5 січня – Перевернутий погляд

Сприймати Боже доручення серйозно – це означає вчитися дивитися на цей світ немов він вивернутий навиворіт, як дивився Ісус. Замість того, щоб шукати тих, хто потурав би моєму его, я знаходжу тих, чиє его потребує потурання. Замість впливових і заможних людей, які могли б зробити мені послугу, я знаходжу безпорадних. Замість сильних я шукаю слабких, замість здорових – хворих. Чи не таким чином Бог примиряє із Собою світ? Хіба Ісус не підкреслив, що Він прийшов заради грішників, а не праведників, заради хворих, а не здорових?

Жан Ван’є, засновник мережі притулків «Л’арш» для розумово неповносправних, каже, що люди часто дивляться на нього, як на божевільного. Він, син канадського генерал-губернатора, що отримав блискучу освіту, наймає досвідчених працівників (серед яких був і Генрі Ноуен) для того, щоб вони служили і жили серед інвалідів. Ван’є не звертає увагу на тих, хто критикує його вибір, кажучи, що готовий швидше уславитися божевільним, наслідуючи юродство Євангелія, ніж безглуздим цінностям цього світу. Більше того, Ван’є наполягає, що служіння інвалідам приносить служителям користь не меншу, ніж отримують ті, кому вони допомагають. Навіть люди з найбільшими порушеннями інстинктивно реагують на любов, пробуджуючи тим самим найбільш важливі людські чесноти: співчуття, щедрість, упокорювання, любов. Як ні парадоксально, інваліди наповнюють життям тих, хто їм служить.

В Індії я побував на богослужінні в прокажених. Більшість медичних досягнень у лікуванні прокази пов’язана з працею лікарів-місіонерів, оскільки тільки вони були згодні жити серед таких пацієнтів, ризикуючи заразитися, заради того, щоб вивчити цю жахливу хворобу. Як наслідок, у більшості великих лепрозоріїв є процвітаючі християнські церкви.

У М’янмі я відвідав притулки для сиріт, хворих на СНІД, де добровольці-християни намагаються заповнити дітям нестачу батьківської любові, яку хвороба відняла в них. У центрі Жана Ван’є в Торонто я спостерігав за тим, як високоосвічений священик виконує повсякденні обов’язки з догляду за чоловіком середніх років, настільки відсталим розумово, що не може навіть вимовити ні слова. З усіх церковних зібрань, на яких я колись побував, найбільш надихаючими були служіння в Чилі і Перу, що проводяться в нетрях федеральної в’язниці. Боже Царство укорінюється серед убогих, відкинутих, пригноблюваних і знедолених.

З книги «Відгомони іншого світу»

Попередній запис

4 січня – Бездушний Ісус

Христос у Гефсиманському саду, Генріх Хофман Який би ми отримали особовий портрет Ісуса, пройди Він тест ... Читати далі

Наступний запис

6 січня – Гурмани-безсрібники

Співробітниці ресторації «Агуа Віва» Стурбований величезним числом людей, які жодного разу не стикалися з церквою, Марсель ... Читати далі