Свята Трійця

На цьому етапі нам варто поговорити про Святу Трійцю. Під час підготовки цієї частини мені спали на думку два ймовірні заперечення, які ви можете висловити щодо первородного гріха. Отож пропоную короткий коментар на цю тему. Одне з заперечень може звучати так: «Чому я мушу страждати через Адама? Мене нічого не єднає з Адамом, я не причетний до його гріха». Відповідаю: «Так, ви причетні». Так само, як і я. Ми всі причетні до цього хоча б тому, що Адам був першим з людської раси. Адже річка, забруднена біля витоку, згубно впливає на усю течію. Якщо інфіковані батьки, то ця інфекція передається і їхнім дітям. Коли президент країни оголошує війну, у цій війні задіяні усі громадяни країни, незважаючи на те, що ніхто індивідуальної згоди на участь у війні не давав; але ми причетні до цієї війни через те, що цей президент стоїть на чолі нашої держави.

Адам стояв на чолі людської раси. Те, що він зробив, те і ми зробили. Так як зло однієї людини може заплямувати усю націю, так само і добро та честь батька може позитивно вплинути на усю сім’ю. Непокора одного чоловіка, Адама, негативно вплинула на нас усіх. Бог Своєю милістю знищив жахливі наслідки цього гріха через покірність нового Адама, яким є наш Ісус Христос.

Другим протестом проти первородного гріха є такий аргумент: «Чому я мушу втрачати благословення, яке отримав і втратив через свій гріх Адам? Хіба справедливо чинить Бог, позбавляючи мене тих усіх благ, які мав Адам до того, як согрішив?» Слід зазначити, що тут немає жодної несправедливості. Адже несправедливість чиниться тоді, коли в людини забирають щось таке, що їй належить. Коли Адам вчинив гріх, Бог позбавив його тих благодатей, які Він йому дарував, а не того, що належало Адамові як невід’ємна частка його сутності. На Різдво ви можете усім своїм друзям щось подарувати. Якщо ви і не дасте їм нічого, то ви ж не позбавите їх того, що належить їм по праву. До того ж, хоча ми і втратили подароване Адамові, ми дістаємо все назад. Завдяки ласці Божій ми знову отримали спілкування з Богом. Решту благодатей, які втратив Адам, ми не можемо мати, поки не відбудеться загальне воскресіння, і тоді ми здобудемо більше, ніж втратили! Як каже священик, додаючи воду до вина під час обряду Дароприношення: «Те, що Ти так чудово сотворив, Ти так само чудово перемінив».

Залишаючи позаду згадані вище суперечності, повертаємось до розмови про Святу Трійцю. Усі ми пам’ятаємо слова, які промовляємо, коли хрестимося: «Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». Коли ми мовимо «Во ім’я Отця», то підносимо руку до чола, зі словами «і Сина» ми опускаємо руку до грудей, а промовляючи «і Святого Духа», спершу торкаємося рукою правого, а потім лівого плеча. «Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь». Зауважмо, коли ми хрестимося, то творимо знак хреста, знак нашого спасіння. Ми були охрещені в ім’я Святої Трійці, і наш Господь часто згадував про це, коли говорив: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа»[1]. Наш Господь не сказав «в імена», Він сказав «в ім’я», тому що існує лише одне ім’я, ім’я Бога. Трійця означає, що в Бозі є три особи, але одне ім’я.

Не вдаючись до надто глибоких пояснень щодо сутності та особи, можемо сказати, що сутність відповідає на питання «що», а особа – на питання «хто». Знову повторюся, що існує три особи і одна сутність. Особа у Святій Трійці і особа у світі означають різні поняття. Особа у Святій Трійці – це не людина з руками, ногами і бородою. Особа у Святій Трійці означає взаємозв’язки чи стосунки. Пропоную розглянути такий приклад: існує дорога, яка з’єднує Чикаго і Нью-Йорк. Є також дорога, яка з’єднує Нью-Йорк і Чикаго. Це одна і та ж дорога, але вона є іншою в інших взаємозв’язках. Отож бачите, як з одного поняття випливає багато різних понять.

Пам’ятаєте шкільні уроки хімії? Хімічний символ води Н20. Такою є сутність води. Але чи можуть в межах цієї однієї сутності існувати різні взаємозв’язки? Найбільш вірогідно, що Н20 може бути рідиною, льодом і парою. Чи рідина матиме відмінну сутність від Н20? А лід? Ні. А пара? Також ні. Отож якимось чином в одному понятті поєднано три сутності. Так само як сонце – це і субстанція, і світло, і тепло, однак усе це тільки сонце.

Пригадую, як одного разу впродовж години я пояснював про Святу Трійцю, проводячи аналогію з особою, яка отримує певні інструкції. Я наполегливо переконував, що поняття Трійці є таїнством. Коли я закінчив, одна жінка мовила: «Спочатку ви казали, що це таїнство. Для мене Свята Трійця вже перестала бути таїнством. Ви все дуже зрозуміло пояснили!»

«Ну що ж, шановна пані, – відповів я, – якщо тепер для вас все чітко зрозуміло, це означає, що я погано пояснив. Поняття Святої Трійці мусить бути таїнством».

Існує багато підходів до цієї теми. Я хочу розпочати з того, що становить складність життя. Я поволі підноситиму суть життя за аналогією до Трійці. Вам, можливо, здаватиметься, що я відійшов на мільйони миль від нашої теми, але прошу вас бути зі мною до кінця. Сподіваюся, моє пояснення не нагадуватиме заплутане пояснення юриста, який, пропонуючи свої докази суду, довго розповідав про судові випадки, законні рішення і прецеденти. У нього виникла підозра, що його пояснення не цілком зрозуміле, і він запитав суддю: «Ваша честь, ви встигаєте за мною?» На це суддя відповів: «Так, встигаю, але якби я знав дорогу назад, то покинув би вас зараз же!» Отож прошу вас, залишайтесь зі мною до кінця.

Життя дивовижним чином пов’язане з почуттями, з неминучістю, як з радісними подіями, так і з сумними. Інколи наше життя видається нам найбільшим з усіх можливих скарбів, а інколи – непосильною ношею. Життя, що знаю його найкраще і найгірше – яке воно? Першу очевидну відповідь дають нам звичайні речі, що оточують нас. Життя зазвичай асоціюється в нас з рухом, з певною діяльністю. Коли бачимо тварину, яка лежить нерухомо, то в нас виникає підозра, що вона мертва. Коли ж дитина радісно та енергійно стрибає поруч, ми кажемо, що дитина сповнена життям. Зауважте, ми асоціативно порівнюємо життя з рухом. Якщо ми спробуємо використати більш наукове визначення, то знатимемо, що рух чи діяльність мусять бути іманентними, тобто постійними. Цей рух мусить існувати всередині.

Існує інший вид руху, який називають перехідним. Наприклад, світло, яке випромінює фосфор. Тепло, яке йде від радіатора, не має сили генерувати тепло в самому собі, воно виходить із зовнішнього середовища. Вугілля, як і радій, мають винятково перехідну дію. Камінь, який котиться із гори вниз, також має перехідну дію. На відміну від цього, життя має інший вид руху, який називається іманентним, тобто постійним, який походить зсередини.

Спробуймо сформулювати закон, який стосується життя. Вдумайтеся в таку закономірність: що більшою є іманентна (постійна) дія, то вищою є організація життя. Іншими словами, що більше активності (дії) є всередині живої істоти, то вищого рівня є ця істота. Увесь сотворений світ, як ви знаєте, має форму піраміди. В основі цієї піраміди лежить матеріальний хімічний порядок, далі йдуть рослини, тварини, людина, ангели і Бог.

Ми спиратимемось на цей закон. Він настільки універсальний, що його можна довести на кожному із вказаних рівнів. Як ми знаємо, камінь не володіє іманентною дією, однак, коли Мікеланджело завершив скульптуру Мойсея, вона була настільки правдивою, що художник, торкнувши її своїм шпателем, наказав: «Говори!» Схожість із живою людиною була колосальна, але кам’яна скульптура не володіла внутрішньою активністю і енергією, щоб розмовляти. Та в рослині ця внутрішня дія і енергія існують. Рослина припадає до грудей матінки природи і звідти черпає всі життєво важливі елементи. Своєю чергою, тварина має вищий рівень життя, ніж рослина. Рослина володіє енергією вегетації, генерації і здатністю продукувати насіння. Тварина володіє двома іманентними видами енергії, чого не має рослина. Перша – тварина може рухатися, і друга – це здатність бачити, відчувати запах, смак, а також реагувати на дотик, що називається енергією відчуттів. Рослина не може вирішити переселитися взимку з Нью-Йорка до Флориди чи Каліфорнії. Тварина ж може переходити зі світла в тінь. Завдяки своїм відчуттям, тварина отримує інформацію з зовнішнього світу з користю для свого внутрішнього світу. Тварина володіє внутрішнім світом. Собака може впізнати голос свого господаря.

Тепер погляньмо на людину. Чи властива їй вища діяльність? Так, це мислення і бажання. Людина володіє усіма внутрішніми енергіями, які мають рослини і тварини, але, крім цього, вона має щось таке, чого немає ні в рослин, ані у тварин. Це знання і любов. Перш за все, людину турбують роздуми про віру, справедливість, надію, силу духа, про стосунки з іншими людьми. Звідки походять ці думки? Їх немає в зовнішньому світі. Ми ніколи не можемо побачити віру, яка б гуляла в парку. Ми ніколи не бачили силу духа в кафе за десертом. Звідки беруться усі ці ідеї? Їх продукує ваш розум. Ваш розум є плодотворним. Не думайте, що єдиним видом генерації у світі є здатність тварин і людей плодити собі подібних. Існує проста генерація розуму, здатність породжувати ідеї і слова.

Коли розум породжує ідею, цей плід не падає з нього, як достигле яблуко з дерева, і не відділяється, як новонароджений плід від своєї матері. Плід нашого розуму залишається всередині розуму. Все, що нам треба зробити, – це зосередитися, пригадати, і ми побачимо його. Породжена розумом ідея чітко виділяється на тлі нашої пам’яті, але вона ніколи не відокремлюється від неї. Якщо я хочу знайти потрібну думку, то просто звертаюся до своєї пам’яті, а не шукаю її на полиці.

Ми маємо також волю і маємо можливість вибору. Ми можемо любити. Завдяки нашій волі ми можемо любити те, про що ми думаємо. Ми можемо любити правду, яка міститься в нашій пам’яті. Ми не завжди хочемо любити те, що знаходиться поза нашими межами. Дивовижним щодо нашої волі є те, що наші почуття, як і думки, можуть бути іманентними (постійними) і не виходити назовні.

Тепер пропоную звернути свій погляд на Бога. Бог – є досконалим життям, тому Він має досконалу іманентну енергію. Оскільки Бог – це дух, нам слід розуміти цю досконалу іманентну енергію, як аналогічну до нашої власної, тобто до нашого інтелекту і волі. Заглянувши у свою сутність, ми бачимо віддалену подібність до цього божественного Життя.

Своїм розумом ми мислимо і любимо. Думки Бога є чітко окреслені, але не відокремлені від Нього, так само як і наші думки не є відокремлені від нашого розуму і нашої пам’яті. У мене, як і у вас, є багато думок. Але в Бога є лише одна думка. І ця одна думка містить усі ймовірні знання. Бог не потребує жодних слів, крім єдиного слова, яке є образом і славою Його сутності.

Пригадаймо слова з Євангелія від Івана: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами»[2]. Хто є тим Словом, що стало тілом? Син Божий, друга особа Святої Трійці, думка Бога. Чому ми називаємо Його Сином Божим? На це запитання не важко відповісти. Хіба ми не говорили, що ви своїм розумом генеруєте думку чи формулюєте слово? Хіба ми не говорили про те, що існує вища фізична генерація. Бог генерує вічне Слово.

Тепер пропоную застосувати це до людського роду. Що ми називаємо першоджерелом генерації? Батька, чи не так? Що таке генерація в земному розумінні? Син. Замість того, щоб називати Бога, котрий мислить, Мислителем, і замість того, щоб називати думку чи слово Боже лише думкою, чому б нам не називати Бога, котрий мислить, Батьком? І чому б нам не називати Бога, чи Особу, яка є Думкою, Сином? Тоді, Слово, яке стало тілом – це Син. У Псалмах сказано: «Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив»[3]. Син Божий, Який став сином людським, – це Ісус Христос, наш Господь.

Пропоную розглянути ще одну аналогію. Маємо ще третю особу Святої Трійці. Ми говорили з вами про те, що людям властиво не лише мислити, але й любити. Любов – це стосунки, це рух, спрямований до предмета нашої любові, який єднає його з нами. Я люблю вас саме тому, що передаю вам істину. Любов не є чимось таким, що є всередині мене; любов не є чимось таким, що є всередині вас. Любов – це таємничі узи, які єднають нас обох. Хоча любов є відокремленою від думки, вона походить і від думки, і від мислителя. Бог любить Свою досконалість. Кожна жива істота любить свою досконалість. Довершеністю для ока є колір, воно любить колір. Довершеністю для слуху є гармонія, воно любить гармонію. Довершеністю для шлунка є їжа, воно любить їжу. Довершеністю для Бога Отця є Бог Син. Довершеністю для Бога Мислителя є Слово Боже. Отець любить Сина. Любов – це не є щось лише в самому Отцеві. Любов – це не є щось лише в самому Синові. Любов – це таємничий зв’язок, що єднає двох, і тут ми маємо справу не з особистим, і не з біологічним, а з чимось безконечним.

Любов не може виразитися через гимни, слова чи обійми. Це почуття не може виразитися через уподібнення до чогось земного. Воно може виразитися лише тим, що позначає найбільшу повноту обдарування, чимось невловимим, як подих, чимось таким, що лежить надто глибоко, далеко від слів. Правдива глибока любов не потребує слів, а любов, що єднає Отця і Сина, називається Святим Подихом, Святим Духом і Святою Любов’ю. Так само, як колір, аромат і краса троянди не утворюють три троянди, а лише одну, так і я існую, думаю і люблю, і усі ці три поняття складають одну мою сутність. Те, що Бог – це три особи і єдиний Бог – набагато таємничіше по своїй природі.

Безконечна всеохоплююча любов – це Бог. Бог є Життя, Правда і Любов. Тепер ми знаємо, що Життя – це Отець, Правда – це Син, а Любов – це Дух Святий.


[1] Мт. 28:19

[2] Ів. 1:14

[3] Пс. 2:7

Попередній запис

Людське походження Христа

У попередній частині ми говорили про божественне походження Христа, але часто трапляється так, що забувають про Його людське походження. У ... Читати далі

Наступний запис

Мати Ісуса

Різдво Христове, Володимир Боровиковський На цьому етапі, розмірковуючи про Божественні Таїнства християнської доктрини, ми підійшли до ... Читати далі