19 лютого – Зрікаючись себе

Що мав на увазі Ісус, коли сказав, що я повинен погубити заради Нього свою душу? Що конкретно Він мав на увазі, кажучи, що мені необхідно зректися того себе, до якого я за багато років так звик, узяти свій хрест і слідувати за Ним?

Своїми твердженнями про те, що ми повинні зрікатися себе, Ісус хотів сказати щось важливе, інакше автори Євангелій не повторювали б їх так часто. Після багатьох роздумів я дійшов наступних висновків про сенс Його слів.

Самозречення, передусім, завдає удару по моїй глибинній суті. Будучи егоїстичним за природою, я щодня маю справу з тілом і особою, унікальними у всесвітньому масштабі. Це неминуче веде до того, що в мене формується певний світогляд і система цінностей, заснована на відповідності того, що відбувається навколо мене, моїй точці зору. Я починаю нав’язувати свої погляди оточуючим.

У своїй статті «Біда з цим N» Клайв Стейплз Льюїс відмічає, що ми бачимо рокові вади майже в кожному зустрічному – навіть у найближчих друзях. Ми кажемо: «Він – чудовий хлопець, і мені подобається спілкуватися з ним. Але коли б не його…» Проте, ми ніколи не помічаємо рокових вад у самих собі. Ми знаходимо раціональні пояснення своїм слабостям, списуючи їх на недоліки виховання або виправдовуючись добрими намірами.

«Зречення себе» починається з повного прийняття своїх внутрішніх рокових вад, що веде до покаяння. Незважаючи на усі свої досягнення, на всю витонченість, на всі чудові риси вдачі, я повинен прийти до упокорювання, визнавши себе таким же, як усі, хто колись жив на землі. Я – грішник.

Більше за цей камінь спотикання в християнстві важко собі і уявити. Надихати людей за допомогою християнської етики любові відносно просто. Ліберальний гуманізм, в основному, базується на подібних почуттях. Проте всі механізми самозахисту усередині мене з криком опираються цьому болючому, відразливому кроку: визнати себе грішником. Цією дією я втрачаю усі набуті риси своєї особи і залишаюся просто бунтарем проти Бога.

(Продовження див. 20 лютого)

З книги «Відчинені вікна»

Попередній запис

18 лютого – Межі чудес

Ісус, Який напевно міг би здійснювати чудеса, якби захотів щодня у Своєму житті, ставився до них на подив подвійно. У ... Читати далі

Наступний запис

20 лютого – Дзеркала і стекла

(Продовження від 19 лютого) Але, на щастя, я не залишаюся в цьому приниженому стані. «Християнство – дивна річ, – сказав ... Читати далі