7 травня – Тест краси

Я зустрічав свідоцтва Божої присутності в найнесподіваніших місцях. Під час поїздки в Непал один лікар організував для нас з дружиною екскурсію в лікарню «Зелені пасовиська», що спеціалізується на реабілітації прокажених. Коли ми йшли зовнішнім коридором, я помітив у дворі одну з найпотворніших людських істот з усіх, яких мені колись доводилося бачити. Руки цієї жінки були перебинтовані марлевими пов’язками, а замість стоп стирчали деформовані кукси. Її ніс ввалився настільки, що, дивлячись на неї, я міг заглянути в її носові пазухи. Її очі були поцятковані наростами, що не пропускали світло. Ця жінка була повністю сліпою. Шкіру на неприкритих ділянках її рук вкривали рубці.

Пізніше ми поверталися тим же коридором. Раніше побачена нами істота вже підповзла до самого краю доріжки. Ця жінка пересувалася, упираючись в землю ліктями і підтягуючи вперед тіло. Без щонайменших коливань моя дружина, нахилившись, обійняла нещасну за плечі. Жінка, опустивши голову на плече Джанет, щось заспівала непальською мовою. У мелодії ми відразу ж упізнали пісню «Ісус любить мене».

«Данмая – один з найвірніших членів нашої церкви, – розповів нам пізніше лікар. – Більшість наших пацієнтів – індуси, але в нас тут є невелика християнська каплиця, і Данмая не пропускає жодного богослужіння. Вона – молитовний воїн. Любить зустрічати і вітати усіх відвідувачів «Зелених пасовиськ». Напевно, вона почула наші голоси, коли ми йшли коридором».

Через декілька місяців, ми дізналися, що Данмая померла. Поряд зі своїм робочим столом я зберігаю фотографію, яку зробив у той момент, коли вона співала Джанет. Щоразу, коли я почуваю себе спаплюженим нашою схибленою на красі культурою, в якій люди викладають захмарні суми заради досягнення якогось неможливого ідеалу краси в той час, як лікарні на кшталт «Зелених пасовиськ» ледь-ледь зводять кінці з кінцями на добродійні пожертви, я дістаю цю фотографію. На ній я бачу двох прекрасних жінок: мою дружину в купленому напередодні яскравому непальському костюмі, яка мило посміхається, і стару в її обіймах, яка провалила б будь-який з колись винайдених тестів на красу, за винятком одного, найважливішого. З цієї деформованої, висохлої тілесної оболонки сяяло світло Божої присутності. Святий Дух знайшов Собі обитель.

З книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»

Попередній запис

6 травня – Делегування

«Недолік» пізнання Бога через Святого Духа полягає в тому, що Бог, делегуючи місію Церкви, дійсно передав її. У результаті, багато ... Читати далі

Наступний запис

8 травня – Два голоси

Генрі Нувен Одного разу я відвідав Генрі Новена – знаменитого психолога і богослова, що в минулому ... Читати далі