Автор. Третє послання Івана є практично ідентичним за стилем, структурою та довжиною до Другого, і обидва з них мають суттєву подібність до Першого послання Івана. Такі взаємні подібності серед Іванових послань підтверджують спільне авторство всіх трьох листів, які традиція здебільшого приписує апостолові Івану, синові Зеведея, одному з дванадцятьох (Мр. 3:17). І справді, важко було б пояснити включення такого короткого та випадкового листа як Третє послання Івана в канон Писання, якщо б це послання не претендувало б на апостольську автентичність у стародавній Церкві. Навіть із внутрішніх міркувань апостол Іван постає як найбільш вірогідний з усіх пропонованих кандидатів на авторство.
Час написання. Ті ж фактори, які вказують на єдине авторство Першого, Другого та Третього послань Івана, також указують на те, що ці листи написано приблизно в той же час, вірогідно, близько 100 р. після Р. X. Ряд дослідників стверджує, що Третє послання Івана було насправді першим із Іванових листів, однак цього не було встановлено з певністю (див. вступ до Другого послання Івана: Автор та час написання).
Мета. Третє послання Івана було написане з метою: (1) щоб заохотити адресата, Гая (1), у його спробах виявити гостинність подорожуючим проповідникам, яким були тимчасово потрібні їжа та проживання (5-8);
(2) щоб викрити певного Діотрефа, чий деспотичний провід над місцевою Церквою не повинен був схвалюватися чи наслідуватися (9-11); та
(3) рекомендувати Гаєві вірного брата на ім’я Димитрій, який, вірогідно, доставив листа власноручно (12).
Теми та характеристики. Третє послання Івана відзначається тим, що воно є найкоротшою працею в НЗ. Його тон назагал є теплим та пасторським, а зміст однозначний та практичний. Третє послання Івана відрізняється проблемою, якій воно присвячене: підвідомче суперництво між провідниками в первісній Церкві.
З одного боку стоїть Іван, апостол та пастир над декількома церковними спільнотами, які традиція поміщає в Малій Азії. З іншого боку є Діотреф, провідник однієї з цих місцевих церков, який поводиться більше як диктатор, аніж як пастир. Коли від Івана прибувають посланці або місіонери, Діотреф їх не пускає. Коли йдеться про Івана, він лихословить апостола. Коли парафіяни виражають свою відданість Іванові, приймаючи його посланців, він їх виганяє зі своєї спільноти (9-10). Іван вирішує цю прикру ситуацію, просячи Гая, який уже мав добру славу за свою гостинність (5-6), тримати як своє серце, так і свою домівку відкритими до правдивих проповідників Євангелія (8, 12). Зберігається надія, що Іван може незабаром особисто відвідати Гая (14) та привести Діотрефа до відповідальності за його тиранію (10).
План Третього послання Івана Богослова
- Вступне слово (1-4)
- Основна частина послання (5-12)
- А. Заохочення Гая (5-8)
- Б. Викриття Діотрефа (9-11)
- В. Рекомендація Димитрія (12)
- Заключне привітання (13-15)
