7 січня – Дарувавши життя

«Божа слава – це людина, сповнена життям», – сказав богослов II століття Іриней. На жаль, цей опис не відповідає тому образу, який багато людей бачать у сучасних християнах. Виправдано це чи ні, вони вважають нас обмеженими, скутими, пригніченими – людьми, схильними швидше осуджувати погрожуючи пальцем, ніж щиро радіти життю, що вирує.

Коли ж християни набули репутацію могильників, а не творців життя? Адже Сам Ісус сказав: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали». Що заважає нам реалізувати це життя з подостатком?

Одного разу письменник Фредерік Бюхнер вирішив звернути свій літературний талант на дослідження життя святих. Перших три людини, яких він обрав (Брендан, Годрік і біблійний Яків), здивували його, бо, чим більше Бюхнер досліджував їх біографії, тим більше «скелетів у шафі» виявляв там. «Чому ж цю сумнівну трійцю зарахували до лику святих?» – запитував він сам себе, поки, нарешті, не зрозумів: вони дарували життя. Пристрасні, люблячі ризик, сміливі – кожен з цих трьох викликав в оточення приплив, а не занепад життєвих сил.

Почувши це визначення святості, дане Бюхнером, я відразу ж подумав про мого друга Боба. Його батьки турбувалися про його духовний стан, переживаючи через те, що він проводить занадто мало часу «в Слові» і в церкві. Проте я ніколи не зустрічав людину, більш сповнену життям, ніж Боб. Він підбирав бродячих тварин, теслярував для друзів, підіймався на гори, стрибав з парашутом, вчився готувати, будував власними руками собі будинок. Хоча Боб рідко користувався релігійним лексиконом, я помітив, що всі навколо нього, включаючи і мене, відчували після спілкування з ним прилив життєвих сил. Він випромінював у матеріальному світі той різновид радості, який, мабуть, відчуває Сам Бог. Таким чином, за визначенням Бюхнера, Боб – святий.

Я знав інших християн, що творять життя. Переконаний пресвитеріанин на ім’я Джек Маконел винайшов тест для діагностики туберкульозу, брав участь у розробці тайленола і магнітно-резонансного томографа, а пішовши на пенсію, зайнявся тим, що почав збирати таких же лікарів-пенсіонерів для організації безкоштовних клінік для бідних. За кордоном я зустрічав місіонерів, які самі ремонтували свої машини, освоювали декілька мов, вивчали місцеву флору і фауну та робили уколи, якщо поруч не виявлялося лікаря. Частенько цим розповсюджувачам життя не вдавалося вписатися в рамки статечних американських церков. Як ні парадоксально, відомі мені «дарувальники життя» і самі рясніли життям.

Авторська колонка в журналі «Християнство сьогодні», 23 жовтня 2000 року

Попередній запис

6 січня – Гурмани-безсрібники

Співробітниці ресторації «Агуа Віва» Стурбований величезним числом людей, які жодного разу не стикалися з церквою, Марсель ... Читати далі

Наступний запис

8 січня – Найскладніша професія

Одного разу, обідавши в сім’ї амішей, я дізнався про їх незвичайну процедуру обрання пастора. У тій частині країни лише небагато ... Читати далі