Коментар до Другого послання Івана Богослова

1 Старець вибраній пані та дітям її, яких я поправді люблю, і не тільки я, але й усі, хто правду пізнав, 2 за правду, що в нас пробуває й повік буде з нами: 3 нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця та Ісуса Христа, Сина Отцевого, у правді та в любові! 4 Я дуже зрадів, що між дітьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли від Отця. 5 І тепер я благаю тебе, пані, не так, ніби пишу тобі нову заповідь, але ту, яку маємо від початку, щоб ми любили один одного! 6 А любов ця щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від початку, щоб ви згідно з нею жили.

1:1 Старець: або «пресвітер». Грецький термін може стосуватися старшого чоловіка або висвяченого пастиря Церкви, як, наприклад, апостол (1Пет. 5:1) або священик (Дії 14:23). На час написання Іван був як апостолом, так і старшим чоловіком; вибраній пані: дехто вважає, що адресатом є окрема старша жінка на ім’я Електа, або Кирія (грецький текст eklektē kуrіа). Найбільш вірогідно, це місцева Церква, як про це свідчить привітання від сестринської спільноти в стиху 13. Іван уявляє собі цю місцеву спільноту так само, як Павло уявляє собі вселенську Церкву: як щось жіноче та материнське (Еф. 5:23) (див. вступ до Другого послання Івана: Теми та характеристики).

1:3 благодать, милість, мир: таке ж привітання використане в Першому та Другому посланнях до Тимофія та є розширенням більш звичної формули «благодать та мир» (Рим. 1:7; 1Пет. 1:2; Об. 1:4).

1:4 між дітьми твоїми знайшов таких: значення цього твердження є непевним. Або Іван мав зв’язки лише з деким зі своїх читачів, яких він вважав такими, що чинять згідно з Євангелієм, або ж він говорить про те, що лише деякі з тих, кого він зустрів, робили правильно, тоді як інші – ні. Відсутність будь-якого докору в цьому посланні, а також загальне позитивне твердження в стиху 8, очевидно, підтримує перше трактування.

1:5 від початку: Іванове вчення про любов не є новим, його можна простежити до першого катехизування його читачів (6; 1Ів. 3:11); Любили один одного: найбільша заповідь, яку Христос дав Своїм учням (Ів. 13:34). Значення Його слів пояснено Його прикладом, який показує нам, що християнська любов не є емоцією, а вчинком волі, що дотримується заповідей Бога (Ів. 14:31) та виражається через героїчну щедрість та жертву, навіть аж до смерті (Ів. 15:13).

7 Бо в світ увійшло багато обманців, які не визнають Ісуса Христа, що прийшов був у тілі. Такий то обманець та антихрист! 8 Пильнуйте себе, щоб ви не згубили того, над чим працювали, але щоб прийняли повну нагороду. 9 Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина. 10 Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його! 11 Хто бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його. 12 Багато я мав написати до вас, але не схотів на папері й чорнилом. Та маю надію прибути до вас, і говорити устами до уст, щоб повна була ваша радість! 13 Вітають тебе діти вибраної сестри твоєї. Амінь.

1:7 Багато обманців: єретичні вчителі, які заперечували, що Бог Син прийшов у тілі, як людина. У такий спосіб вони замінили євангельську правду брехнею й стали лжепророками, які поширилися по світу зі своїм лжевченням (1Ів. 4:1). За цим застереженням присутнє Іванове переживання, що ці порушники спокою можуть також знищити віру інших (1Ів. 2:26) (див. примітку до 1Ів. 4:2); антихрист: титул, який дається кожному, хто заперечує Отця й Сина та відкидає месіанське покликання Ісуса (1Ів. 2:22) (див. примітку до 1Ів. 2:18).

1:8 того, над чим працювали: досягнення спасіння (Фил. 2:12), а також додаткові нагороди, які надавалися за вірну службу (1Кор. 3:14).

1:9 хто робить переступ: грецький текст змальовує того, хто виходить поза межі автентичної християнської доктрини. Не робиться ніякого натяку стосовно їх мотивів, але такі особи часто описуються як прогресивні, які не лише приймають новітні вчення, а й полишають правди апостольської віри при цьому; той Бога не має: віра в Бога та спільність із Богом ідуть рука до руки. Іван наполягає на цій деталі й застерігає, що відхід від правдивої віри означає відхід від одного правдивого Бога.

1:10 до дому: домашня церква, яка використовувалася для християнських зібрань. Приватні домівки були звичним місцем проведення зібрань, катехитичної науки та літургії в апостольські часи (Дії 2:46; 1Кор. 16:19). Іван хоче не допустити спокусників (2Ів. 7) на ці зібрання та не дозволити їм розповсюджувати своє лжевчення. Гостинність могла принести шкоду в цій крайній ситуації.

1:12 папері: дослівно, «папірусі». Очевидно, обсяг листа визначався обмеженим місцем на одному листі папірусу; устами до уст: (або особисто) Іван висловлює свою преференцію до особистого настановлення перед письмовим. Ця ж думка виражена в 3Ів. 13-14 та Павлом у 1 Кор. 11:34.

1:13 вибраної сестри твоєї: неназвана церква-сестра (вірогідно, в Ефесі) у цьому регіоні.

Попередній запис

Вступ до Другого послання Івана Богослова

Автор та час написання. Автор посилається на себе не за ім’ям, а за своїм титулом – «старець» (2Ів. 1). Оскільки ... Читати далі

Наступний запис

Вступ до Третього послання Івана Богослова

Автор. Третє послання Івана є практично ідентичним за стилем, структурою та довжиною до Другого, і обидва з них мають суттєву ... Читати далі