1 І бачив я іншого потужного Ангола, що сходив із неба. Був одягнений в хмару, і над його головою веселка була, а обличчя його як стовпи огняні, 2 і мав у руці своїй книжку розгорнену. І він поставив свою праву ногу на море, а ліву на землю, 3 і закричав гучним голосом, як лев той ричить. І як він закричав, то заговорили сім громів голосами своїми. 4 А як заговорили сім громів голосами своїми, я хотів був писати. Та я почув голос із неба, що до мене казав: Запечатай оте, що сім громів казали, і того не пиши!
10:1-11:14 Інтерлюдія розділяє шосту сурму (9:13-21) та сьому (11:15-19), подібно до того, як інша інтерлюдія розділяла шосту та сьому печатки (7:1-17). Ця стає початком другої половини книги. Вона відновлює доручення пророкувати «знову» (10:11) Іванові, якому на початку книги дали завдання записати пророчі видіння (1:11).
10:1-11 Велетенський ангел сходить на землю, його ноги широко поставлені на морі й на землі, а права рука піднята на знак присяги. Його вигляд випромінює славу Отця (веселка, 4:3), Сина (одягнений в хмару, 1:7; з обличчям, як сонце, 1:16) та Святого Духа (стовпи огняні, Вих. 13:21). Імовірно, це Господній ангел, який відкриває Іванові об’явлення книги (1:1; 22:6). • В інших місцях Писання «ангел Господній» присягає в ім’я Бога (Бут. 22:15-18) та дає доручення як пророкам, так і суддям (Вих. 3:2-10; Суд. 6:11-14; 1Хр. 21:18). Буквальним тлом тут слугує Дан. 10-12, де Даниїл зустрічає небесну постать, яка стоїть над рікою Тигр. Цей посланець також має славну зовнішність (Дан. 10:5-6) і присягає, що Божий план здійсниться в майбутньому (Дан. 12:7). Іван стоїть на іншому кінці цієї пророчої обітниці: те, що було ще далеким у дні Даниїла, дуже швидко наближається в його дні (10:6). • Ангел присягає не для того, щоб доповнити якийсь власний брак, так немовби не були вірогідними його прості твердження, а для того, щоб показати, що його слова походять від незаперечної постанови Бога (Св. Тома Аквінський. Summa Theologiae 11-11, 89,10).
10:1 іншого потужного Ангола: на відміну від першого ангела (5:2), цей «закричав гучним голосом» (10:3).
10:2 книжку: вірогідно, це вже не той сувій, який був згаданий у 5:1 (грецькі слова на їх позначення різні).
10:3 лев той ричить: ангел промовляє словами Христа, Лева Юди (5:5; пор. Іс. 31:4; Ос. 11:10; Ам. 3:8); сім громів: могутній голос Господа (Пс. 29:3-9). Він може бути пов’язаний із Духом, Який раніше з’являвся як «сім духів» (1:4) та «сім свічників» (4:5).
5 А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба правицю свою 6 та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, що вже часу не буде, 7 а дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам. 8 І голос, що я чув його з неба, став знов говорити зо мною й казати: Піди, та візьми розгорнену книжку з руки Ангола, що стоїть на морі й землі. 9 І пішов я до Ангола та й промовив йому, щоб дав мені книжку. А він мені каже: Візьми, і з’їж її! І гіркість учинить вона для твого живота, та в устах твоїх буде солодка, як мед. 10 І я взяв з руки Ангола книжку та й з’їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з’їв, вона гіркість зробила в моїм животі… 11 І сказали мені: Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики, і про багато царів.
10:6 поклявся: постава ангела (10:5), пов’язана з клятвою: його рука торкається неба, а його ноги охоплюють суходіл та море, коли він присягається Творцеві неба, землі та моря. Піднята рука – це один із багатьох жестів, пов’язаних із присяганням у біблійному світі (Втор. 32:40)
10:7 Божа таємниця: розкрита як Царство Боже, яке приходить зі звуком сьомої сурми (11:15). • Зв’язок між «таємницею» та месіанським «царством» поставав у книзі Даниїла (Дан. 2:28,44-47; 7:13-14).
10:9 Візьми, і з’їж її: відновлення Іванового пророчого призначення промовляти слово Боже (10:11). Слово, яке він отримує, солодке, бо воно обіцяє надію, однак воно стає гірким, бо веде за собою страждання як для святих, так і для грішників. • Взірцем до цієї сцени слугує Єз. 2:8-3:3, де пророк з’їдає сувій, на якому написані кари для Ізраїлю. Спочатку сувій був солодким (Єз. 3:3), але слова у ньому про горе та лихо зробили його завдання гірким (Єз. 3:14).
10:11 знову пророкувати: Іван повинен пророкувати те, що записано у видіннях у главах 11-22.
