Секс – це таїнство

Існують два слова, які найчастіше вимовляються і найбільше перекручуються в нашому сучасному світі. Це слова «свобода» і «секс». Слово «свобода» часто вживають, щоб позначити відсутність закону, а словом «секс» засвідчують відсутність стримування. Ми почнемо з трьох поширених висловлювань на тему сексу, щоб згодом проаналізувати їх.

Ось перший популярний вислів: «Секс не є чимось таким, чого треба соромитися». Це справді так, якщо секс означає продовження людського роду в приємний спосіб. Це абсолютно хибно, якщо секс означає ліцензію на плотські утіхи, на той безлад, в який втягує нас сьогодні сексуальний інстинкт з неконтрольованим використанням порнографічної літератури, ніби й справді усі ці речі є тим, чого не варто соромитися.

Розгляньмо другий вислів: «Ми мусимо себе виявляти». Це правильно, якщо означає, що нам слід постійно вдосконалювати свою особистість. І знову ж таки, це цілком хибна думка, якщо під поняттям самовияву розуміють постійний вияв власного сексуального інстинкту за будь-яких умов і обставин. Ми мусимо проаналізувати усю важливість цього поняття. Чи можлива ситуація, коли солдат дезертирує з поля бою, а потім, повернувшись назад у години затишшя, зустрічає старшого офіцера, котрий з радісною усмішкою каже йому: «Я дуже радий, що ти показав себе в такий спосіб. Адже ми успадкували багато старих вікторіанських понять про солдат на полі бою». Безумовно, ми мусимо дотримуватися гасла «Будь самим собою», але водночас нам слід пам’ятати, ким ми є. Ми – люди.

І, нарешті, третій вислів, що став популярним сьогодні: «Бог ніколи б не наділив нас цим інстинктом, якби Він не хотів, щоб ми його використовували». Ясна річ, ми маємо право користуватися цим інстинктом відповідно до нашої природи. Наша природа є раціональною. Ми змушені жити відповідно до мети. Нам слід використовувати свої інстинкти, спираючись на порядок, встановлений здоровим глуздом, а не самим лише інстинктом. Ми володіємо інстинктом мисливця, однак нам слід користуватися ним певним чином. Так само, як сміття становить проблему, якщо зберігається в невідповідному місці, так і жага – сексуальний інстинкт, який використовується неправильно.

Соціолог др. Пітірим А. Сорокін писав: «Ті сім’ї, в яких часто змінюють чоловіків і дружин, в яких не виконують обов’язків перед власними дітьми, а натомість дотримуються морального кодексу суспільної клоаки, штовхають нас на шлях хаосу. У III і II тис. до Різдва Христового в Греції секс виносили на всенародний огляд. Нам відомо про це, бо в ті часи жили люди, які гордилися власною об’єктивністю і спокійно записували жахаючі картини, коли цілі сім’ї збиралися разом і влаштовували сороміцькі оргії. Подружня зрада і проституція були настільки звичним явищем, що ті, котрі з головою поринали в тілесні втіхи, вважалися неординарними особистостями»[1].

А тепер зверніть увагу на висновок соціолога: «Але таке суспільство не могло змусити свою еліту встояти перед загрозою війни, дотримуючись програми аскетизму, яка могла врятувати зруйновану економіку країни. Незабаром слава, якої зазнала Греція, минулася, і могутній акрополь став всього лиш пагорбом, всипаним уламками мармуру». Будь-якій країні, котра надто багато уваги приділяє плоті, варто було б пам’ятати ці уроки історії.

Тепер пропоную розглянути цілком протилежний погляд. З тими, хто протестує проти надмірного наголосу на чистоті й утриманні, можна якось погодитися. Надто часте підкреслення потреби в моральній чистоті і доброчесності набирає негативного характеру. Майже всі розмови про цноту починаються словами: «Цього не робіть!» чи «Така поведінка ганебна!» Отож у декого може скластися враження, що цнота є радше негативною рисою, а не чеснотою. Але ж християнство наказує нам: «Сприймайте речі по-Божому». Як бачимо, людина має два сильні основні інстинкти: голод і сексуальне бажання. Це Бог наділив людину цими двома інстинктами. Завдяки відчуттю голоду ми зберігаємо життя окремих особин. Завдяки сексуальному бажанню ми зберігаємо життя суспільства. Бог змушений був поєднати відчуття великого задоволення з цими двома інстинктами, щоб забезпечити продовження як життя кожного індивідуума, так і продовження на землі життя людської раси.

Цілком природно, що тут матимуть місце і відхилення, і зловживання цими двома інстинктами. Людина може надто багато їсти та пити і через це потовстішає. Або ж може зловжити сексуальним інстинктом. Так як людина може погіршувати своє здоров’я, надуживаючи інстинктом голоду, так само вона може стати залежною від свого розуму, яким запанували думки про плотські утіхи. Зазвичай ніхто не споживає сміття, щоб наситити свій шлунок, але надто часто людина заповнює усіляким сміттям свій розум.

Тепер погляньмо на це позитивно. Молоді не слід думати, що це нетерпіння, бажання пришвидшити події є чимось неправильним чи поганим. Це по-Божому, це було подаровано Небесами, це добре! Енергія, яку Бог подарував людям, ніколи не може бути змарнована, тому що ця енергія, яку можна було б використати фізично, сублімується і може знайти вихід в інший спосіб ментально чи емоційно, і найчастіше так воно і відбувається.

Пропоную проаналізувати цю тему гідно і неупереджено. Почнемо із запитання: «Що таке чистота чи благочестя?» Чистота – це шана, яку ми віддаємо таїнству сексуальних стосунків. Якщо застосувати грецький термін, то в перекладі він звучатиме як «сакрамент». Пригадаймо, що в надприродному порядку кожен сакрамент, тобто таїнство, складається з двох елементів: матеріального і духовного. Один із цих елементів можна побачити, почути чи навіть торкнутися його, а інший – божественний. У природному порядку секс є таїнством, бо йому властиві ці дві характеристики. Секс є чимось відомим кожному і водночас прихованим від усіх. Відомим – бо кожен є чоловіком або жінкою. Невидимим, містичним елементом сексу є його спроможність творити, це своєрідна участь людини у творчій силі Бога.

Божа любов зробила людину Творцем. Бог наповнив чоловіка і жінку любов’ю, щоб вони стали співтворцями разом з Ним, і цей дар було дано їм безоплатно. У нашому організмі існують певні процеси, які не залежать від нашої волі. Дихання, травлення і кровообіг є здебільшого підсвідомими і мимовільними процесами, вони відбуваються незалежно від нашої волі. Але написання вірша, створення скульптури чи зачаття дитини є нашим вільним діянням. Бог дав божественне розпорядження: «Плодіться й розмножуйтеся»[2]. Нас прислали в цей світ для того, щоб ми передавали факел, факел життя, і Бог вклав його нам у руки для того, щоб його полум’я було контрольованим і використовувалося згідно з метою і планом, які були визначені Ним. Чистота – це шана, віддана таїнству сексу, а таїнство сексу – це творення.

Увесь дар творення, подарований чоловікові і жінці, оповитий благоговінням. В єднанні чоловіка і жінки багато язичницьких народів вбачали релігійний символізм ще задовго до християнства. Язичники вірили, що ця велика сила творення мусить бути оповита якоюсь надприродною згодою. Якщо ми, священики, розуміємо це таїнство правильно, то виходить, що ми, прості смертні, творимо діяння, використовуючи хліб, воду і слова так само, як чоловік та жінка творять іншу плоть, а Бог – таїнства. Це відчуття таїнства, пошани і благоговіння змушують чоловіка та жінку ніяковіти від надто передчасного виявлення їхньої таємниці. Однією з причин того, чому чоловіки від природи великодушно ставляться до жінок є не тільки усвідомлення фізичної слабкості жінок, а й благоговіння, яке вони відчувають у присутності таїнства. Жінка – делікатна, чутлива і навіть сором’язлива через те, що в ній перебуває таїнство.

Чому сексуальний інстинкт не можна використовувати поза шлюбом? Тому що певні повноваження можуть виконуватися лише в межах певних стосунків. Те, що є законним за одних обставин, є незаконним за інших обставин. Чоловік може вбити чоловіка в справедливій війні, але не в мирний час у статусі приватного громадянина. Поліцейський може заарештувати когось відповідно до виданого наказу, як призначений страж закону. Здатність чоловіка і жінки творити нове життя є законною в стосунках, засвідчених і призначених Богом, тобто в шлюбі. Чистота ніколи цих двох не розлучить. Те, що поєднав Бог, ніколи не буде розділене.

Чистота – це не лише цнотливість. У жінки – це тверде рішення ніколи не використовувати свою сексуальну спроможність доти, доки Бог не подарує їй чоловіка. У чоловіка – це незмінне бажання чекати Божої волі, щоб Господь дав йому дружину, з якою він зможе використовувати свою сексуальну спроможність згідно з Божим планом. Чистота починається із волі, звідти вона прямує назовні, очищаючи уяву і, врешті-решт, тіло. Життя є нечистим лише тоді, коли нечистою є воля. Отже, чистота є чимось на взір захисника і хранителя любові. Ми не хотіли б бачити, як американський прапор топче чийсь чобіт, бо з цим прапором пов’язане певне таїнство, цей прапор щось символізує. Цнотливі люди часто шоковані вчинками грішників, стаючи свідками зради священного, неповаги до чогось такого, що вартує виключно шанобливого ставлення. Суть усієї непристойності полягає в тому, що відбувається переосмислення внутрішнього таїнства, як чогось неістотного. У кожній людині існує прихована присутність Бога, як прихована божественна присутність у хлібі на вівтарі. Кожна людина стає чимось на кшталт священної частички, але не так, як хліб на вівтарі, а лише тому, що цнотливість або чистота – це священна любов. Зауважте, що ми говоримо про це в позитивному сенсі. Юнак одружується з дівчиною і залишається відданим її ідеалам, а також їхньому шлюбові. Любов надихає на доброчесність, цнотливість і чистоту.

Хочу наголосити на небезпеці, яку приховує в собі відокремлення сексу від любові, а також на призначенні та творчій меті сексу. Уявіть ситуацію, коли диригент оркестру раптом почав надто перейматися своїми руками і тим, як йому слід тримати диригентську палочку. Чи впливатиме це на музику? А тепер уявіть протилежне, що цей диригент зосереджується на музиці, на оркестрі і творенні гармонії. І тоді все відбувається гармонійно. Тоді він просто забуває про свої руки.

Коли секс стає частиною любові і метою продовження життя, тоді він є посвяченням і гармонійною складовою одного цілого. Секс не є чимось ізольованим від життя. Самоконтроль – це підпорядкування частини одному цілому, щоб служити вищій радості. Чистота природно співпадає з любов’ю і сексуальним інстинктом. Часте Святе Причастя є найкращим гарантом цноти, тому що секс тоді переходить у контекст любові.

Як ми вже казали, цнотливість є передпокоєм, ризницею любові. Коли ми перебуваємо в любові до нашого Господа, коли ми відчуваємо неймовірне піднесення від Святого Причастя і від єдності з нашим Спасителем, тоді кожна частинка нашого єства, наш інстинкт голоду і сексуального бажання стають частиною цієї любові. Любов пробуджує цнотливість, цей процес іде саме в такому напрямку, а не навпаки. З часу нашого раннього дитинства, коли ми лише починаємо щось розуміти, і до глибокої старості саме Божа любов пояснює нам кожен наступний етап любові, навіть любов чоловіка і дружини. Той, хто любить чесність, не потребує, щоб його вчили не красти. Тому, хто любить свого ближнього, не треба говорити, щоб він не вбивав цього ближнього. Кожен з нас, хто любить Бога, людей і таїнство творення, не потребує, щоб йому забороняли щось робити. Ми перебуваємо в стосунках любові з таїнством творення, а чистота – це пошана, віддана цьому таїнству.


[1] Пітірим А. Сорокін. Social and Cultural Dynamics

[2] Бут. 1:28

Попередній запис

Освячуюча благодать

Жили-були собі колись давно два пуголовки, які тішилися своїм життям під водою. Якось один пуголовок каже другому: «Гадаю, мені варто ... Читати далі

Наступний запис

Запобігання вагітності

Тема нашої розмови стосуватиметься контролю над народжуваністю, але ці слова не зовсім правильно передають справжнє значення цього поняття, тому що ... Читати далі