8 січня – Найскладніша професія

Одного разу, обідавши в сім’ї амішей, я дізнався про їх незвичайну процедуру обрання пастора. У тій частині країни лише небагато представників цієї деномінації здобувають освіту вище восьмого класу, і майже ні в кого з них немає богословської підготовки. Усі члени общини можуть проголосувати за будь-якого чоловіка з їх кола, в якому проглядаються завдатки пастора. Кандидати, що набрали хоч би по три голоси, виходять вперед і сідають за один стіл. Перед кожним з них лежить збірка гімнів, і в одній з цих випадково вибраних збірок опиняється картка, яка вказує на те, що кандидат, який витягнув її, і є новий пастор. Впродовж наступного року в його обов’язки входить підготовка двох проповідей на тиждень, у середньому по 90 хвилин кожна.

«А якщо вибрана людина не відчуває, що впорається зі своїми обов’язками?» – запитав я свого знайомого аміша. Той, спантеличено подивившись на мене, відповів: «Якби він відчував себе здатним впоратися, то ми б його не вибрали. Нам потрібна людина упокорена, що сподівається на Бога».

Я не прибічник методу амішей обирати пасторів (хоча в ньому і простежуються цікаві паралелі із старозавітною системою витягування жеребу), проте останнє зауваження змусило мене замислитися. Томас Мертон якось сказав, що основна частина того, що ми чекаємо від пасторів і священиків (навчання і настанова інших, розрада людей і молитва за них), по суті, має бути обов’язком усієї общини.

Чи не нехтуємо ми з нашою сучасною зосередженістю на посадових інструкціях і професійній компетентності найважливішою характеристикою пастора: необхідністю знати Бога? Пам’ятається, індус Ганді, лідер півмільярдної нації, навіть у розпал переговорів про незалежність відмовлявся поступитися своїм принципом дотримання кожного понеділка як дня тиші. Він вірив, що, не виявивши поваги до цього дня духовного повчання, він стане менш ефективним впродовж інших шести днів.

Цікаво, наскільки б ефективнішими стали наші духовні лідери, якби ми щотижня дарували їм один день тиші для роздумів, молитви та особистого навчання? Наскільки ефективнішими стали б наші церкви, зроби ми основним своїм пріоритетом не ефективність пастора, а його духовне здоров’я?

Авторська колонка в журналі «Християнство сьогодні», 21 травня 2001 року

Попередній запис

7 січня – Дарувавши життя

«Божа слава – це людина, сповнена життям», – сказав богослов II століття Іриней. На жаль, цей опис не відповідає тому ... Читати далі

Наступний запис

9 січня – Невидимий наставник

Клайв Стейплз Льюїс (1898-1963) З творчістю Клайва Льюїса я уперше познайомився в його «Космічній трилогії», і ... Читати далі