Одного разу мене зупинила знайома, щоб повідомити якусь приголомшливу новину. Наступні десять хвилин вона детально описувала мені перші кроки її однорічного племінника. Він пішов! Пізніше я усвідомив, наскільки дивно ми, напевно, виглядали в очах випадкових свідків цієї розмови. Ходити уміє майже кожен – так до чого ж увесь цей захват?
І тут я зрозумів: дитинство дає рідкісну розкіш – якість незрівнянності, яка в наступні роки практично зникає. Ще раз вогонь нашої особливої уваги спалахує, коли настає час романтичної любові. Кожна родимка коханої приваблива, а будь-яке дивне хобі коханого – це ознака живої допитливості. Ми знову благословенні незрівнянністю, втім – лише на якийсь час, поки повсякденність життя не прожене її геть.
Роздумуючи про наше ставлення до дітей і коханих, я почав краще розуміти деякі біблійні метафори. Бог використовує словесні ілюстрації «дітей» і «коханих» частіше за будь-які інші для опису наших взаємин з Ним.
Старий Заповіт рясніє образами жениха і нареченої, чоловіка і дружини. Бог доглядає за Своїм народом, оточуючи його ніжною турботою, як коханий – за своєю коханою. Коли народ відмовляється відповідати взаємністю, Бог почуває себе ображеним і знехтуваним, як обдурений жених. Новий Заповіт нерідко використовує ті ж образи, зображуючи Церкву «нареченою Христовою». Змінюючи метафори, він також оголошує нас Божими дітьми з усіма правами і привілеями гідних спадкоємців. Нам сказано, що Ісус («єдинородний» Божий Син) прийшов, щоб зробити можливим наше прийняття як синів і дочок у Божу сім’ю. Бог дивиться на нас так само, як ми могли б дивитися на свою дитину або кохану людину.
Безмежність надає Богові одну можливість, якої не маємо ми: Він може ставитися до усього творіння з рівним почуттям незрівнянності. З Біблії для мене очевидно, що, проявляючи любов до людських індивідуумів, Бог задовольняє Свою нескороминущу потребу. Я уявляю, як Бог дивиться на кожен нетвердий крок мого духовного «ходіння» з тим же захватом, який зазнають батьки, спостерігаючи за першими кроками своєї дитини.
Напевно, коли відкриються всі таємниці всесвіту, ми зрозуміємо приховану мету батьківства, материнства і романтичної любові. Можливо, Бог дарував нам ці періоди незрівнянності лише для того, щоб пробудити до можливості нескінченної любові. Наші найбільш сокровенні переживання тут, на землі, – це лише її відблиски.
З книги «Я просто цікавлюся»
