Літературне тло. Об’явлення – єдина книга такого типу в Новому Заповіті. З одного боку, це книга християнського пророцтва, яка має багато спільного з пророчими книгами Старого Заповіту, особливо Ісаї, Єзекіїля, Даниїла та Захарії. З іншого боку, вона також є апокаліптичною, близько спорідненою з єврейськими релігійними працями, які називалися Апокаліпсисами і які датуються тим же загальним часовим періодом (наприклад, 1 Енох, 4 Езра, 2 Варух, Апокаліпсис Авраама). Ці праці мають відносно подібний космічний символізм, небесні видіння, сцени суду та ангельських посередників. Однак книга Об’явлення так чи так відрізняється від своїх єврейських аналогів у декількох аспектах. (1) Її автор, Іван, указує своє власне ім’я (Об. 1:1), а не використовує імені авторитетної постаті з минулого, як-от Енох, Езра чи Варух. (2) Її зосередження на тріумфі Ісуса Христа, розп’ятого та воскреслого Агнця, цілком унікальне, якщо порівнювати з іншими апокаліптичними працями (5:6-8; 19:11-21). (3) У ній безпрецедентно широко використовуються літургійні гімни й об’являється поклоніння, яке відбувається на Небі (4:8,11; 5:9-10,13; 11:17-18; 15:3-4 тощо).
Оскільки в книзі Об’явлення домінує апокаліптичний та пророчий символізм, її, як це загальновідомо, надзвичайно важко тлумачити. Навіть св. Єронім, найбільш учений біблійний богослов ранньої Церкви, був змушений визнати, що Об’явлення Івана «має стільки ж таємниць, як і слів» (Листи 53, 8). Його видіння страшних звірин та жахливих судів виглядають наче нічний жах, а сцени поклоніння, перемоги та вічного щастя – як мрія, що збулася. Ця величезна кількість образів і звуків є багатою на значення не в останню чергу через те, що Іван використав безліч старозавітних алюзій у викладі та структурі книги. Вони постійно викликають у пам’яті читачів пророцтва чи символи біблійної історії. Із цих причин книга не видає своїх таємниць без зусиль зрозуміти її. Лише після тривалого вивчення й роздумів над її таємницями у світлі християнської віри людина може з’ясувати могутню ідею Об’явлення. Однак навіть тоді багато речей залишаються неясними й закликають нас до подальшої молитви та роздумів над значенням, яке закладалося в них.
Погляди на тлумачення. Тлумачення Об’явлення, як правило, ґрунтуються на одному з п’яти підходів до пояснення книги, що поміщають її в рамки конкретної системи поглядів. (1) Згідно з критичним поглядом, якого дотримується низка дослідників сьогодні, книга поміщена в культурний та історичний контекст безпосередніх адресатів. Вони вбачають в Об’явленні відображення боротьби між Церквою та державою наприкінці першого століття. Видіння суду в книзі часто читаються як християнський протест проти зухвалості світської влади Риму та її претензій на божественні почесті. Якщо розуміти книгу в такий спосіб, вона проголошує, що Бог неминуче тріумфуватиме над кожною людською інституцією, яка чинить Йому опір та використовує свою владу задля зла. (2) Згідно з претерістським поглядом, подібним чином значна частина книги стосується подій періоду життя безпосередніх адресатів. Дослідники, які дотримуються цієї точки зору, часто стверджують, що Об’явлення описує як початок Нового Союзу, запечатаного вмираючим та воскреслим Христом, так і драматичний кінець Старого Союзу, засвідчений знищенням Єрусалиму та припиненням богослужіння у Святині через одне покоління. Вважається, що ця книга проголошує християнство величним звершенням старозавітних надій та ознаменуванням початку заключної й кульмінаційної фази в історії спасіння. (3) Згідно з історичним поглядом, Об’явлення подає панораму життя Церкви в контексті історії. Вважається, що послідовні видіння в книзі відповідають послідовним етапам паломництва Церкви у світі, а її символи репрезентують важливі постаті та інституції, які широкомасштабно визначають хід історії. Згідно з цим поглядом, книга не зосереджується на конкретному історичному моменті, а охоплює всю історію спасіння. (4) Згідно з ідеалістичним поглядом, Об’явлення використовує знаки та символи, щоб зобразити вічну боротьбу духовного життя. Відповідно, видіння війни між добром та злом, ангелами та бісами тощо представляють конфлікт, який лютує в житті кожного християнина. Хоча припускається, що Об’явлення стосується конкретних подій у часі, коли жив автор, однак найперше вони вважаються прообразами духовної боротьби між Церквою та світом більш загально. Згідно з таким тлумаченням, ідея книги Об’явлення є швидше позачасовою, аніж тимчасовою та обмеженою подіями минулого чи майбутнього. (5) Відповідно до футуристичного погляду, очевидно, найпопулярнішого, книгу слід трактувати як попередній перегляд кінця часів, повернення Христа, Страшного суду та остаточної загибелі зла. Прихильники такого погляду твердять, що Об’явлення або повністю, або частково (наприклад, глави 4-22) залишається пророчою книгою для Церкви сьогодні, бо багато з її видінь та обітниць усе ще чекають свого звершення в майбутті.
У підсумку, всі ці точки зору щось пропонують та звертають увагу на вагомі аспекти Об’явлення. Однак потрібний цілісний погляд, який визнає присутність численних тем та перспектив, що доповнюють одна одну та додають багатства й глибини книзі. Боротьба християнства проти могутньої Римської імперії, безперечно, є частиною картини, але так само – і духовні виклики вірі та вірності в житті віруючих, які протистоять вимогам світу. Окрім того, важко заперечувати, що Об’явлення подає послання про остаточну надію, спрямовану на завершення історії та небесне прославлення святих. Не так часто визнається й увага, яку Об’явлення приділяє Першому Приходу Христа, чия смерть та Воскресіння складають богословську основу для книги, а також приходу Христа на Суд проти невіруючого Єрусалиму, який раннім християнам був відомий як місто, «де й Господь наш був розп’ятий» (11:8).
План Об’явлення Івана Богослова
- Оповідь про те, «що бачиш» (1:1-20)
- А. Вступ (1:1-8)
- Б. Вступне видіння (1:9-20)
- Оповідь про те, «що є» (2:1-3:22).
- А. Послання до Ефесу, Смірни, Пергаму та Тіятир (2:1-29)
- Б. Послання до Сард, Філядельфії, Лаодикії (3:1-22)
- Оповідь про те, «що має настати» (4:1-22:21)
- А. Небесна літургія творіння та відкуплення (4:1-5:14)
- Б. Сім печатей (6:1-8:5)
- В. Сім сурм (8:6-11:19)
- Г. Сім духовних постатей (12:1-14:20)
- Ґ. Сім чаш гніву (15:1-16:21)
- Д. Падіння міста-блудниці (17:1-18:24)
- Е. Весільна вечеря Агнця (19:1-10)
- Є. Суд над звірами, дияволом та мертвими (19:11-20:15)
- Ж. Нове небо, нова земля та новий Єрусалим (21:1-22:5)
- Епілог (22:6-21)
