13 травня – Похвала павичам

Під час поїздки в Австралію я намагався сприймати дику природу в дусі поклоніння, провівши три дні на острові Филип – виставці Божого творіння. Вранці я пробігав підтюпцем повз кенгуру і валабі, над моєю головою крутилися какаду, а в гілках евкаліптів спали коали. Вечорами ж я спостерігав за спектаклями, які влаштовували буревісники і пінгвіни.

Щороку 24 вересня на острів Филип повертається мільйон тонкодзьобих буревісників. Увечері вони прямують на прибережні хвилі і, ковзаючи поверхнею океану, вихоплюють з води дрібну рибку. Будучи неповороткими птахами, вони врізаються в берег, здійснюють декілька кульбітів, а потім обурено шкандибають до своїх гнізд. Під час міграції ці буревісники пролітають 15 000 кілометрів від Аляски і Алеутських островів.

Немає на землі забавнішого видовища, ніж вечірній парад малих пінгвінів, що повертаються у свої гнізда з денної риболовлі. Вони підпливають у сутінках до берега щільними групками і збиваються в натовп на пляжі, набираючись сміливості для переходу через піщаний простір.

Клайв Льюїс писав про споглядання Божого творіння : «…оскільки тварини не можуть оцінити цього, а ангели, як я вважаю, – це просто наділені розумом духи. Вони розуміють, що таке колір і смак, краще за наших найбільших учених, але чи є в них сітківка чи смакові рецептори? Я вважаю, що «краса природи» – це таємниця, якою Бог поділився тільки з нами. Напевно, це була одна з причин нашого створення».

Фленері О’Конор одного разу написала розповідь про своїх павичів і про ту реакцію, яку вони викликають у людей, коли розкривають свої хвости, демонструючи «галактику сяючих сонць, що погляд не відвести». Один водій вантажівки, проїжджаючи повз, заволав: «Ви тільки подивіться на це!» – і ударив по гальмах. Більшість людей просто втрачають дар мови, але найбільше О’Конор сподобалася реакція однієї літньої негритянки, яка просто вигукнула: «Амінь! Амінь!»

Гадаю, Художникові, Який створив павича, теж найбільше сподобалася остання реакція. Щось подібне на острові Филип переживав і я.

Авторська колонка в журналі «Християнство сьогодні», 7 квітня 1997 року

Попередній запис

12 травня – Бур'яни і квіти

Незабаром після переїзду в Колорадо я зіткнувся з проблемою бур'янів. Небажані гості, на кшталт кульбаби, ромашки, чортополоху, швидко поширювалися моєю ... Читати далі

Наступний запис

14 травня – Дика природа в небезпеці

Бог абсолютно однозначно показав Своє ставлення до царства тварин у величному зверненні, записаному наприкінці Книги Йова. Придивіться уважніше, і ви ... Читати далі