1 А по цьому я бачив чотирьох Анголів, що стояли на чотирьох кутах землі та тримали чотири земні вітри, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево. 2 І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю, 3 говорячи: Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах! 4 І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів: 5 з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних, з племени Рувимового дванадцять тисяч, з племени Ґадового дванадцять тисяч, 6 з племени Асирового дванадцять тисяч, з племени Нефталимового дванадцять тисяч, з племени Манасіїного дванадцять тисяч, 7 з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч, 8 з племени Завулонового дванадцять тисяч, з племени Йосипового дванадцять тисяч, з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних.
7:1-17 Глава 7 подає інтерлюдію, яка слідує після шостої печаті та відсуває на пізніше відкриття сьомої, так само, як 10:1-11:14 є інтерлюдією, яка йде після шостої сурми й відкладає сьому. Іван бачить залишки Ізраїлю (7:1-8) й спасенних представників усіх народів (7:9-17).
7:1 чотирьох кутах: вірогідно, земля зображена у вигляді чотирикутного жертовника (пор. 9:13), на який мученики в жертві проливають свою кров (6:9-11).
7:3 покладемо печатки: печатка служить знаком власності та захисту (9:4). Тут печатка Бога пов’язана з печатками книги-сувою й дає захист віруючим Ізраїлю, на який насуваються нещастя. Це може стосуватися швидше благодаті духовної непохитності, аніж гарантії фізичного порятунку. У ширшому контексті книги Об’явлення існує протиставлення між печаткою Бога, яку ставлять на чола праведним (7:2), та знамено звірини, яким таврують чола грішників (13:16). Перше містить пресвяте ім’я Бога (14:1; 22:4), друге ж зображає диявольське ім’я звіра (13:17). • Уся сцена нагадує Єз. 9:1-7, де посланець в Ізраїлі опечатує чола праведних, щоб захистити їх від Божого гніву, вилитого на Єрусалим. Печать мала форму єврейської літери тав, яка в стародавньому письмі виглядала як хрестик (х або +). Знаки божественного захисту можна простежити аж до Каїна в Бут. 4:15.
7:4 сто сорок чотири тисячі: число колін Ізраїля в квадраті (12 х 12) та помножених на тисячу, що символізує цілокупність (144 х 1000).
7:5-8 У переліку дванадцяти колін є два відхилення від норми. (1) Плем’я Юди знаходиться на початку списку, хоча Юда був четвертим сином Якова. Це може пояснюватися походженням Христа від Юди (5:5; Мт. 1:2-16). (2) Пропущене коліно Дана. Можливо, Дан вилучений зі списку через те, що його плем’я мало ганебну славу ідолопоклонників (Суд. 18:16-19). Інші вважають, що Іван слідує давній традиції, за якою з коліна Дана повинен був прийти Антихрист. У чому б не крилася причина цього пропуску, формально Ізраїль мав 13 колін (коліно Йосипа було розділене на коліна Єфрема та Манасії 48:1-20), отож одне коліно мусило бути пропущеним, щоб зберігся непорушний символізм числа 12 (Об. 21:12).
9 Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. 10 І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві! 11 А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин. І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові, 12 кажучи: Амінь! Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки! Амінь! 13 І відповів один із старців, і до мене сказав: Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили? 14 І сказав я йому: Мій пане, ти знаєш! Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця… 15 Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними. 16 Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка. 17 Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!
7:9 натовп великий: святі на Небі, які пройшли великі випробовування, не скомпрометувавши своєї віри (7:14); перелічити який ніхто не міг: незліченний натовп символізує духовних нащадків Авраама, тобто тих, хто наслідував його віру (Рим. 4:11-17). • Господь пообіцяв зробити Авраама батьком багатьох народів (Бут. 17:5) та дати йому потомство, якого неможливо буде порахувати (Бут. 15:5); білі одежі: одяг святих, які пережили очищуючі випробування переслідуванням (Дан. 11:35; 12:10) (див. примітку до Об. 3:4); пальмове віття: на щорічному святі Кучок у стародавньому Ізраїлі ними колихали під час літургії (Лев. 23:40; 2Мак. 10:6-7). • Міжнародне святкування Кучок має підґрунтя в Зах. 14:16.
7:12 Благословення… і міць: цих сім вітальних вигуків символізують те, що Бог заслуговує на цілковите всехвалення від Свого творіння.
7:14 великого горя: час лиха, досі не баченого й приведеного в дію відкриттям печаток (6:1-17; Дан. 12:1). Дехто пов’язує його з «великою скорботою», про яку попереджав Ісус, що вона охопить Римський світ за його насильницьке підкорення Єрусалиму (Мт. 24:21); інші пов’язують його з переслідуванням християн Доміціаном у кінці першого століття (див. примітку до Об. 3:10); випрали: кров Христа вибілює одяг святих (6:11). • Обряд священичої посвяти в Ізраїлі передбачав очищення священичого одягу кров’ю (Лев. 8:30). Жертовна кров Ісуса подібним чином посвячує віруючих на служіння в небесному храмі (5:9-10; 7:15).
7:15-17 Нескінченні небесні нагороди. • Ці благословення співвідносяться з баченням месіанської епохи Ісаєм: захисна присутність Бога (Іс. 4:5-6), невразливість перед голодом, спрагою та спекою (Іс. 49:10) й божественна утіха, яка витирає кожну сльозу (Іс. 25:8).
7:15 храмі Його: небесна святиня Бога (11:19) (див. примітку до Об. 4:1-5:14).
Розбір слова: Поселиться (розтягне намета) (Об. 7:15)
Грец. Skhno,w Skēnoō – дієслово, яке означає «мешкати» або «розкласти намет». Воно з’являється одного разу в Євангелії від Івана та чотири рази в книзі Об’явлення. Його вживання натхненне згадками про Святиню, встановлену в пустелі під час Виходу. Протягом певного часу цей великий намет слугував місцем, де серед ізраїльського народу жив Ягве (Вих. 25:8; Лев. 26:11). З Іванової перспективи Святиня була пророчим знаком втіленого Христа, Чия людська природа є святинею, наповненою славою Його божественності (Ів. 1:14). У книзі Об’явлення це дієслово використане для означення розкладеного Богом намету – захисту над святими (Об. 7:15), щоб Він міг жити з ними (Об. 21:3), а вони в Ньому (Об. 13:6; пор. 21:22). Таким чином одне й те ж дієслово виражає як тайну Бога, Який живе на землі в Євангелії від Івана (тілесна святиня), так і тайну Бога, Який живе на висотах в Об’явленні (небесна святиня).
