19 січня – Постійність

Я відразу навчився ніколи не ставити собі питання: «Тобі сьогодні хочеться йти на пробіжку?» Я просто встаю і біжу. Чому? З багатьох причин. Так, регулярні вправи дозволяють мені їсти те, що я хочу, не тривожившись про надмірну вагу. Крім того, біг приносить довготривалу користь легеням і серцю і дає мені здатність займатися іншими видами активного відпочинку, на кшталт катання на лижах і альпінізму. Усі ці переваги являють собою щось на кшталт «відстроченої винагороди».

Як і у випадку з фізичними вправами, користь від молитви, в основному, проявляється в результаті постійності – простої дисципліни. Письменниця Ненсі Мейрз каже, що вона відвідує церковні зібрання з тієї ж причини, з якої щоранку сідає за свій робочий стіл: якщо раптом спаде якась важлива думка, вона просто не хоче її пропустити. Подібним же чином я ставлюся і до молитви. Дуже часто мені буває складно сформулювати, у чому ж полягає її безпосередня користь, та все ж я продовжую молитися незалежно від того, відчуваю я щось особливо корисне чи ні. Я проявляю постійність у надії краще пізнати Бога і, можливо, – почути щось від Нього одним з тих способів, які доступні тільки в тиші і на самоті.

Упродовж багатьох років я опирався молитві як повсякденному обов’язку, вважаючи, що спілкування з Богом має бути спонтанним і невимушеним. Як наслідок, я молився лише від випадку до випадку і без особливого задоволення. З часом я зрозумів, що спонтанність зазвичай виникає з дисципліни. Леонардо да Вінчі провів десять років, малюючи вуха, лікті, руки та інші частини тіла в різних ракурсах, а потім одного прекрасного дня перестав вправлятися і почав малювати те, що бачив. Подібним же чином, спортсмени і музиканти ніколи не досягають висот без постійних тренувань і репетицій. Я виявив, що для досягнення незвичайних моментів вільного спілкування з Богом мені потрібна дисципліна постійності.

Слово «медитація», що означає глибокий молитовний роздум, походить з латині, де має відтінок багатократного повторення, репетиції. Так, Вергілій говорить про якогось пастушка, що «медитує» на своїй флейті. Частенько мої молитви дійсно нагадують репетицію. Я повторюю основні ноти (молитва Господня), освіжаю в пам’яті знайомі фрагменти (Псалми) і намагаюся розучити нові мелодії. Але головне – я просто проявляю постійність.

З книги «Молитва. Чи здатна молитва змінити життя?»

Попередній запис

18 січня – Погляд у минуле

Я роздумую про обставини, що призвели до появи на світ деяких моїх книг. Наприклад, «Де Бог, коли я страждаю?» народилася ... Читати далі

Наступний запис

20 січня – Усе правильно

«Я ніколи не молитимуся, як Мартін Лютер. У мене ніколи не буде такої сили духу, як у Матері Терези». Згоден. ... Читати далі