Об’явлення: розділ 12

1 І з’явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. 2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу. 3 І з’явилася інша ознака на небі, ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців. 4 Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з’їсти дитину її, коли вродить… 5 І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його. 6 А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день.

12:1-14:20 Проміжна оповідь між карою семи сурем (8:6-11:19) та карою семи чаш (15:1-16:21). Цю центральну частину можна розглядати як таку, яка обертається навколо семи духовних постатей (жінка, 12:1; змій, 12:3; дитина чоловічої статі, 12:5; Михаїл, 12:7; звірина з моря, 13:1; звірина із землі, 13:11; Агнець, 14:1).

12:1-6 жінка: в Об’явленні 12 є одночасно окремою особою й колективним символом. Вона – Марія, Матір Месії та духовна матір Його апостолів (Ів. 19:26-27). Але жінка також є представником вірних Ізраїлю, які оплакують Месію (Об. 12:2), як і Церкви, на яку нападає диявол за свідчення про Ісуса (12:17). • Зображення жінки багате на біблійний символізм. (1) Ворожнеча між жінкою та змієм, «вужем стародавнім» (12:9), нагадує Бут. 3:15, перше пророцтво в Писанні, яке провіщає загибель диявола через потомство (Месію) жінки (нової Єви). (2) Образи сонця, місяця та зір викликають у пам’яті Бут. 37:9-10, де вони символізують сім’ю Ізраїля, а саме: Якова, його дружину та дванадцять синів. (3) Потуги й біль народження нагадують опис Ісаєм дочки Сіону, материнської постаті, що символізує залишок святих Ізраїлю, які стогнуть про визволення (Іс. 26:17; Мих. 4:9-10). (4) Оскільки жінка – цариця, яка має вінок, і матір, яка народжує царського сина, вона також є Матір’ю Царя Давидового царства, відновленого Ісусом (1Цар. 2:19-20; Єр. 13:18). • Жінка є, безперечно, Церквою, наділеною Словом Отця, Чия яскравість перевершує сонце. Як місяць, вона прикрашена небесною славою, а її вінець із дванадцяти зір указує на дванадцятьох апостолів, які заснували Церкву (Св. Іполит. Про Антихриста 61). Це видіння говорить про Матір нашого Спасителя, зображаючи її на Небі, а не на землі, як чисту тілом та душею, як рівну з ангелами, як небожительку, як ту, завдяки якій Бог утілився. Вона не має нічого спільного з цим світом та його гріхами, її звеличено й зроблено достойною Неба, незважаючи на її походження з нашої смертної природи (Екуменій. Коментар до Апокаліпсиса 6, 19).

12:1 місяць: може символізувати як материнську велич (Бут. 37:9-10), так і жіночу красу (П.п. 6:10); дванадцяти зір: символізують як дванадцять колін Ізраїлю (21:12), так і дванадцять апостолів Ісуса (21:14).

12:2 муки… від породу: вірогідно, стосується Страстей Христових, які прошили серце Його Матері (Лк. 2:35) та охопили Його апостолів журбою, як у жінки, яка народжує (Ів. 16:20-22).

12:3 змій червоноогняний: означає сатану, смертоносного верховного ворога Бога (Ів. 8:44). Його роги символізують силу (Дан. 7:7), а вінці (корони) символізують його правлячу владу над світом, що згрішив (Ів. 12:31). Він приречений вічно горіти в озері вогню (Об. 20:10). • На Близькому Сході змій у формі дракона в старовину був міфологічним символом зла. Його називали левіятан (Іс. 27:1), або Рагав (Йов. 26:12-13), і зображали як морську потвору з багатьма головами (Пс. 74:14).

12:4 третину зір: ретроспекція падіння ангелів на світанку творіння (2Пет. 2:4). Ця образність натякає, що сатана був провідником бунту, потягнувши за собою вниз воїнство демонів. У Біблії зірки (зорі) часто символізують ангелів (Об. 1:20; 9:1; Суд. 5:20; Ів. 38:7).

12:5 дитина чоловічої статі: її прихід символізує й народження, і відродження (Воскресіння) Ісуса як Давидового Месії. • Залізний жезл слугує алюзією на Пс. 2:9 – торжественний псалом. Жезл свідчить про обіймання престолу та царське усиновлення (тобто божественне народження) Давидових царів Ізраїлю. Зрештою це здійснюється в Христі, Який воскрес до безсмертного життя для Царства (Дії 13:33), коли вознісся до слави (Євр. 1:5-8); взята до Бога: стосується Вознесіння, вінцем якого стало небесне Христове обіймання престолу поруч з Отцем (3:21; Мр. 16:19).

12:6 втекла на пустиню: багато хто вважає, що цей уривок стосується безпечного порятунку християн-євреїв із Єрусалиму, коли вони втекли в місцевість Пелла (див. примітку до Об. 11:2).

7 І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, 8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. 9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. 10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! 11 І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! 12 Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має! 13 А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп’я. 14 І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу. 15 І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. 16 Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст… 17 І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове. 18 І я став на морському піску.

12:7 Михаїл: небесний воїн та архангел (Юда 9), який захищає Божий народ (Дан. 12:1). Тут він є провідником небесного війська в битві проти сатани та його орд.

12:9 вуж стародавній: сатана, який перетворився на рептилію й спровокував гріхопадіння людини в Бут. 3:1-13. Грецькою його ім’я звучить диявол, тобто «наклепник», а єврейською його звати сатана, що означає «ворог»; зводить: сатана є батьком усякої брехні та неправди (Ів. 8:44).

12:10 Тепер настало спасіння: небеса відзначають вигнання диявола та його ангелів. Це не падіння ангелів на зорі часів (12:4), а поразка зла в поворотному моменті історії спасіння, коли Христос був піднятий на Хресті та вигнав правителя цього світу (Ів. 12:31-32; Кол. 2:15); царство: див. примітку до Об. 11:15-19; хто братів наших скаржив: диявол є прокурором-обвинувачем, який виголошує осудливі звинувачення проти святих (Йов 1:6-11; Зах. 3:1).

12:11 перемогли… до смерти: мученики виглядають переможеними смертю, однак насправді вони переможці. Вони передусім показали свою більшу любов (Ів. 15:13), яка робить їх подібними до Христа, навіть у Його смерті (Фил. 3:10).

12:13-17 Скинений на землю, диявол нападає на жінку, але Бог захищає її від його злих намірів. Ця образність нагадує розповідь, як Ягве рятує Ізраїль із Єгипту на крилах орла (12:14; Вих. 19:4). До інших алюзій належать порятунок Ноєвої сім’ї від потопу (12:15; Бут. 6-8) та загибель Корея з його бунтарями, коли земля розкрила уста, щоб поглинути їх живцем (12:16; Чис. 16:1-34).

12:17 жінку… насіння її: алюзія до Бут. 3:15, що слугує тлом усієї глави. Тут нащадком жінки є не лише Месія (індивідуальний нащадок, 12:5), але і Його апостоли (колективний нащадок, Рим. 16:20) (див. примітку до Об. 12:1-6).

Попередній запис

Об’явлення: розділ 11

1 І дано тростину мені, подібну до палиці, і сказано: Устань, і зміряй храма Божого й жертівника, і тих, хто ... Читати далі

Наступний запис

Об’явлення: розділ 13

1 І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів, а на рогах її ... Читати далі