Хочу вам дещо в чомусь зізнатися. Для мене водійство стає очевидним, тільки коли я озираюся назад, через місяці і роки. Тоді стає ясно, куди вів обхідний шлях, і я чітко бачу Божу руку. Проте в момент ухвалення рішення я, в основному, коливаюся і перебуваю в розгубленості. Поза всяким сумнівом, майже усе водійство в моєму житті було ледве уловимим і непрямим.
Наприклад, пригадується момент серйозного розпуття в моїй кар’єрі. Працюючи в журналі «Студентське життя», я відчував постійну боротьбу між двома непримиренними силами. Одна з них тягнула мене до менеджменту, бізнесу, маркетингу і бюджетів, а друга – до редакторської і письменницької праці. Упродовж багатьох місяців я намагався займатися і тим, і другим, будучи не в силах зробити свій вибір. Кожна з цих сфер надавала можливості для служіння та обіцяла рівні нагороди. Мені подобалися обидві ролі. Враховуючи існуючі в організації потреби, більшість порадників навколо схиляли мене до менеджменту. Я часто молився про цю проблему, але так жодного разу і не отримав якогось конкретного водійства.
Втім, з часом я звернув увагу на одну тенденцію: мене почало мучити безсоння. Зовні я добре справлявся з напругою керівної роботи і в усіх аспектах почувався нормально. Проте в мене були часті напади безсоння, настільки сильні, що за усю ніч я міг заплющити очі лише на годину чи дві. Минув майже рік, перш ніж я помітив одну деталь: під час роботи над письменницькими проектами я спав нормально, а займаючись менеджментом, втрачав сон. Впродовж наступних декількох місяців я намагався не звертати уваги на ці ознаки, проте вони стали до смішного явними (якщо можна вважати безсоння смішним).
Був період, коли я міг один тиждень працювати над письменницькими проектами, а весь наступний займатися менеджментом. І що ви думаєте? Впродовж «письменницьких тижнів» я спав, як немовля (точніше сказати, як немовля з кольками), а впродовж «тижнів менеджменту» — можна сказати, взагалі не спав. Чи могло це бути Божим водійством? Я не знав, що і думати. Я чув, що Бог говорить через сни, але щоб через безсоння!..
Ситуація на краще не змінювалася, і, врешті-решт, я дійшов висновку, що через безсоння Бог найбільш очевидним для мене способом підводить до певного рішення. Зараз, озираючись назад, я можу сказати, що це послання було напрочуд прямим.
З буклету «Водійство»
