Я роздумую про обставини, що призвели до появи на світ деяких моїх книг. Наприклад, «Де Бог, коли я страждаю?» народилася внаслідок відкидання. У далекому 1975 року мене відвідала, як мені здавалося, чудова ідея для книги. Я щойно відкрив для себе твір Джона Донна «Роздуми про непередбачені обставини», написаний у той час, коли Донн страждав на смертельно небезпечну хворобу. Викладені в цій книзі принципи були дивовижними, проте через англійську мову епохи короля Якова вони важко сприймалися багатьма сучасними читачами. Я написав декільком видавництвам, запропонувавши зробити з «Роздумами» те ж, що Кен Тейлор зробив з перекладом Біблії короля Якова, тобто випустити сучасну версію книги. Я витратив немало годин на підготовку зразків, і всі визнали мою ідею чудовою як літературну вправу, але абсолютно безперспективною з погляду просування на сучасному книжковому ринку.
Тоді Гарольд Майра, у підпорядкуванні в якого я в той час працював, вніс конструктивну пропозицію. «Проблема не просто в застарілій мові, – сказав він, – а в застарілому контексті і, я б навіть сказав, – застарілому образі думок. Чом би тобі не написати власну книгу на тему болю і страждань, спираючись на сучасні приклади?» Так з’явилася книга «Де Бог, коли я страждаю?»
У процесі роботи над нею я зустрівся з Полом Брендом – всесвітньо відомим експертом у питанні болю і страждань. Я дізнався про нього «випадково», коли моя дружина наводила лад у шафі на складі однієї з християнських добродійних організацій. «Тут у звіті про одну міжнародну конференцію є стаття про біль. Гадаю, вона тобі сподобається», – сказала вона. Унікальний погляд лікаря Бренда так захопив мене, що я відразу ж домовився з ним про зустріч. Усе закінчилося тим, що він показав мені потертий рукопис з викладом його духовних бесід, який пролежав у шухляді його столу двадцять років. Цей рукопис ліг в основу моїх книг «Ти дивно влаштував нутрощі мої» і «За образом Його».
Озираючись назад, я бачу в цьому і багатьох інших рішеннях Божу руку. Я завжди сприймав водійство як щось, що вказує в майбутнє, проте на власному досвіді зрозумів, що напрям необхідно змінити на зворотній. Для мене водійство з’ясовується тільки тоді, коли я дивлюся в минуле. У сьогоденні ж я маю бути зосереджений на своїх взаєминах з Богом – наскільки я Йому слухняний і наскільки на Нього сподіваюся.
«Життя слід розуміти, озираючись на минуле, проте жити ми повинні, дивлячись в майбутнє», – сказав К’єркегор.
З буклету «Водійство»
