1 І засурмив п’ятий Ангол, і я бачив зорю, що спала із неба додолу. І їй даний був ключ від криниці безодньої. 2 І вона відімкнула криницю безодню, і дим повалив із криниці, мов дим із великої печі. І затьмилося сонце й повітря від криничного диму… 3 А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні. 4 І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жадному зіллю, ані жадному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої. 5 І було дано їй, щоб їх не вбивати, але мучити п’ять місяців; а мука від неї, як мука від скорпіона, коли вкусить людину. 6 І в ті дні люди смерти шукатимуть, та не знайдуть її! Померти вони захотять, та втече від них смерть!… 7 А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих; а на головах у неї немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її немов людські обличчя. 8 І мала волосся як волосся жіноче, а її зуби були немов лев’ячі. 9 І мала вона панцери, немов панцери залізні; а шум її крил немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну. 10 І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада п’ять місяців шкодити людям. 11 І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім’я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон! 12 Одне горе минуло! Ось за ним ще два горя надходять!
9:1-12 П’ята сурма відкриває безодню, випускаючи вулканічний дим та рої воїнів сарани. Вони є диявольськими силами, звільненими, щоб катувати та залякувати землю. Це перше горе має чотири обмеження: (1) не шкодить рослинам (9:4); (2) об’єктом катувань стають лише грішники (9:4); (3) жертв не можна вбивати (9:5) та (4) за п’ять місяців ця кара повинна закінчитися (9:5). Такі обмеження вказують на те, що Бог здійснює виправне покарання, націлене на те, щоб домогтися каяття (9:20-21). • Пророк Йоіл одного разу описав нашестя сарани, яка заполонила Юдею в СЗ часи. Як і в Івановому видінні, він порівняв її з бойовими кіньми (9:7; Йоіл 2:4), в яких лев’ячі зуби (9:8; Йоіл 1:6) та крила, і вони гуркочуть, наче колісниці (9:9; Йоіл 2:5). Це також було карою від Господа з наміром викликати каяття (Йоіл 2:12-16).
9:1 зорю, що спала: демон, або бунтівний ангел (8:10; 12:4,9); криниці безодньої: або «прірви», яка відповідає єврейському Шеолу та грецькому Аїду. У космології Ізраїлю це місце є темним потойбіччям, куди потрапляють душі людей після смерті в очікуванні останнього Суду (20:13; Пс. 9:17; Муд. 16:13-14). Воно також слугує помешканням пекельних духів, які вилазять на поверхню, щоб нести смерть, руйнування та обман у світ живих (11:7; 20:1-3; Лк. 8:29-31; 2Пет. 2:4). Христос має владу над цим царством мертвих, бо Він має «ключ» до безодні й може наказувати ангелам та бісам замикати чи відмикати її на Його розсуд (1:18; 20:1).
9:4 печатки Божої: знак захисту на праведниках Ізраїлю (див. примітку до Об. 7:3).
9:5 п’ять місяців: приблизно дорівнює життєвому циклу справжньої сарани.
9:11 йому… ім’я: Аваддон – єврейське слово, яке означає «руйнування», а Аполліон – грецьке, що означає «руйнівник». • Перше асоціюється з потойбіччям в Йов. 26:6, Пс. 88:11 та Пр. 15:11.
13 І засурмив шостий Ангол, і я почув один голос із чотирьох рогів золотого жертівника, який перед Богом, 14 що казав шостому Анголові, який мав сурму: Розв’яжи чотирьох Анголів, що пов’язані при великій річці Ефраті. 15 І були порозв’язувані чотири Анголи, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей. 16 А число кінного війська двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число. 17 І так бачив я коней в видінні, а на них верхівців, що панцери мали огняні, і гіяцинтові, і сірчані. А голови в коней немов голови лев’ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка. 18 І побита була третина людей від цих трьох поразок, від огню, і від диму, і від сірки, що виходили з їхніх ротів. 19 Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах. А хвости їхні подібні до вужів, що мають голови, і ними вони шкоду чинять. 20 А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам’яним, і дерев’яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити. 21 І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в крадіжках своїх…
9:13-21 Шоста сурма випускає чотирьох демонів, які піднімають до битви військо коней, що дихають полум’ям. На відміну від сарани (9:5), цим звірам із головами левів та хвостами-гадюками дозволено вбивати безліч людей (9:18).
9:13 золотого жертівника: небесний кадильний жертовник, звідки молитви святих сходять перед Богом (8:3). Подібно до його земного аналогу, він має чотири роги, які виступають із його кутів (Вих. 37:25-28).
9:14 великій річці Ефраті: найдовша ріка в стародавній Месопотамії. На її берегах жили вавилоняни, традиційні запеклі вороги Ізраїлю.
9:15 годину… день… місяць… рік: Божий план розгортається згідно з точним розпорядком, визначеним наперед; третину людей: такої ж частки стосувалися покарання, зіслані попередніми сурмами (8:7,9-10,12).
9:20 не покаялася: ті, хто пережив шосту сурму, залишаються затверділими у своїх гріхах (16:9,11), незважаючи на милосердне призначення цих кар настановити грішників та повернути їх назад до Бога (Лев. 26:14-33); кланятись демонам, ані ідолам: Біблія прирівнює ідолопоклонство до служіння духам, що повстали проти Бога (Втор. 32:16-17; Пс. 106:36-37). Ідоли як позбавлені життя та нерухомі образи часто ставали предметом глузувань (Пс. 115:4-7; Дан. 5:23; Ав. 2:18-19).
