показує, як поєднувати любов до правди з бажанням і постановою зростати в любові через діяння волі.

Ми не завжди молимося тому, що маємо таке бажання. Інколи наші молитви бувають кращими тоді, коли ми не хочемо молитися. Св. Френсіс де Саль сказав: «Унція відчаю є ціннішою, ніж фунт утішання». Часто в молитві ми не маємо глибокого відчуття Божої присутності. Ми дуже нагадуємо дітей на маминих руках. Перебуваючи на руках нашого Господа, ми маємо рідкісну нагоду бачити Його обличчя, але ми й так знаємо, що Він є з нами. Молитва – це взаємодія між сотвореним людським духом і несотвореним Духом, яким є Бог. Це єднання, розмова, захоплення, покута, щастя, праця, відпочинок, прохання, підпорядкування.

Молитва має багато форм, деякі з молитов підходять початківцям, інші – великим святим. Є голосна молитва, що промовляється губами, є медитація, що, якоюсь мірою, є мрією про Бога, також є вища релігійна медитація святих, якої можна досягнути лише перебуваючи в єдності з Богом. У голосній молитві ми ідемо до Бога пішки, у медитації їдемо до Бога верхи на коні, а у вищій релігійній медитації летимо до Бога на швидкісному літаку.

Хтось може запитати: «Чому ми молимося?» А чому дихаємо? Ми мусимо вдихати чисте повітря, позбуваючись повітря, насиченого вуглекислотою. Так само ми мусимо увібрати нову силу, позбуваючись старих немочей. Ми молимось тому, що ми є оркестром і нам завжди треба налаштуватись на правильну тональність. Так як батарея інколи розряджається і потребує підзарядки, так само і ми потребуємо оновлення духовної енергії. Наш благословенний Господь сказав: «Без Мене нічого чинити не можете ви»[19]. Ми можемо їсти, пити і грішити, але ми не можемо нічого зробити для наших надприродних заслуг і Небес без Нього. Так сталося, що ми з вами живемо в обумовленому Всесвіті, тобто ми виконуємо якісь умови. А з цього випливають певні наслідки.

Існують мільйони виявів милосердя, що звисають з Небес на срібних мотузках, а молитва є мечем, який стинає їх для нас. Наша справжня сила приходить ззовні, а не з середини. Світло походить не від ока, а від сонця. Звук перебуває не у вусі, він зароджується десь поза нашим тілом. Сонце використовує око, музика використовує наше вухо, а Бог використовує нас у молитві. Коли ми молимось, то потрапляємо в нове середовище любові. Це щось на зразок відмінності між дитиною з добропорядної сім’ї і безпритульною дитиною, яка не має жодної гарантії щодо безпеки, їжі, одягу і притулку. Така дитина не перебуває в колі любові, яке оточує дитину з благополучної сім’ї. Молячись, ми входимо в обшир Божої любові; так ми отримуємо благословення, яке в іншому разі не належало б нам. Про це треба пам’ятати в сімейному житті. Хто виховує дітей і не віддає себе в опіку Богові, довіряючи Йому, не отримує благословення, як ті, що добре знають, чим Бог обдаровує людей, коли посилає їм дітей.

Далі пропоную іще деякі роздуми про молитву. У молитві не слід багато говорити. Коли ми приходимо до лікаря, то не розповідаємо йому скоромовкою про свої симптоми, а потім поспішно ідемо геть. Як ви навчилися говорити рідною мовою? Ви навчилися говорити, слухаючи. Як науковець вивчає закони природи? Може, нав’язуючи їй якісь свої закони? Ні, він звертається до природи: «Прошу, тепер розкрий мені свої секрети». Нам не слід безперервно говорити в молитві. У Святому Письмі сказано: «Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе!»[20]. Ми ж часто кажемо: «Слухай Господи, твій слуга говорить!» Молитва не є вулицею з одностороннім рухом. Це – широкий бульвар. У молитві ми маємо і говорити, і слухати. Бог говорить з нами більше в медитації, ніж у голосній молитві.

Прохання – це дуже цінна молитва, але не перетворюйте усі свої молитви лише на прохання. Не дозволяйте, щоб ваше ставлення до Бога зводилося до фрази: «Дай мені! Дай мені це! Дай мені те!» Якої думки був би юнак про дівчину, яка б постійно просила: «Подаруй мені це норкове манто! Подаруй мені цей перстень! Пришли мені ці квіти!» Хіба не правда, що коли ви любите, то вас найбільше зворушує запитання коханої людини: «Що ти хочеш?» Звісно, що більше любиш, то менш хочеш для себе. Однак це не означає, що ми не можемо в молитві просити якусь милість у Бога. Прохання – це важлива частина молитви, але така молитва не буде досконалою. Подумайте про інші форми молитви, крім прохання.

Коли молитесь, не думайте, що Бог не поспішає дарувати вам бажані ласки. Не слід думати, що Бог чинить з вами так, як деякі люди чинять з жебраками. Бачачи жебрака на другому боці вулиці, вони інколи повертають за ріг будинку, щоб не зустрічатися з ним. Бог – люблячий Батько. Як тільки ми починаємо молитися, Бог не повертається до нас глухим вухом. Наші стосунки з Богом нагадують стосунки дитини з батьком. Наш благословенний Господь вчив нас молитися «Отче наш», яка містить сім прохань[21].

Існують літургійні молитви і молитви на відпущення гріхів. Їм завжди треба приділяти належну увагу. У своїх особистих присвятах ви мусите пам’ятати, що ваші молитви мають іти із глибини вашого серця. Не дозволяйте, щоб ваші молитви були схожі на циркуляри, адже коли ви отримуєте такі листи, то викидаєте їх інколи до смітника, чи не так? Моліться від усього свого серця. Ваше серце переповнене проблемами, яких не має жодне інше серце у світі. Воно уміщає переживання, сподівання, агонію, страх і пристрасті, які складають зміст вашої молитви. Ваша молитва вийде з глибини вашого серця. Наш Господь сказав, що Він називав Своїх овець на ім’я; іншими словами, ми є перед Ним неповторними особистостями. Наш благословенний Господь повернувся до злодія і звернувся до нього на «ти»: «Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!»[22]. Нехай ваші молитви завжди будуть особистими. І навіть тоді, коли ви промовляєте певні молитви про прощення гріхів і літургійні молитви, будьте уважні до Бога. Якщо ви не є уважні до Нього як людина, то як можете сподіватися, що Він вислухає вас? Моліться з глибини свого серця.

Кожного разу зрізайте сухі галузки з ваших молитов. Адже через якийсь час ваші молитви перетворюються на рутинну звичку, і ви настільки до них звикаєте, що вже не вкладаєте в них запалу почуттів. Не бійтеся сказати: «Що ж, я мушу вибратися з цих хащів. Я почну все спочатку!» Бог не сердитиметься за це на вас. Такий намір може освіжити ваші молитви і вони стануть більш особистими.

Нехай завжди мотивом вашої молитви буде любов. Св. Августин якось сказав: «Покажіть мені чоловіка, який любив, і я розповім йому, що таке Бог». Те, що закохані говорять один одному, ви говорите Богові. Не думайте про ваші стосунки з Ним, як про стосунки слуги і Пана, а як про стосунки між закоханими.

Нехай усі ваші молитви будуть щирими, тому моліться від усього серця, і при цьому нехай вас надихає любов. Тоді ваші молитви нагадуватимуть слова античного поета Осоніуса, який писав: «Жінко, будьмо такими, як у нашу першу шлюбну ніч». Подружнє життя вимагає дуже багато зусиль. Упродовж усього подружнього життя треба щоразу приносити жертву, яка допоможе зберігати свіжість кохання. Кожного разу, коли любов перетворюється на рутину, така пожертва творить дива. Ніхто не здатен піднятися до вищого рівня любові без смерті для нижчого рівня.

Не дозволяйте своїм молитвам перетворюватися на світлокопію, яку ви приносите до Бога і просите Його потвердити її печаткою. Пам’ятайте, що Бог володіє неймовірним інтелектом і тому має план на ваше життя, і то набагато кращий, ніж ваш особистий. Коли немовля плаче, вимагаючи цукерку, мати не дасть дитині цієї цукерки. Якщо шестирічний хлопчик просить у батька пістолета, батько також скаже йому: «Ні!» Існують речі, яких нам насправді не треба, тому інколи Бог відповідає на наші молитви: «Ні!» Якось маленька дівчинка молилася і просила сто ляльок на Різдво. Її батько-атеїст зловтішно запитав: «Бог не відповів на твої молитви, чи не так?» Дівчинка відповіла: «Бог сказав «ні». Коли промовляєте молитву-прохання, спробуйте говорити приблизно таке:

«Дорогий Господи, є дещо таке, чого я хочу, воно мені дуже потрібне. Мені цього треба, щоб прославляти Тебе, і так буде краще для мого спасіння. Ти знаєш, чого я хочу. Можливо, воно не є благом для мене, бо Ти дав би мені це раніше. Але якщо Ти чекаєш, щоб я попросила ще раз, то я прошу. Але ти краще знаєш, що робити. Дякую».


[1] Лк. 3:21

[2] Лк. 6:12-13

[3] Лк. 9:18-21

[4] Лк. 9:28

[5] Лк. 22:41-44

[6] Лк. 23:34

[7] Лк. 11:1

[8] Мт. 14:19

[9] Лк. 5:15-16

[10] Мт. 14:23

[11] Мр. 7:34

[12] Ів. 11:41-42

[13] Ів. 17:9

[14] Ів. 17:20

[15] Лк. 23:34

[16] Лк. 22:32

[17] Дії 9:1-9

[18] 2Кор. 12:9

[19] Ів. 15:5

[20] 1Сам. 3:9

[21] Мт. 6:9-15

[22] Лк. 23:43

Попередній запис

Пекло існує

Сьогодні мало хто вірить в існування диявола чи пекла. Чому люди не вірять у диявола, якщо навколо так багато диявольського? ... Читати далі

Наступний запис

Світ, душа і речі

От ми і наблизились до кінця. Я впевнений, що ви помітили, як у роздумах на різні теми виявилося в ній ... Читати далі