Мати Ісуса

Різдво Христове, Володимир Боровиковський

На цьому етапі, розмірковуючи про Божественні Таїнства християнської доктрини, ми підійшли до дуже важливих слів у Символі Віри, а саме про те, що наш благословенний Господь «народився та Діви Марії»[1]. Ми спробуємо дати певне свідчення цього і показати, що це було потрібно для спасіння світу.

Для того, щоб зрозуміти ці докази, ми мусимо усвідомити, що Євангелії не були першими, вони вже виникли після існуючої традиції. Кожен член ранньої Церкви, від П’ятидесятниці і аж до написання Євангелій, вже знав про чуда помноження хлібів і риби[2], про Воскресіння[3], про непорочне Зачаття[4]. Це щось на зразок того, що ми знаємо про те, що Перша світова війна розпочалася в 1914 році. Той факт, що ми прочитали про це в книжці, не формує в нас віри. Прочитане в книзі лише підтверджує те, про що ми вже знали. Отож Євангелії більш систематизовано упорядкували те, у що ми вже вірили.

Уявіть, що ви жили впродовж перших двадцяти п’яти років після створення Церкви в день П’ятидесятниці. Як би ви відповіли на запитання: «Як мені знати, у що вірити?» Ви б не сказали: «Я подивлюся в Біблії». Тоді ще не було Нового Заповіту. Вам довелося б просто вірити тому, чого навчала тоді Церква. Наш Господь ніколи не говорив свідкам Свого життя записувати щось про Його діяння. Він сам писав лише один раз у житті, і то на піску[5]. Але Він велів Своїм апостолам іти і проповідувати в Його ім’я, і бути Йому свідком до кінця землі[6]. Отож ті, що вибирають цитати з Євангелія, аби довести якусь думку, дуже часто виривають цей текст з історичного контексту, ізолюють від атмосфери, в якій цей текст був складений, а також від живого мовленого слова, яке передавало Христову правду.

Коли писалися Євангелія, вони записували вже існуючу традицію. Вони не створювали її. Через якийсь час люди вирішили записати існуючі традиції, саме це пояснює початок Євангелія від Луки: «Як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова»[7]. Апостол Лука припускає, що люди вже знали про те раніше. Євангелії не заснували Церкви. Це Церква започаткувала Євангелії. Церква не виникла з Євангелій, це Євангелія вийшли з Церкви. Церква передувала Новому Заповіту, а не навпаки. Люди вірили у Воскресіння не тому, що Євангелії розповіли їм про це. Автори Євангелій записали історію Розп’яття і Воскресіння, бо вони вірили в це.

Так само і Церква прийшла до віри в Непорочне Зачаття не тому, що Євангелії розповідають нам про це, а тому, що живе Слово Бога в Його таємничому Тілі було тим, у що Церква вже вірила, а духовні письменники записали це у Євангеліях. Якби апостоли, які жили разом з нашим Господом та чули Його проповіді і просто неба, і в храмі, не проповідували про Непорочне Зачаття, більше ніхто не зміг би про це проповідувати, і відповідно, ніхто не зміг би записати це. Це надто незвична подія, щоб бути людською вигадкою. Якби ця ідея не походила від Самого Христа, вона була б надто складною для сприйняття і з нею ніхто б не погодився.

Єдина людина, яка могла б сумніватися в правдивості Непорочного Зачаття, спираючись на природні підстави, була автором Євангелія, але саме ця людина описує Непорочне Зачаття. Це св. Лука. Я говорю про природні підстави, бо Лука був лікарем, і саме лікар записує факт Непорочного Зачаття і описує його досить детально[8]. Єретики заперечували багато моментів вчення нашого Господа, бо від самого початку вони не сприймали Христа і Його Церкви. Вони заперечували деякі Його доктрини, але був один факт, який ранні єретики не заперечували, і це був саме факт народження нашого Господа від непорочної Діви. І справді, цю доктрину могли б критикувати насамперед, але Непорочне Зачаття було прийняте і єретиками, і віруючими людьми. Було б доволі нерозумно переконувати когось у Непорочному Зачатті Христа, якщо б ця людина не вірила в Його божественне походження. Можливо тому Марія почала говорити про це лише після Воскресіння.

Тепер ми підійшли до твердження, яке доволі часто чуємо: «Чи це правда, нібито у Євангелії йдеться про те, що наш Господь мав братів? Якщо це справді так, то це означає, що Марія мала інших дітей, а, отже, не була непорочною Дівою». Спробуємо відповісти на ці суперечливі запитання.

Стоячи за катедрою в церкві, я часто розпочинаю свою проповідь словами «дорогі брати і сестри». Чи це означає, що усі люди, які зібралися в церкві, є дітьми однієї матері, чи це лише така форма звертання? Розповсюджене звернення «брати і сестри», відоме в сучасній мові, вживалося і авторами Святого Письма. У Святому Письмі слово «брат» означає «родич», а інколи «товариш». Наприклад, Авраам називає Лота братом. Як написано в Книзі Буття: «Навіщо та сварка між мною і тобою, між моїми і твоїми пастухами? Таж ми – брати!»[9] Лот не був Авраамові братом, він був його небожем, але саме так у Старому Заповіті називають друзів і родичів.

Є кілька осіб, про яких згадується як про братів Христа, як-от про Якова, але в Писанні про них згадано, як про синів іншої Марії. Мається на увазі Марія, сестра матері нашого Господа, дружина Клеопи[10]. Св. Павло згадує про Якова, як про брата нашого Господа: «А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього»[11]. Але цього Якова часто згадували в числі апостолів як сина іншого батька, а саме, Алфея[12]. Згадку про це можна знайти в Матвія, Марка і Луки. До того ж, так звані брати нашого Господа не згадані в Писанні як сини і доньки Йосипа і Марії. Ніде у Святому Письмі не сказано, що Йосип породив братів і сестер Ісуса, так як і ніде не сказано про те, що Марія мала інших дітей, крім свого божественного Сина.

Тепер ми підходимо до певних несподіваних доказів Непорочного Зачаття і народження, згаданих у Святому Письмі, які є цілком незалежними від уже відомих посилань на св. Луку. Два з цих доказів ми знайдемо у Євангелії від св. Івана та в Посланнях св. Павла.

Св. Іван припускає факт Непорочного Зачаття; через усе його Євангеліє проходить думка про подвійне народження. Ми народжені нашими батьками, але потім, під час хрещення, ми народжуємося в Бозі водами Святого Духа. Наш Господь мав саме це на увазі, коли говорив Никодиму, що той мусить народитися ще раз; перший раз він народжений з людської плоті своєю матір’ю, а друге народження відбудеться водою і духом[13]. Ми стаємо християнами не через те, що нас народили наші батьки, а завдяки народженню в Бозі під час обряду хрещення.

Зауважте, що коли св. Іван говорить про наше народження в Бозі, він, фактично, припускає Непорочне Зачаття. На початку свого Євангелія він говорить, що Господь дав нам право дітьми Божими стати[14]. Потім він каже, що це відбувається під час народження, і при цьому він відразу ж уточнює, що має на увазі не народження людиною. Потім він перелічує причини, чому це не народження в людському розумінні. Він каже: «Не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога»[15].

Таке твердження св. Івана містить у собі загальне розуміння сутності християнина і Непорочного Зачаття та народження. Що таке кров, що таке тілесне бажання, що таке людська воля, як не людське народження. Усі ці елементи стають несуттєвими в історії народження нашого Господа. Свята Мати каже, що є дівою, яка ніколи не знала мужа, на що ангел відповідає їй, що сила Всевишнього її осінить[16]. Ті елементи, які ми бачимо у Євангелії від св. Івана, ми зустрічаємо у Євангелії від св. Луки. Як могли християни в ті давні часи зрозуміти духовний тип народження, якщо б вони не зрозуміли Непорочного Зачаття: наприкінці першого століття ніхто не читав початку Євангелія від св. Івана і ніхто не дивувався з того, що св. Іван говорив про нове покоління без тілесного бажання. Тоді люди не дивувалися тому, бо в той час увесь християнський світ знав, що саме так виникло християнство. Непорочне Зачаття – це ідея Бога, а не людини. Якби цього не трапилося, ніколи нікому таке і на гадку не спало б.

Тепер ми підійшли до ще одного доказу, який знайдемо в посланнях св. Павла. Св. Павло також говорить про Непорочне Зачаття. Як відомо, ці Послання були написані грецькою мовою. Коли св. Павло говорить про народження нашого Господа, він вживає особливий грецький вислів. У його Посланні до Галатів мовиться: «Бог послав Свого Сина, що родився від жони»[17]. Зауважте, що він каже «родився від жони», ніби взяв це народження як заповідь закону, щоб ми стали синами Божими. Щоразу, як св. Павло пише про народження нашого Господа, він ніколи не вживає звичайні слова, якими описують народження, тобто він ніколи не вживає слів, які часто можна зустріти в Новому Заповіті і якими зазвичай описують народження дитини, зачатої від чоловіка і жінки.

Типовим грецьким словом опису звичайного народження дитини є певна форма слова gemnao. Але в чотирьох випадках св. Павло говорить про тимчасовий початок нашого Господа в плоті людини. Пам’ятаймо, що особа Господа є вічною, це лише Його людська природа мала початок. У цих чотирьох випадках, коли св. Павло торкається тимчасового початку нашого Господа як людини, він вживає цілком інше грецьке слово, тому що народження нашого Господа не було звичним народженням. Св. Павло використовує певну форму слова ginomai. Жодного разу, говорячи про народження нашого Господа, він не застосовує того іншого слова, яке означає звичайне народження усіх смертних. Св. Павло вживає слово, яке означає «з’являтися», «виникати», чи «ставати». Дуже цікавим прикладом цього є уривок з Послання до Галатів[18]. У цьому Посланні св. Павло тричі використовує слово, яке означає «народжуватися» звичайним способом, коли говорить про народження Ізмаїла і Якова, але коли він описує народження нашого Господа, то відмовляється вживати це слово. Він вживає інше слово, форму слова ginomai, тому що народження нашого Господа було непорочним.

У Новому Заповіті про народження дитини згадується тридцять три рази, і в кожному окремому випадку в Новому Заповіті використовується слово gemnao, коли йдеться про звичайне народження, яким було моє і ваше, але це слово ніколи не вживається, коли йдеться про народження нашого Господа. Господь як Божественна особа мав вічне народження. Оскільки Він увібрав людську природу, то мав тимчасове народження, але цей початок прийшов від Непорочної Діви.

Як бачимо, причиною для такої відмінності є те, що наш Господь прийшов у людську сім’ю, у людську расу, але не народився з неї. Бог створив Адама, першу людину, без людського сімені. Чому ж тоді ми маємо ухилятися від думки, що новий Адам також буде створений без людського сімені. Так як Адам був створений з глини, в яку Бог вдихнув живу душу, так само і Святий Дух сотворив тіло Христа в плоті Марії. Доктрина Непорочного Зачаття було настільки міцно вкорінена в християнську традицію, що жодному з ранніх апологетів не довелося захищати факт Непорочного Зачаття і народження. Навіть єретики вірили в це, оскільки воно базувалося абсолютно на такій самій основі, що й історичний факт.

Ось іще один цікавий момент. У Євангеліях є дві історії про народження – нашого Господа[19] та Івана Христителя[20]. Але зверніть увагу на різні акценти. Біблійна історія про народження Івана Христителя зосереджується на образі батька, Захарії. Історія народження Ісуса Христа зосереджується на образі матері. Чому? Знову ж таки через Непорочне Зачаття і непорочне народження. Ви можете запитати: «Хіба наш Господь не міг прийти на цю землю якимось іншим чином, а не через Непорочне Зачаття і непорочне народження?» Нашому Господу взагалі не треба було народжуватися, але беручи до уваги існуючий порядок речей, чому цей факт Непорочного Зачаття і непорочного народження все-таки відбувся?

І тут ми підійшли до чогось такого, що доволі важко зрозуміти, та сподіваємося, що нам вдасться це роз’яснити. Причиною того, що ми віримо в Непорочне Зачаття та причиною існуючого стану речей є те, що наш Господь хотів, щоб хтось безмежно добрий прислав Його в цей світ. Жоден тріумфуючий лідер не входитиме в місто запорошеними дорогами, коли він може увійти туди по встеленій квітами алеї. Якби непорочне Немовля вибрало інший шлях приходу в цей людський світ, це породило б колосальні труднощі для нас. Людям було б важко збагнути, як Ісус міг бути безгрішним, якщо Його народила загрузла в гріхах людина? Якщо пензель, занурений у чорну фарбу, стає чорним, і якщо тканина переймає колір фарби, в яку її занурили, то хіба Він в очах світу не перейняв провини усього людства? Якби Він прийшов у цей світ через пшеничне поле моральної немочі, то чи луски не начіплялися б до Його людської одежі? Інакше кажучи, проблема нашого розуміння полягає ось у чому: чи міг Бог стати людиною і безгрішною людиною водночас?

Передусім Він мав стати людиною. Він мав бути подібним до нас, аби стати частиною нашої людської природи. Він перейняв на Себе наші гріхи. Хоча наш благословенний Господь мав стати досконалою людиною, Він не міг бути грішною людиною. Він мав бути безгрішним. Він мав бути поза межами того жахливого потоку гріха, який поширюється і вражає усе людство. Бачите проблему? Він мав бути людиною; мав бути іншим, ніж усі люди, у тому розумінні, що мав стати нашим Спасителем, безгрішним, як новий Адам.

Ця проблема дуже нагадує проблему корабля. Уявіть собі корабель, який пливе забрудненим і затхлим морем. Він хоче відразу ж потрапити до іншого моря чи озера з кришталево чистими водами. Очевидно, між чистими і брудними водами мусить бути бодай якась частина суші, бо в іншому разі ці води змішаються. Отож, що робити? У такій ситуації будують шлюз. Корабель пливе брудними водами, підпливає до шлюзу, там його повністю очищають від бруду, а тоді корабель переміщають у чисту воду. Наш благословенний Господь мав стосунок до грішного людського роду, серед якого Він перебував, настільки, наскільки Він був людиною. Він мав бути безгрішним, щоб самому не потребувати спасіння, а бути нашим Спасителем.

Нашого благословенного Господа було відокремлено від того грішного потоку людства і призначено новим Головою людської раси через Непорочне Зачаття і народження. Подумайте лишень, яку чудову важливість це має для нас! Пресвята Богородиця є нашим натхненням. Мати Божа є берегинею непорочності, а непорочність є натхненням материнства. Без матерів не було б непорочних дів у наступних поколіннях, а без непорочних дів матері забули б про той високий ідеал, який живе поза межами землі. Як часто ви чуєте: «О, дитина є точною копією батька». Якби ми глянули на нашого благословенного Господа, ми мовили б: «Він виглядає точнісінько, як Його Мати». Він отримав щось від Свого Батька, а саме, божественність. Але Він отримав щось і від Своєї Матері – безгрішну людську природу. Саме тому ми любимо Марію. Богородице Діво, радуйся!


[1] Лк. 1:34

[2] Мт. 15:32-39

[3] Мр. 16:9-20

[4] Мт. 1:8-25

[5] Ів. 8:8

[6] Дії 13:47

[7] Лк. 1:1-4

[8] Лк. 1:26-38

[9] Див. Буття 13:8

[10] Ів. 19:25

[11] Гал. 1:19

[12] Мт. 10:3

[13] Ів. 3:1-21

[14] Ів. 1:12

[15] Ів. 1:13

[16] Лк. 1:26-38

[17] Гал. 4:4-5

[18] Гал. 4:23-29

[19] Лк. 2:1-10

[20] Лк. 1:56-58

Попередній запис

Свята Трійця

На цьому етапі нам варто поговорити про Святу Трійцю. Під час підготовки цієї частини мені спали на думку два ймовірні ... Читати далі

Наступний запис

Христос у Символі Віри: Народження

Поклоніння пастухів, Гвідо Рені Слід зазначити, що наш Символ Віри майже підсумовує життя. Як динамічно згадується ... Читати далі