9 січня – Невидимий наставник

Клайв Стейплз Льюїс (1898-1963)

З творчістю Клайва Льюїса я уперше познайомився в його «Космічній трилогії», і воно справило на мене незабутнє враження. Льюїс зображував надприродне настільки правдоподібно, що я поволі ставив собі питання: «А може, усе це було насправді?»

Наприкінці 1960-х, лише через три роки після смерті письменника в 1963 році, я якраз вчився в коледжі. Я вів з його книгами запеклу полеміку, як з живими опонентами, і в той же час відчував, як мене, хто упирається, брикає і кричить, непереборно тягне в Боже Царство, – у точності так, як це було із самим Льюїсом. Відтоді він став для мене кимсь на кшталт невидимого наставника, який завжди перебуває поруч, спонукуючи мене удосконалювати свій літературний стиль, образ мислення і розуміння.

Будучи моїм невидимим наставником, Льюїс навчив мене стилістичному підходу, який я намагаюся застосовувати і у своїх книгах. Висловлюючись словами Вільяма Джеймса: «У сфері надприродного і релігії чітко сформульовані аргументи переконують нас тільки в тому випадку, коли наше незв’язне сприйняття реальності вже підпало під вплив на користь того ж висновку». Інакше кажучи, ми рідко приймаємо якийсь логічний аргумент, якщо він не вписується в підсвідоме відчуття реальності. Завдання письменника – простимулювати це підсвідоме відчуття, як це у випадку зі мною зробив Льюїс за допомогою своєї «Космічної трилогії» ще до того, як я зіткнувся з його апологетикою.

Завдяки своєму атеїстичному, повному сумнівів минулому, Льюїс на все життя зберіг чуйність і співчуття до тих читачів, які не приймали його слів. Він сміливо змагався з Богом у перетягуванні каната лише для того, щоб виявити, що Бог на іншому кінці каната абсолютно не такий, яким він Його собі уявляв. Подібним же чином і мені довелося боротися з образом Бога, страшенно спотвореним злою, законницької церквою. Я бився з уявним космічним громилом лише для того, щоб виявити Бога благодаті і милості.

Сумніваюся, що Льюїс передбачав скажений успіх своїх книг, і що за мотивами його творів зніматимуть фільми і створюватимуть товарні бренди. Якби йому повідомили про це за життя, то він, напевно, перелякано відскочив би. Як він часто казав: «Ми, письменники, – не іменники, а лише прикметники, що вказують на великий Іменник істини». Льюїс так і чинив – щиро і майстерно, – і, завдяки цьому, багато тисяч змогли пізнати і полюбити цей Іменник. Включаючи і мене.

Авторська колонка в журналі «Християнство сьогодні», липень 2008 року

Попередній запис

8 січня – Найскладніша професія

Одного разу, обідавши в сім’ї амішей, я дізнався про їх незвичайну процедуру обрання пастора. У тій частині країни лише небагато ... Читати далі

Наступний запис

10 січня – Богослов’я брудних жартів

У Клайва Льюїса був літературний дар гумориста. Він був дуже гострослівний і одного разу сказав наступне: «У відсутність будь-якого іншого ... Читати далі