1 І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: Підійди! 2 І я глянув, і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця йому дано, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти. 3 І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: Підійди! 4 І вийшов кінь другий, червоний. А тому, хто на ньому сидів, було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного. І меч великий був даний йому. 5 І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: Підійди! І я глянув, і ось кінь вороний. А той, хто на ньому сидів, мав вагу в своїй руці. 6 І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй! 7 А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: Підійди! 8 І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім’я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми.
6:1-8:5 Ламання печаток приносить суд на землю, окроплену праведною кров’ю мучеників (6:11). Ця кара порівнюється з есхатологічними нещастями, про які попереджав Ісус, що вони призведуть до падіння Єрусалиму: воєн (6:2; Лк. 21:9), боротьби між народами (6:4; Лк. 21:10), голоду (6:6; Лк. 21:11), мору (6:8; Лк. 21:11), переслідувань (6:9; Лк. 21:12), землетрусів (6:12; Лк. 21:11) та природних катаклізмів (6:12-14; Лк. 21:25-26). В історії оповідається про вибух воєн, катастроф і заворушень наприкінці 60-х pp. після Р.Х. та перед остаточним знищення міста. • Завоювання, меч, голод, мор, дикі звірі (6:2,4,8) є формами семикратного союзного прокляття, передбаченого в Торі (Лев. 26:14-26). Хоча вони матимуть спустошливу силу, ці катастрофи становлять лише прелюдію до суду над усіма – абсолютним спустошенням землі Ізраїлю та розсіянням живих (Лев. 26:27-33). Семикратна відплата Ягве служить також фоном для семи сурем (Об. 8:6-11:19) та семи чаш гніву (Об. 15:1-16:21).
6:1-8 Видіння чотирьох вершників. Кожен символізує божественний присуд, який йому доручено виконати: завоювання (білий кінь), кровопролиття (червоний кінь), голод (вороний кінь) і смерть (чалий кінь). • Це видіння натхненне Зах. 1:8-17 та 6:1-8, де зображені чотири колісниці з кіньми різного кольору, сторожа землі після завоювання Ізраїлю вавилонянами в 586 р. до Р.Х. Тут події, які відбуваються в результаті цього, дивним способом обернені: Захарія проголошує кінець покарання Ізраїлю, однак Об’явлення передбачає новий початок божественного покарання.
6:6 динарія: за денну заробітну платню (Мт. 20:2) можна купити лише денну пайку пшениці для однієї людини та ячменю для невеликої сім’ї. Обмежені запаси їжі й знецінення є очевидними ознаками голоду; оливи й вина: культури, урожай яких збирався пізнім літом (олива та виноград), не повинні бути знищені, на відміну від тих, урожай яких збирався пізньою весною (пшениця та ячмінь). Установлено обмеження, щоб голод не поширився на ввесь сезон урожаю.
6:8 Смерть… Ад: уособлення диявольських сил, які приносять смерть та руйнування у світ. Обидва є під владою Христа, Який поборов їх Своїм Воскресінням (1:18) та засудив їх на вічну загибель (20:13-14); мечем, і голодом, і мором, і земними звірми: кара четвертого вершника. • Ці ж чотири прокляття в шостому столітті до Р.Х. завдали Єрусалимові спустошення (Єз. 14:21) й стали покаранням за його невірність Господеві (Втор. 32:23-25).
9 І коли п’яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали. 10 І кликнули вони гучним голосом, кажучи: Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу? 11 І кожному з них дано білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки доповнять число їхні співслуги, і брати їхні, що будуть побиті, як і вони. 12 І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров… 13 І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер… 14 І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць… 15 І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, 16 та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!… 17 Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?
6:9 жертівником: небесний аналог бронзового жертовного вівтаря в Єрусалимській святині (2Хр. 4:1); душі побитих за Боже Слово: мученики подібні до Христа, заколеного Агнця (12:11; Мт. 23:34-35). Їхні прохання про справедливість звучать із-під жертовника, що нагадує те, як кров життя (Лев. 17:11) жертовних тварин виливалася біля підніжжя храмового жертовника (Лев. 4:7). Мучеництво, таким чином, змальовується як священичий акт жертви свого життя Богові (Рим. 12:1; Фил. 2:17; 1Пет. 2:5).
6:10 Доки: мученики прохають Бога відплатити за їх убивства. • Вони моляться не з ненависті до своїх ворогів, а з любові до справедливості. Оскільки вони перебувають поблизу Судді, то ототожнюються з Ним та моляться про прийдешній суд, в якому царство гріха буде зруйноване, а їхні неживі тіла будуть підняті (Св. Беда. Тлумачення Об’явлення 6, 10).
6:11 білу одежу: символ перемоги та духовної чистоти (3:5; 7:9,14). Білу одежу також носили первосвященики Ізраїлю (див. примітку до Об. 3:4); доповнять: у єврейській традиції говориться про квоту мучеників, заздалегідь визначену Богом (1 Книга Еноха 47:1-4).
6:12-14 Сцени апокаліптичної катастрофи можна розуміти буквально – як опис кінця світу та звершення історії (2Пет. 3:10-13) – або символічно як представлення духовного та політичного заворушення в історії (Іс. 13:10-13; 34:4; 50:3; Йоіл 2:30-32; Ог. 2:21-22). Хоча буквального здійснення не можна виключати в майбутньому, нещастя, вивільнені сімома печатями, порівнюються з есхатологічними нещастями, про які попереджав Ісус, що вони охоплять світ перед римським завоюванням Єрусалиму в 70 р. після Р.Х. (див. Лк. 21:5-28).
6:15 царі… та кожен вільний: кара спаде на людей усіх звань і становищ; поховались у печери: нагадує грішників в Іс. 2:19, які ховаються в печерах, нажахані Божою величчю.
6:16 Поспадайте на нас… позакривайте ви нас: скорботний плач людей, охоплених нещастями, що зійшли на світ (див. примітку до Об. 3:10). • Ці плачі походять з Ос. 10:8, де самарійський люд стогне в муках через жорстоке знищення його міста. Одного разу Ісус укладав слова пророка Осії у вуста тих, хто був приречений побачити зруйнування Єрусалиму (Лк. 23:28-30).
6:17 хто встояти може: стояння є ознакою виправдання в день Суду (Дан. 12:13; Еф. 6:13). Агнець (Об. 5:6), ангели (7:11) та святі (7:9) – у книзі Об’явлення всі вони стоять. • Уривки, як-от Наум 1:6 та Мал. 3:2, указують на те, що питання «Хто може устояти?» є риторичним й означає, що жоден грішник не може сподіватися на те, щоб устояти перед гнівом божественного Судді.
