1 І дано тростину мені, подібну до палиці, і сказано: Устань, і зміряй храма Божого й жертівника, і тих, хто вклоняється в ньому. 2 А двір, що за храмом, лиши та не міряй його, бо він даний поганам, і сорок два місяці будуть топтати вони святе місто. 3 І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.
11:1 зміряй храма: пророча дія. Іван палицею міряє святиню, за винятком зовнішнього двору. Здебільшого дослідники погоджуються, що ця дія символічна й що тут мається на увазі духовне розмежування, тобто віруючі Ізраїлю (або віруючі загалом) позначені для захисту, тоді як невіруючий Ізраїль (або невіруючі назагал) залишаються на покару. Вимірювання, яке передує сьомій сурмі (11:15), таким чином, відповідає опечатуванню перед сьомою печаткою (7:1-8). Існує менше згоди стосовно того, що саме вимірюється. Дехто вважає, наче мова йде про святиню Ірода в Єрусалимі, оточену зовнішнім подвір’ям, названу Двориком поган. Інші відзначають, що в певних місцях Іван говорить про храм Бога на Небі (11:19; 14:17; 15:5), і в такому випадку «топтання» на зовнішньому дворі може символізувати те, що Церкву переслідує невіруючий світ. • Вимірювання розміру храму тростиною запозичує свою образність із Єз. 40-42.
11:2 будуть топтати… святе місто: буквально слова могли б стосуватися римського завоювання Єрусалиму в 70 р. після Р.Х., як і в Лк. 21:24. Хоча значна кількість євреїв загинули під час цього лиха, християни Єрусалиму безпечно втекли в зайорданське місто Пелла (Лк. 21:20-1; Євсевій, Історія Церкви 3, 5). Символічно ж описане могло б означати переслідування святих, чиїм призначенням є святе місто у висотах (Об. 21:2,10). • Єрусалим та його святиня раніше вже двічі були потоптані поганами, одного разу вавилонянами (Іс. 63:18) і ще раз – сирійцями (1Мак. 3:45); сорок два місяці: час випробувань (13:5), описаний також як три з половиною роки (12:14) або 1260 днів (11:3; 12:6). Дехто трактує ці цифри буквально; інші читають їх образно, указуючи на те, що час переслідувань обмежений або що він символізує весь період історії Церкви. • Цей часовий період узято з Даниїлового видіння переслідувань, які мають прийти на народ Божий у майбутньому (Дан. 7:25; 9:27; 12:7). Його передвістям стало зневаження Єрусалиму сирійцями з 167 до 164 pp. до Р.Х.
11:3 двом свідкам: символізують свідчення Церкви Ізраїлеві та більш конкретно її переконаність у тому, що Закон і пророки свідчать про Христа. Якщо розуміти цей уривок із такої точки зору, то доля двох свідків символізує нехтування Євангелієм і з боку невіруючого Ізраїлю (11:10), а також послух Церкви Христові в Його смерті, Воскресінні та Прославленні (11:7,11-12). Дехто розглядає свідків як двох історичних осіб, або як двох невідомих мучеників, або ж як дві постаті зі СЗ, як-от Мойсей та Ілля, чи Енох та Ілля. • Дії свідків нагадують учинки Мойсея та Іллі: вони «небо замикають» (11:6; 1Цар. 17:1); вони обертають воду «у кров» (11:6; Вих. 7:20); їх узято на «небо» (11:12; 2Цар. 2:11) та вони дають «свідчення» про Ісуса (11:7; Лк. 9:28-31); волосяниця: грубий одяг із козячої шерсті, який носили на знак жалоби та каяття (Дан. 9:3; Йоіл. 1:13).
Розбір слова: Свідки (Об. 11:3)
Грец. ma,rtuj означає «свідок». Цей іменник по-різному вживається в НЗ. (1) У правовому значенні свідком є «той, хто свідчить» перед судом чи представниками влади (Дії 6:13; 2Кор. 13:1; 1Тим. 5:19). (2) Свідок також може бути «очевидцем»; визначення стосується особи, яка бачила або чула щось і до якої можна звернутися, щоб вона поручилася за побачене чи почуте (Дії 22:15; 1Сол. 2:10). Павло в такий спосіб звертається до Бога як свідок Його намірів та особистих учинків (Рим. 1:9; 2Кор. 1:23). (3) Свідок може бути «посланцем». У цьому значенні апостоли – це свідки, які розповідають світові про вмерлого та воскреслого Ісуса (Дії 1:8,22; 10:39). (4) У ранньохристиянські часи це слово набуло спеціального значення «мученика» й стосувалося людини, яка свідчить про Христа аж до смерті (Дії 22:20). Саме таке значення цього терміна використано в книзі Об’явлення: Ісус є прототипом мучеників (Об. 1:5; 3:14), які обирають смерть за Нього, але не зрікаються Його та Його Євангелія (Об. 2:13; 11:3; 17:6).
4 Вони дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі. 5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, той отак мусить бути забитий. 6 Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть. 7 А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, і вона їх переможе та їх повбиває. 8 І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп’ятий. 9 І багато з народів, і з племен, і з язиків, і з поган будуть дивитися півчверта дні на їхні трупи, не дозволять покласти в гроби їхніх трупів. 10 А мешканці землі будуть тішитися та радіти над ними, і дарунки пошлють один одному, бо мучили ці два пророки мешканців землі. 11 А по півчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них! 12 І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: Зійдіть сюди! І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них. 13 І тієї години зчинився страшний землетрус, і десята частина міста того завалилась… І в цім трусі загинуло сім тисяч людських імен, а решта обгорнена жахом була, і вони віддали славу Богу Небесному!… 14 Друге горе минуло! Ото незабаром настане за ним третє горе! 15 І засурмив сьомий Ангол, і на небі зчинились гучні голоси, що казали: Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки! 16 І двадцять чотири старці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої, та й уклонилися Богові, 17 кажучи: Дяку складаємо Тобі, Господи, Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював! 18 А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю. 19 І розкрився храм Божий на небі, і ковчег заповіту Його в Його храмі з’явився. І зчинилися блискавки, і гуркіт, і громи, і землетрус, і великий град…
11:4 дві оливи: образ, узятий із Зах. 4:1-14. • Захарія побачив два оливних дерева, що символізували помазаних провідників Ізраїлю, помічників у відновленні народу після вавилонського вигнання – царського управителя Зоровавеля та первосвященика Ісуса. Тут вони символізують подвійну місію Церкви: бути царським та священичим свідком Євангелія (1:6; 5:10).
11:7 звірина: згодом згадана в 13:1 та 17:8.
11:8 великого міста: місто Єрусалим (Єр. 22:8), яке розіп’яло Господа Ісуса та забрало життя численних ранніх християн (Дії 5:28-30; 7:58-60; 12:2; 26:10). Дехто трактує цей стих як образ невіруючого світу з його ворожістю до Церкви. Це перше з багатьох посилань на «велике місто» в книзі Об’явлення (17:18; 18:10,16,18,19,21); Содом і Єгипет: місця, які мали ганебну славу через розпусту та жорстоке рабство (Бут. 18:20; Вих. 1:8-14). • Іноді пророки порівнювали беззаконня Єрусалиму з тими, що панували в Содомі та Єгипті (Іс. 3:9; Єр. 23:14; Єз. 23:27).
11:9 багато з народів: погани назагал або, можливо, єврейська діаспора, яка жила серед них у Римській імперії. Світ схвалює жорстоку спробу Єрусалиму зупинити поступ Євангелія.
11:11 дух життя: алюзія на Єз. 37:1-14, де відновлення віруючого Ізраїлю зображено як воскресіння тіл подихом Духа.
11:12 в хмарі: нагадує те, як Ісус вознісся на Небо в хмарі (Дії 1:9), та передбачає, що святі також вознесуться в славі після загального воскресіння (1Сол. 4:16-17).
11:13 землетрус: місто, яке розп’яло, переживає перше потрясіння від Божої кари; десята частина міста: цифра 7000 жертв указує на семиразову кару й наводить на думку про те, що мова все ще йде про Єрусалим (див. примітку до Об. 6:1-8:5); віддали славу: це єдине покарання в книзі Об’явлення, яке призводить до каяття (на противагу до 9:20-21 та 16:9,11).
11:14 третє горе: сьома сурма (11:15) (див. примітку до Об. 8:13).
11:15-19 Сьома сурма, яка завершує другу чергу покарань, відкладених із 10:1. Після цієї, останньої, сурми з’являється Царство Христа, починається кара, і грішників спіткає загибель. • Біблійний фон має два рівні. (1) Після падіння Єрихону, події, яка дозволила Ізраїлеві остаточно захопити Обіцяну Землю, також сурмили в сім сурем (І.Н. 6:1-21). (2) Проголошення в 11:15 нагадує сон Навуходоносора (Дан. 2:31-36), в якому вічне Царство Бога знищує безбожні царства світу (Дан. 2:44-45) (див. примітку до Об. 10:7).
11:17 Ти є й що Ти був: скорочена форма титулу в 1:4,8 та 4:8. Тут та в 16:5 умисне пропущена частина стосовно майбутнього – «Хто має прийти». Це свідчить, що Бог уже прийшов як Цар і Суддя над землею (11:15). Об’явлення Божого Царства може бути пов’язаним зі сплюндруванням Єрусалиму, як у Лк. 21:31 (пор. Зах. 14:1-9).
11:19 ковчег заповіту: престолом Бога є небесний храм. Від його підніжжя надходять божественні кари у вигляді грому з блискавками та землетрусами (4:5; 16:17-18). • Іван бачить небесний аналог стародавнього ковчега, у якому Ягве сидів невидимо на престолі у святинях Ізраїлю (2Сам. 6:2; Іс. 37:16).
