1 І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її було десять вінців, а на її головах богозневажні імена. 2 А звірина, що я її бачив, подібна до рися була, а ноги її як ведмежі, а паща її немов лев’яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику. 3 А одна з її голів була ніби забита на смерть, але рана смертельна її вздоровилась. І вся земля дивувалась, слідкуючи за звіриною! 4 І вклонилися змієві, що дав владу звірині. І вклонились звірині, говорячи: Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може? 5 І їй дано уста, що говорили зухвале та богозневажне. І їй дано владу діяти сорок два місяці. 6 І відкрила вона свої уста на зневагу проти Бога, щоб богозневажати Ім’я Його й оселю Його, та тих, хто на небі живе. 7 І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом.
13:1-18 Автор уводить у главу 13 двох представників змія: один – звірина із моря (13:1), а інший – звірина із землі (13:11). Морська звірина – це, безперечно, Римська імперія, тоді як земна звірина, очевидно, символізує зіпсуту релігійну владу (див. примітку до Об. 13:11).
13:1-2 звірину, що виходила з моря: декілька паралелей указують на те, що морська звірина, як бісівський співпрацівник, імітує Агнця. (1) Агнцеві поклоняються ангели та святі (5:14), а звірині поклоняються грішники (13:4); (2) Агнець був убитий і знову воскрес (5:6), звірина ж була смертельно поранена, але вздоровилась (13:3); (3) Агнець сидить на престолі Свого Отця (3:21), у той час як звірина розділяє престол із змієм (13:2); (4) Агнець рятує віруючих із кожного племені та народу (5:9), а звірина над кожним племенем і народом має тимчасову владу (13:7); (5) Агнець достойний влади та слави від Бога (5:12), звірина ж отримує силу та владу від змія (13:2); (6) ім’ям Агнця опечатані чола святих (14:1), тоді як число звіра витавроване на чолах грішників (13:16-18). • Ця образність узята з Дан. 7:1-7, де поганські імперії, які чинили утиски на Ізраїль у часи вигнання та після вигнання, з’являються у вигляді чотирьох звірів із моря – лева, ведмедя, леопарда та істоти з десятьма рогами. Тваринні риси тут об’єднані в образ Римської імперії, якій притаманні сила та жорстокість їх усіх.
13:3 одна з її голів: сім голів звірини, згідно з 17:9-10, символізують сім римських імператорів; рана смертельна її вздоровилась: смертельною раною, вірогідно, є кесар Нерон, який покінчив життя самогубством у 68 р. після Р.Х. Він був останнім із династійної лінії Юлія Цезаря, і по його смерті Рим поглинули політичний хаос та громадянська війна. Хоча багато хто думав, що імперія загинула зі смертю Нерона, новий претендент (Ґальба) здобув трон, тож імперія продовжила існувати. Інші вбачають тут алюзію на легенду про Неронове відродження (redivivus). Згідно з цим стародавнім віруванням, Нерон одного дня повернеться й поверне собі владу римського диктатора (див. примітки до Об. 13:18 та 17:10).
13:5 сорок два місяці: час обмеженого, але інтенсивного переслідування (див. примітку до Об. 11:2).
13:6 оселю Його: небесна святиня, в якій мешкають святі (7:15).
13:7 війну зо святими: віруючі стають мучениками, коли відмовляються поклонятися звірині та його образові (13:15; 20:4). Дехто вважає, що це стосується переслідування Церкви Нероном у середині 60-их років; а інші вбачають тут посилання на переслідування Доміціаном наприкінці першого століття. • Цей уривок нагадує жорстокість четвертого звіра в Дан. 7:21.
8 І їй вклоняться всі, хто живе на землі, що їхні імена не написані в книгах життя Агнця, заколеного від закладин світу. 9 Коли має хто вухо, нехай слухає: 10 Коли хто до полону веде, сам піде в полон. Коли хто мечем убиває, такий мусить сам бути вбитий мечем! Отут терпеливість та віра святих! 11 І бачив я іншу звірину, що виходила з землі. І вона мала два роги, подібні ягнячим, та говорила, як змій. 12 І вона виконувала всю владу першої звірини перед нею, і робила, щоб земля та ті, хто живе на ній, вклонилися першій звірині, що в неї вздоровлена була її рана смертельна.
13:8 книгах життя: небесний реєстр святих (див. примітку до Об. 20:12).
13:10 Коли хто: алюзія на Єр. 15:2 та 43:11, де Єремія дізнається, що трагедія безперечно спіткає грішників Юдеї та Єрусалиму, бо Ягве присудив їм неволю і смерть. У цьому контексті таке віщування слугує закликом до витривалості: або через запевнення віруючих, що Бог покарає тих, хто їх переслідує; або ж через спонукання залишатися вірними, незважаючи на ув’язнення (полон) та мучеництво (меч); мечем убиває: згідно з іншим прочитанням рукопису, тут, можливо, використана пасивна граматична форма: «має бути мечем убитий».
13:11 іншу звірину: звірина із землі інша, аніж звірина з моря в 13:1. Оскільки її влада використовується для проповідування лжепоклоніння (13:12), більшість уважає, що вона символізує релігійне утворення, підпорядковане світській державі, представленій першою звіриною. Різні дослідники ідентифікують її по-різному. (1) Ті, хто датує книгу Об’явлення 60-ми роками, здебільшого під цією звіриною розуміють релігійних керівників Ізраїлю з центром в Єрусалимі. Це священичий та судовий орган, який відкинув Царство Христа й присягнув на вірність кесареві (Ів. 19:15). Отож сюди передусім належали єврейські старшини, котрі підбурювали проти ранніх християн та звинувачували їх перед представниками римської влади (Об. 2:9; 3:9; Дії 14:2; 17:5-7; 18:12-13; 24:9; 25:1-7,24). Окрім того, згодом звірина із землі названа «неправдивим пророком» (Об. 16:13; 19:20; 20:10). Цей факт може бути важливим із огляду на Ісусове застереження, що постануть лжепророки, які вводитимуть в оману та творитимуть знаки в дні перед загибеллю Єрусалиму (пор. Об. 13:13-14 з Мт. 24:11,24); (2) ті, хто датує книгу 90-ми роками, убачають у звірині із землі стражів римської державної релігії, тобто культу імператора. Його основою було обожнювання римських кесарів, яким присвячувалися храми й чиї зображення поширювали по всій імперії. Вірність «божественному» правителю виражалася в поклонінні, за якого кожен громадянин приносив невелику жертву вина та пахощів перед скульптурою правителя. До відмови брати в цьому участь не лише ставилися несхвально, але й із часом почали вважати злочином, який заслуговує на покарання. Як показує історія, християни зустрічалися з вибором між релігійним відступництвом і покаранням із боку римської влади, принаймні починаючи з другого століття після Р.Х. (Пліній Молодший. Послання 10, 96).
13 І чинить вона великі ознаки, так що й огонь зводить з неба додолу перед людьми. 14 І зводить вона мешканців землі через ознаки, що їх дано їй чинити перед звіриною, намовляючи мешканців землі зробити образа звірини, що має рану від меча, та живе. 15 І дано їй вкласти духа образові звірини, щоб заговорив образ звірини, і зробити, щоб усі, хто не поклониться образові звірини, побиті були. 16 І зробить вона, щоб усім малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола, 17 щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його… 18 Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її шістсот шістдесят шість.
13:13 великі ознаки: звірині із землі доручено засліпити грішників виявами її сили (пор. 2Сол. 2:9-10); огонь… з неба: бісівське копіювання чудес Іллі (1Цар. 18:38; 2Цар. 1:10-14).
13:14 образа: ідол, якому потрібно поклонятися. • Присутня алюзія на Дан. 3:1-7, де говориться, як вавилонський цар Навуходоносор установив велетенського боввана та звелів, щоб усі падали ниць і поклонялися перед ідолом під страхом смерті. Коли набожні Шадрах, Мешах та Авед-Неґо відмовилися робити це, їх було вкинуто у вогненну піч – вони стали протомучениками (Дан. 3:8-23).
13:17 знамена: ознака віровідступництва. Вимагаючи наявності знамена, звірина змушує віруючих обирати між достатком та бідністю, матеріальними благами та мучеництвом. Не до кінця зрозуміло, які історичні обставини лежать за цим описом. Однак стандартні монети, що карбувались у Тирі та якими користувалися в Сирії й Палестині, припинили карбувати наприкінці 50-их pp., і з часом вони вийшли з обігу. Замість них почали карбувати нові – в Антіохії. На них був зображений імператор Нерон (див. примітку до Об. 13:18). Це частково може пояснити зв’язок між «ані купити, ані продати» та звіриною, оскільки грецький термін «знамено» означає також зображення, викарбуване на монеті.
13:18 – 666: число, напряму пов’язане з «йменням» звірини (13:17). Вірогідно, воно є криптограмою імені кесаря Нерона, яке в івриті складає суму 666. Що цікаво, якщо написати єврейськими літерами грецьке слово «звірина», воно також у сумі матиме 666. Декілька стародавніх рукописів записують це число як 616, що є величиною імені Нерона, згідно з його латинським написанням. У всякому разі, Нерон цілковито підходить під опис звірини: він був надзвичайно жорстокою та морально зіпсутою людиною й першим серед імператорів розпорядився про насильницьке переслідування християн (Тацит. Аннали 15, 44) (див. примітки до 13:3 та 17:10). • Число 666 з’являється в Біблії лише тут та ще стосовно Соломона, який отримав 666 талантів золота за один рік (1Цар. 10:14; 2Хр. 9:13). Це було початком кінця Соломона, бо його заможність відвернула його від Господа. Соломон слугує прообразом звірини тією мірою, якою він дозволив матеріальному багатству зіпсувати народ Божий.
