Об’явлення: розділ 2

2:1-3:22 Іван звертається до семи Церков у Малій Азії, розташованих у радіусі 80 кілометрів одна від іншої. (1) 3 традиційної точки зору вважається, що апостол Іван оселився в цьому регіоні й служив цим же Церквам у зрілому віці. (2) 3 географічної точки зору перелік Церков здійснюється в напрямку за годинниковою стрілкою – від Ефесу до Лаодикії – і може відображати тогочасний поштовий маршрут. (3) Що ж до структури послань, то кожне з них починається образом, який згадувався в главі 1, і закінчується алюзією на глави 19-22. (4) З духовної точки зору запал цих Церков спадає: якщо Ефес перебуває в найкращій формі, то Лаодикія – у найгіршій. (5) В історичному плані послання містять згадки про обставини та події з життя азійських християн у першому столітті.

1 До Ангола Церкви в Ефесі напиши: Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи свічників золотих: 2 Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість, і що не можеш терпіти лихих, і випробував тих, хто себе називає апостолами, але ними не є, і знайшов, що фальшиві вони. 3 І ти маєш терпіння, і працював для Ймення Мого, але не знемігся. 4 Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. 5 Отож, пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся. 6 Але маєш оце, що ненавидиш учинки Николаїтів, яких і Я ненавиджу. 7 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім.

2:1 Ефесі: найбільш впливовий культурний, комерційний та релігійний центр римської провінції Азії. Павло тут заснував Церкву (Дії 19:1-10) та згодом доручив Тимофієві вести розбудову на закладених Павлом підвалинах (1Тим. 1:3). Невідомо, коли Іван перебрав пастирське управління над Ефесом та іншими Церквами в цьому регіоні.

2:4 покинув свою першу любов: ефесяни відвернули свої серця від Христа й допустили, щоб їх запал до християнського життя згасав (Мт. 24:12). Згідно з Ісусом, у цьому виявляється їхнє духовне «падіння», від якого вони повинні одужати (Об. 2:5).

2:5 зрушу твого свічника: ціною нерозкаяності є божественний суд. Загроза бути усуненим може нагадати про історичну ситуацію в Ефесі, місті, яке двічі мусило переселятися через замулення ріки та гавані.

2:6 николаїтів: рання традиція пов’язує цих єретиків із Миколаєм, одним із семи дияконів, висвячених у Дії 6:5. Якими б не були їхні походження та коріння, вважалося, що николаїти з небезпечною легковажністю ставилися до ідолопоклонства й статевої розпусти. Їхній згубний вплив уже поширився серед віруючих Пергами (Об. 2:15).

2:7 переможцеві: той, чия відданість Ісусові торжествує над усілякою спокусою, що ставить під загрозу або нищить віру. Сім послань виявляють вічні нагороди, які очікують тих святих, котрі встоять (2:11,17,26; 3:5,12,21); дерева життя: символізує вічне життя та єдність із Христом (22:14). Можливо, ця обітниця спрямована проти грецької богині плідності Артеміди, чий храм знаходився в Ефесі та яку іноді змальовували як плодоносне дерево. • Людство втратило зв’язок із деревом життя після бунту в Едемі (Бут. 3:22), однак доступ до нього знову з’явився через Христа, Який дає передсмак Його благословень у Євхаристії.

8 А до Ангола Церкви в Смірні напиши: Оце каже Перший й Останній, що був мертвий й ожив: 9 Я знаю діла твої, і біду, і убозтво, але ти багатий, і зневагу тих, що говорять про себе, ніби юдеї вони, та ними не є, але вони зборище сатани. 10 Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в’язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя! 11 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможець не буде пошкоджений від другої смерти.

2:8 Смирні: розташована на відстані п’ятдесяти кілометрів північніше від Ефесу. Смирна вірно служила Римові, підтримувала богопоклоніння імператорові й була домом великій єврейській громаді, відверто ворожій стосовно християнства. До міста, знищеного в 600 р. до Р.Х. й знову заснованого в 300 р. до Р.Х., звертається Той, Хто воістину був мертвий й ожив.

2:9 зборище сатани: або «синагога сатани». Винні в переслідуваннях християн у Смирні юдеї. Оскільки в Римській імперії лише юдеї мали право не поклонятися імператорові та не брати участі в імперському культі, вони могли легко видавати християн римській владі за те, що ті визнавали Ісуса (а не кесаря) як Господа, і практикували релігію, яка ще не була санкціонована Римом (Дії 14:2; 17:5-8). Щодо Павлової оцінки того, яким є правдивий юдей, див. Рим. 2:17-29.

2:10 десять день: вірогідно, алюзія на поганські ритуали Ніобеї, які практикувалися в Смирні; прихильники її культу носили десятиденну жалобу. • Даниїла з його товаришами також випробовували протягом десяти днів, щоб вони не поставили під загрозу своєї віри споживанням їжі, оскверненої ідолопоклонством (Дан. 1:8-14); вінець життя: означає вінець, який і є (вічним) життям.

2:11 другої смерти: вічна смерть у пеклі, описаному як «озеро вогню» (20:14; 21:8).

12 А до Ангола Церкви в Пергамі напиши: Оце каже Той, що має меча обосічного: 13 Я знаю діла твої, і що де ти живеш, там престол сатани. І тримаєш ти Ймення Моє, і ти не відкинувся від віри Моєї навіть за днів, коли в вас, де живе сатана, був убитий Антипа, свідок Мій вірний. 14 Але трохи Я маю на тебе, бо маєш там тих, хто тримається науки Валаама, що навчав був Балака покласти спотикання перед синами Ізраїля, щоб їли ідольські жертви й розпусту чинили. 15 Так маєш і ти таких, що тримаються науки Николаїтської так само. 16 Тож покайся! Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром, і воюватиму з ними мечем Своїх уст. 17 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його.

2:12 Пергамі: знаходився на відстані близько 70 кілометрів від Смирни. Пергам вирізнявся тим, що тут найраніше та найзавзятіше в регіоні поклонялися імператорові. Ця й інші форми поганських релігій зробили його «престолом сатани» (2:13).

2:13 Антипа: ранній християнський мученик, про якого більше нічого не відомо.

2:14 наука Валаама: деякі відступники дозволяли те, що заборонив Єрусалимський собор: споживання ідоложертовного м’яса та статеву розпусту (Дії 15:29). • Валаам з’являється в Чис. 22-24 як месопотамський чаклун, який радив жінці-моавитянці схиляти ізраїльських чоловіків до статевого гріха та ідолопоклонства (Чис. 25:1-3; 31:16). Застереження, що на грішників очікує Христове слово суду, символом якого є меч (Об. 2:16), нагадує, як Валаама врешті було вбито мечем (Чис. 31:8).

2:15 николаїтів: див. примітку до Об. 2:6.

2:17 прихована манна: стосується Самого Христа, Чия слава є прихована на Небі, але Чий прихід в історію (Втілення) та Літургію (Євхаристія) був провіщений у дарі манни, даної Ізраїлеві. • Манна була хлібом, який Ягве давав паломникам Виходу, її взірець був схований у Ковчезі Заповіту (Вих. 16:31-34; Євр. 9:4); білий камінь: у стародавньому світі його використовували як знак голосу на чиєсь виправдання або як перепустку на зібрання, куди приходили лише за запрошенням. У такий спосіб показано, що віруючий є праведним або невинним, і його запрошено на весільний бенкет Агнця (19:7-9); ймення нове: нова сутність у Христі (19:12), яка дає віруючим доступ до небесної присутності Господа та Агнця (22:3-4; Іс. 62:2).

18 І до Ангола Церкви в Тіятирах напиши: Оце каже Син Божий, що має очі Свої, як полум’я огняне, а ноги Його подібні до міді: 19 Я знаю діла твої, і любов, і віру, і службу, і твою терпеливість, і останні вчинки твої, що більші за перші. 20 Але маю на тебе, що жінці Єзавелі, яка каже, ніби вона пророкиня, ти попускаєш навчати та зводити рабів Моїх, чинити розпусту та їсти ідольські жертви. 21 І Я дав був їй часу, щоб покаялася, та вона не схотіла покаятися в розпусті своїй. 22 Ось Я кину її на ложе, а тих, що чинять із нею розпусту, у велику біду, коли тільки в учинках своїх не покаються, 23 а діти її поб’ю смертю. І пізнають усі Церкви, що Я Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими. 24 А вам, та іншим, що в Тіятирах, що не мають науки цієї, і як кажуть не розуміють так званих глибин сатани, кажу: не накладу на вас іншого тягару, 25 тільки те, що ви маєте, тримайте, аж поки прийду. 26 А переможцеві, і тому, хто аж до кінця додержує Мої вчинки, Я дам йому владу над поганами, 27 і буде пасти їх залізним жезлом;вони, немов глиняний посуд, покрушаться, як і Я одержав владу від Свого Отця, 28 і дам Я йому зорю досвітню. 29 Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!

2:18 Тіятирах: знаходиться за шістдесят кілометрів на південний схід від Пергаму. Тіятири раніше були військовою заставою, яка розвинулася в комерційне місто, відоме через свої торгові гільдії (Дії 16:14). Гільдії мали божества-заступників, яким їх члени повинні були поклонятися як ідолам. Якщо сумлінний християнин не погоджувався цього робити, то міг потрапити в суспільну немилість та фінансову скруту.

2:20 Єзавелі: лжепророчиця, яка зводила віруючих зі шляху істинного, схиляючи до ідолопоклонства та статевої нечистоти. Ці гріхи є прямими порушеннями пастирської настанови, виданої Єрусалимським собором (Дії 15:29). • «Єзавель» Об’явлення бере початок від Єзавелі – сидонської дружини ізраїльського царя Ахава (1Цар. 16:31), яка була затятим ворогом пророка Іллі (1Цар. 19:1-2). Єзавель безжально вбивала невинних (1Цар. 21:1-16) і мала ганебну славу за свою розпусту та чаклунство (2Цар. 9:22).

2:23 за вчинками вашими: Христос судитиме Церкви за їхніми ділами, винагороджуючи праведних вічним життям і відплачуючи грішникам вічною смертю (20:12). Доктрини суду за ділами також навчали Павло (Рим. 2:6-8) та СЗ (Пс. 62:12).

2:24 глибин сатани: може вказувати на те, що послідовники Єзавелі займалися чаклунством та астрологією, тобто окультними практиками, які призводили до їх духовної загибелі (21:8).

2:27 залізним жезлом: переможні володітимуть сповна тим, що вони вже частково мають: часткою в Христовому царюванні над світом (5:10; 22:5). • Залізний жезл викликає в пам’яті Пс. 2:8-9, де говориться, що Давидовому царському наступнику дана влада над усіма народами. Царство Соломона хоча й найбільше царство з очолюваних представниками роду Давида в СЗ, усе ж було лише блідим образом усесвітнього Царства, яким править Христос (Мт. 28:18-19; Рим. 1:3-5). Символи жезл або берло також присутні в інших месіанських пророцтвах (Бут. 49:10; Чис. 24:17).

2:28 зорю досвітню: назва планети Венера, яку видно якраз перед світанком. Вона була знаком перемоги в поганській старовині, а пізніше стала символом Христового Воскресіння та перемоги над смертю (22:16; 2Пет. 1:19). Тут звучить обіцянка тілесного воскресіння, а також ідеться про торжество віруючого над темними силами, присутніми в поганських астрологічних практиках.

Попередній запис

Об’явлення: розділ 1

Розбір слова: Об’явлення (Об. 1:1) Грец. Apokalypsis Apoka.luyij означає «об’явлення», або «одкровення». У Біблії цей термін завжди стосується розкриття чогось, ... Читати далі

Наступний запис

Об’явлення: розділ 3

1 А до Ангола Церкви в Сардах напиши: Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: Я ... Читати далі