6 січня – Гурмани-безсрібники

Співробітниці ресторації «Агуа Віва»

Стурбований величезним числом людей, які жодного разу не стикалися з церквою, Марсель Русель у 1949 році почав працювати серед убогих, загрузлих у безвиході жителів післявоєнної Франції. Він дійшов висновку, що церква повинна не просто чекати, а активно досягати тих, хто має потребу – особливо на робочих місцях. Хіба Ісус не працював теслею, а Павло не шив наметів? «Ми можемо допомагати людям відновити діалог з Богом скрізь: у в’язницях, у готелях, на робочих місцях», – казав Русель. Для здійснення цієї мети він набрав групу молодих жінок, яких назвав «місіонерськими робітницями».

Спочатку «робітниці» наймалися на фабрики і збиралися разом тільки для молитви і вивчення Біблії, але через декілька років в отця Руселя виникла ідея про створення ресторану, де його співробітниці могли б жити і «сяяти, як світила у світі».

Перший такий ресторан, «Ля Вів», відкрився в 1960 році в Бельгії. Він був настільки успішним, що за ним незабаром послідували інші, включаючи «Агуа Віва» у Лімі, в якому я одного разу обідав під час свого візиту в Перу в 1987 році.

«Агуа Віва» швидко завоював популярність серед багатих і впливових жителів Ліми. При цьому лише деякі натяки вказують відвідувачеві на духовні цілі закладу. Так, на внутрішній стороні обкладинки його меню є напис: «Ісус живий, і цим ми щасливі». Крім того, щодня о 10:30 вечора офіціантки збираються, щоб заспівати традиційний вечірній гімн.

Як сказала сестра Марі, окрім цих ознак, свідоцтвом служить сама робота. «Не запитуйте нас, яке наше молитовне життя. Погляньте на наші страви. Ваша тарілка сервірована бездоганно і зі смаком? Офіціантка обслуговує вас з ввічливістю і любов’ю? Ви відчуваєте тут спокій? Якщо так, то знайте, що ми так служимо Богові».

Що б не робили співробітниці цього ресторану: готували, обслуговували столики, мили підлоги або співали, – вони все робили в дусі Брата Лоренсо, на славу Божу. «Робітниці» використовували сучасний трюк: вони пропонують вишукані страви для того, щоб служити бідним Ліми.

Наприкінці дня цей же елегантний зал заповнять матері з нетрів Ліми, щоб прослухати настанови про основи гігієни, виховання дітей і збереження фізичного і духовного здоров’я. Відпрацювавши свою зміну, усі співробітники присвячують себе бідним, здійснюючи соціальні програми, що фінансуються за кошт прибутків від ресторану.

Стаття «Гурмани-безсрібники» у журналі «Християнство сьогодні», 15 січня 1988 року

Попередній запис

5 січня – Перевернутий погляд

Сприймати Боже доручення серйозно – це означає вчитися дивитися на цей світ немов він вивернутий навиворіт, як дивився Ісус. Замість ... Читати далі

Наступний запис

7 січня – Дарувавши життя

«Божа слава – це людина, сповнена життям», – сказав богослов II століття Іриней. На жаль, цей опис не відповідає тому ... Читати далі