1 Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба, і що владу велику він мав. І земля освітилась від слави його. 2 І він гучним голосом кликнув, говорячи: Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних, 3 бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його! 4 І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його. 5 Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його. 6 Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав! 7 Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму говорить: Сиджу, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не буду! 8 Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його!
18:1-24 Жалобна пісня над загиблим містом-блудницею Вавилоном. • Декілька образів та висловів у цій главі взяті з віщувань про кару в пророків, особливо в Єремії, коли він засуджує стародавній Вавилон (Єр. 50-51). Плач про те, що Вавилон упав (18:2), нагадує Єр. 51:8; звинувачення, що народи впивалися її вином (18:3), нагадує Єр. 51:7; заклик «Вийдіть із нього» (18:4) – Єр. 50:8 та 51:45; видіння того, як її гріхи досягнули аж до неба (18:5), – Єр. 51:9; кара огнем (18:8) – Єр. 50:32 та 51:30; радість неба (18:20) – Єр. 51:48; образ каменю, скинутого у море (18:21), – Єр. 51:63-64; а видовища убитих (18:24), які наповнили місто, нагадують Єр. 51:49. • Вавилон та блудниця, чий дим підіймається навіки вгору, є нічим іншим, як хтивістю, перелюбством і гордовитістю. Якщо ви бажаєте уникнути таких серйозних покарань, не прагніть чинити ці важкі гріхи. Бо в нинішньому віці Вавилон також буде підданий руйнуванню та спаленню (Св. Кесарій Арльський. Тлумачення Апокаліпсиса, проповідь 18).
18:3 лютим вином розпусти… напоїв: вино божевілля, змішане в «келеху» блудниці (17:4; 18:6).
18:4 Вийдіть із нього: заклик утекти з міста-блудниці перед його загибеллю (пор. Бут. 19:12-14; Тов. 14:4. 8). Дехто бачить у цих словах відлуння Ісусового попередження покинути Єрусалим, коли наблизиться час суду (Лк. 21:20-21). Інші, що ідентифікують місто як Рим, читають тут заклик покинути безбожну розбещеність столиці, подібно як Павло наголошує на моральному обов’язку в схожому пророчому уривку (2Кор. 6:17, цитуючи Іс. 52:11); карання його: божественні прокляття семи печаток (6:1-8:5), семи сурем (8:6-11:19) та семи чаш (15:1-16:21).
9 І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошували, коли побачать дим пожежі його. 10 Вони через страх його мук стоятимуть здалека та говоритимуть: Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години! 11 І земні купці будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу, 12 вантажу золота, і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і віссону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всякого дерева запашного, і всякого посуду з слонової кости, і всякого посуду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармурового, 13 і кориці, і шафрану, і пахощів, і мирри, і ливану, і вина, і оливи, і тонкої муки, і пшениці, і товару, і вівців, і коней, і возів, і рабів, і душ людських. 14 І плоди пожадливости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе, і вже їх ти не знайдеш! 15 Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалека, і будуть плакати та голосити, 16 і казати: Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссон і порфіру та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами, 17 бо за одну годину згинуло таке велике багатство… І кожен стерник, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, стали здалека, 18 і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: Котре до великого міста подібне? 19 І вони посипали порохом голови свої, і закричали, плачучи та голосячи, і кажучи: Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожніло! 20 Радій з цього, небо, і святі апостоли та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним! 21 І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, і вже він не знайдеться! 22 І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі! 23 І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи! 24 Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі…
18:9-19 Ті, хто користувався послугами блудниці, представлені царями (18:9), купцями (18:11) та моряками (18:17), дивляться на неї в сльозах, коли грішне місто поглинає полум’я. Вони засмучені не через неї, а через себе, бо їх болить те, що вони втрачають свої незаконні задоволення та багатства. • Ця частина глави здебільшого натхненна плачем над Тиром в Єз. 27. Більше десятка видів товарів, перелічених у 18:12-13, узяті з Єз. 27:12-22.
18:16 порфіру… кармазин… золотом… дорогоцінним коштовним… перлами: прикраси блудниці (17:4).
18:21 великого каменя, як жорно: нагадує слова Єремії про Вавилон (Єр. 51:63), а також учення Ісуса про те, як один веде інших до гріха (Мт. 18:6; Мр. 9:42; Лк. 17:2).
18:22-23 Жорно, чий звук уже не лунає, свічник, який гасне, молодий та молода, чиїх співів уже не чути, – сюжети з віщувань Єремії про спустошення Єрусалиму (Єр. 7:34; 16:9; 25:10).
18:24 кров пророків, і святих: місто-блудниця – це місто-душогубець, заплямоване кров’ю вірних Господа (17:6): всіх убитих на землі: пророча гіпербола, яка наголошує на тому, що кровна провина міста досягнула надзвичайно високого рівня. • Таке формулювання запозичене з Єр. 51:49, де вказувалося, що «вбиті всієї землі» загинули у Вавилоні.
