Ніколи, ніколи не відмовляйтеся від людей, за яких ви молитеся, щоб вони пішли за Ісусом.
Навіть після відкидання в юдеїв апостол Павло не втратив надію, що його брати Ізраїльтяни будуть врятовані: «Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим, що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму: я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті» (Рим. 9:1-3).
Ви розумієте, що каже Павло? Павло бажав би, якби це було можливо, віддати своє спасіння, щоб його сім’я і друзі прийшли до віри в Христа. Він пішов би в пекло заради навернення Ізраїлю до віри, і він вирішив, що ніколи не перестане працювати над цим.
До кого ви ставитеся так само? За кого ви готові піти в пекло?
Для мене, як для батька, це мої діти. Якщо хтось з них відійде від Бога, я буду з ранку до ночі на колінах благати за їх повернення до віри. Я знаю людину в нашій церкві, яка молилася за свою невіруючу дочку упродовж 27 років, і вона зовсім нещодавно сповідувала віру в Ісуса. Я знаю також багатьох інших, які молилися і довше, і все ще чекають Божої відповіді.
Джон Нокс, учасник великого євангельського пробудження в Шотландії 16-го століття, як відомо, молився: «Боже, дай мені мою Шотландію, або я помру». Люди, близькі до нього, стверджували, що саме це він і мав на увазі.
Я знаю місіонерів сьогодні, які саме так ставляться до людей, яким вони служать. Вони стикаються з неймовірними перешкодами, але не кидають служіння, бо відчувають біль за своїх людей.
А у вас є такий тягар про ваших друзів? Чи бачите ви їх у такому світлі, як бачив Павло своїх друзів і братів?
Я знаю, що про це може бути боляче думати. Але якщо Павло – наш приклад, я вірю, що такі переживання мають духовну природу. Бог не просто так поклав нам на серці думки про цих людей. І Він спонукає нас не здаватися.
Не зневіряйтеся у своєму прагненні, каже Павло, бо є хороша новина: ті, кого ви любите, улюблені Богом. Тільки подивіться на Ізраїль. Єврейський народ, який відвернувся від Христа, усе так само любимий Богом, завдяки Божим обіцянкам, які були дані його предкам. Ваші друзі улюблені не лише тому, що вони були створені Богом і за Його образом і подобою, але і тому, що Бог дав обіцянку вам.
От одна з таких обіцянок: «Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю. Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої» (Пс. 125:5,6).
Плачучи в молитві за своїх друзів і сім’ю зараз, пам’ятайте, що одного разу ви ходитимете, радіючи урожаю, даному Богом. Він вірний Своїм обіцянкам, виконуючи кожне слово. Не припиняйте свої молитви за людей, яких ви хочете бачити, що вони йдуть за Ісусом.
Автор: Дж. Д. Гріар
