Об’явлення: розділ 1

Розбір слова: Об’явлення (Об. 1:1)

Грец. Apokalypsis Apoka.luyij означає «об’явлення», або «одкровення». У Біблії цей термін завжди стосується розкриття чогось, що раніше було невідоме, – чи це стосується таємниць (Сир. 22:22), справ (Сир. 11:27), знання Бога (Еф. 1:17), чи плану спасіння (Еф. 3:3). Таємниці можуть ставати відомими вже сьогодні, як-от Христова слава та Господство (Гал. 1:12), або розкритися в майбутньому, коли Бог судитиме світ (Рим. 2:5) та нагородить Своїх Дітей славою (Рим. 8:19). Слово apokalypsis виконує роль назви для книги Об’явлення, яку іноді називають Апокаліпсисом на основі цього грецького терміну (Об. 1:1). Така назва вибрана вдало, зважаючи на те, що Об’явлення скидає заслону з Божого плану на майбутнє, відхиляє завісу, яка приховує Христову Славу, Царство та Владу над історією від неозброєного ока (Об. 4-5).

1 Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові, 2 який свідчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що він бачив. 3 Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, час бо близький! 4 Іван до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи духів, що перед престолом Його, 5 та від Ісуса Христа, а Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров’ю Своєю обмив нас від наших гріхів, 6 що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь.

1:1 дав Йому: у класичному апокаліптичному стилі об’явлене повідомлення надходить від Бога через посередництво небесних істот, у цьому випадку через Ісуса Христа та Його ангела (1:12-20; 22:16); незабаром статися має: тон невідкладності притаманний усій книзі, особливо вступній (1:3) та заключній главам (22:6-7,10,12,20). Перше здійснення книги, таким чином, очікувалося в час життя її читачів першого століття. • Цей вислів є алюзією на грецьку версію Книги Даниїла 2:28, у якій цар Навуходоносор бачить сон про те, «що має статись» у дні приходу Месії. Значення: усе це було далеким у час Даниїла, але ось-ось має статися в час Івана; Іванові: вірогідно, апостол Іван, син Зеведея (Мр. 3:17) (див. Вступ до Об’явлення «Автор»),

1:3 Блаженний: перше зі семи благословень, які закликають на тих, хто зважає на приписи книги (14:13; 16:15; 19:9; 20:6; 22:7,14); хто читає, і ті, хто слухає: різниця між індивідуальним читачем та численними слухачами означає, що мало відбуватися публічне прочитання книги. Найвірогідніше, воно відбувалося б у літургійній обстановці, коли читець читав би книгу для спільноти, яка зібралася на богослужіння; пророцтва: як і в пророчих книгах СЗ, в Об’явленні поєднуються розкриття майбутнього з роздумами над минулим та закликами залишатися вірними в теперішньому.

1:4 до семи Церков: вони ідентифіковані «поіменно» в 1:11 і до кожної з них зокрема звертаються в главах 2-3. Азії: римська провінція в південно-західній Туреччині. Благодатьі мир: звичне привітання в християнському листуванні (Рим. 1:7; 1Пет. 1:2). Іван надає всій книзі характеру листа, уживши в Об. 22:21 прощальну формулу, яку можна читати під час Літургії (Кол. 4:16; 1Сол. 5:27): Того, Хто є: означає, що Бог – вічний Господь історії. • Цей вислів є розширенням імені Ягве, об’явленого при палаючому кущі (Вих 3:14).

1:4-5 Благодать та мир приходять від Трійці, що видно з трикратного повторення прийменника від, який пов’язує з Отцем (Того, Хто є), Сином (Христа) та Святим Духом (семи духів). Християнські тлумачі часто розуміли «семи духів» Об’явлення як алюзію на Духа та його семиразові дари, згадані в Іс. 11:2 LXX[1] (Св. Амвросій. Про Святого Духа 1, 16). Символічні роздуми про Трійцю також наведені в Об. 5:6 та 22:1.

1:5 Первенець: воскресла людська природа Ісуса є першим взірцем Божого нового творіння (21:5). • Ісуса описано словами з Пс. 89:27, де Ягве обіцяє піднести месіанського наступника Давида над кожним земним правителем. Це збулося в Христі, Який став «Цар над царями» (Об. 19:16) через Своє Воскресіння та Вознесіння на Небо (Дії 2:29-36). • Христа названо Первенцем із мертвих не тому, що Він умер перед нами, а тому, що Він страждав смертю задля нас і був першим, Хто воскрес. Оскільки Він воскрес, ми також воскреснемо через Нього (Св. Атанасій. Бесіди проти аріан 2, 61).

1:6 царями, священиками: віруючі мають частку в царському священстві Христа. Спільне священство віруючих відрізняється за своєю суттю, а не лише за рівнем, від пастирського священства Церкви. • Оскільки Цар над царями та Священик Неба об’єднав нас зі Своїм тілом, коли дав Себе за нас, серед святих немає жодного, хто б не обіймав священичого служіння, бо кожен є членом вічного Священика (Св. Беда. Тлумачення Об’явлення 1, 6).

7 Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь! 8 Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель! 9 Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа. 10 Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми, 11 який говорив: Що бачиш, напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії.

1:7 йде: основне сподівання книги описане тут словами Дан. 7:13 та Зах. 12:10. • Даниїл бачить Сина Людського, Який піднімається на хмарах до Неба, де божественний суд дає Йому вічне Царство, наслідком якого є знищення Його ворогів. Захарія зображає, як Ізраїль оплакує смерть свого Месії, Якого прокололи та відкинули. Іван об’єднує ці видіння в одне: Христос є Сином Людським, Чиє звеличення як Царя стає вироком для тих, хто Його проколов. Цей уривок може бути попередженням про прихід Христа для суду над невіруючим Єрусалимом, містом, яке прокололо Його (Об. 11:8) і яке протягом одного покоління було зруйноване (Мт. 22:7; 24:1-34). Однак у кінцевому підсумку його остаточне сповнення станеться під час повернення Христа в славі, коли всі народи споглядатимуть Його велич та плакатимуть над своїми гріхами (Дії 1:11).

1:8 Альфа й Омега: перша та остання літери грецького алфавіту. Вони символізують те, що Бог є початком та долею всього творіння, а також його верховним Господом (22:13). • Цю ж ідею подібним чином висловлює Ісая в 41:4; 44:6 та 48:12.

1:9 Патмос: невеликий острів у південній частині Егейського моря, який використовувався римлянами як колонія для заслання злочинців на каторгу. Івана вислали туди за те, що він був християнином.

1:10 у дусі: Івана охопив Дух, коли він перебував у молитві та богослужінні (див. Ів. 4:23-24). Його віднесено на Небо (Об. 4:2), у пустелю (17:3) й нарешті на вершину високої гори (21:10). • Єзекіїля Дух переносив у різні місця подібним чином (Єз. 2:2; 3:14; 11:1; 40:2); у неділю: або «Господнього дня». Перший день тижня, коли християни збираються на Літургію (Дії 20:7), щоб відзначати Воскресіння Ісуса (Лк. 24:1-7).

12 І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; 13 а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом. 14 А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум’я огняне. 15 А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. 16 І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй. 17 І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: Не лякайся! Я Перший і Останній, 18 і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду. 19 Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що має бути по цьому! 20 Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи свічників золотих: сім зір, то Анголи семи Церков, а сім свічників, що ти бачив, то сім Церков.

1:12-17 Вступне видіння Об’явлення. Запозичуючи образи з книг Єзекіїля та Даниїла, воно описує Ісуса як із божественної точки зору, так і з людської. • Його волосся є білим, як у «Старого днями» (Дан. 7:9), а Його голос подібний до гуркоту Божої Слави, коли вона наближається (Єз. 43:2). Його вигляд також нагадує чоловіка (Дан. 7:13), чиї очі є полум’я огняне, а ноги світяться, як мідь, розпалена, наче в печі (Дан. 10:6). Іван, як і пророки-попередники, падає ниць перед величним Господом (Об. 1:17; Єз. 1:28; 44:4; Дан. 10:9).

1:12 сім свічників золотих: кожен зроблений за зразком канделябрів із відгалуженнями, або менор, які мерехтіли у святилищах Ізраїлю (Вих. 25:31-39). Вони символізують сім Церков, до яких звертається Іван (Об. 1:20). • Цей уривок викликає в пам’яті Зах. 4:2, де менора святині горить олією Духа. Він служить нагадуванням, що сім Церков продовжують пломеніти Духом та залежать від Нього для просвітлення інших. • Проповідування Церкви незмінне та правдиве, і через нього одне й те ж спасіння осяює ввесь світ. Проголошуючи правду всюди, Церква є семисвічником, який несе світло Христа (Св. Іреней. Проти єресей 5, 20, 1).

1:13 довга одежа: одяг, який носив первосвященик (Вих. 28:4; Сир. 45:8). Подібне вбрання носять небесні ангели (Об. 15:6). Ісус задовольняє потреби семи Церков так само, як священики святині підтримували світло в менорах, підрізаючи ґніт та доливаючи в них олію (Вих. 27:20-21).

1:18 ключі… від смерти й від аду: символізує те, що Христос має царську й судову владу над життям та смертю (3:7), тобто владу замикати та відмикати ворота пекла, яке називали адом (9:1; 20:1,13; Муд. 16:13-14).

1:19 що… що… що: спрощена схема книги. Те, що Іван бачить, є главою 1, те, що є, стосується теперішнього стану Церков, до яких звертаються в главах 2-3, а про те, що має настати після цього, оповідається в главах 4-22.

1:20 Анголи: імовірно, стосується єпископів або пастирів семи Церков, бо кожне з семи послань, викладених далі, надсилається «Ангелові» відповідної спільноти (2:1,8,12,18; 3:1,7,14).


[1] Йдеться про Септуагінту, тобто переклад Сімдесяти.

Попередній запис

Вступ до Об’явлення Івана Богослова (закінчення)

Літературне тло. Об’явлення – єдина книга такого типу в Новому Заповіті. З одного боку, це книга християнського пророцтва, яка має ... Читати далі

Наступний запис

Об’явлення: розділ 2

2:1-3:22 Іван звертається до семи Церков у Малій Азії, розташованих у радіусі 80 кілометрів одна від іншої. (1) 3 традиційної ... Читати далі