Перше послання апостола Павла вважається прекрасним зразком тексту Нового Заповіту, який дає читачам змогу збагнути розміри богословських роздумів, духовну глибину та життєдайну силу християнських спільнот, до яких звертається автор на початку свого послання. Ретельне вивчення цього послання впродовж останніх тридцяти років іще раз доводить, наскільки особливим є внесок цього послання у сфері христології, еклезіології та християнського життя.
Ми з вами прочитаємо текст послання, сповнений парадоксів, про проблему страждань: 1Пет. 2:18-25. Чи не здається дивним, на перший погляд, що християни покликані терпіти несправедливі страждання, наче страждання самі собою приносять благо? Чи насправді це послання закликає нас проявити наше ставлення до страждань через відмову від задоволення якихось власних потреб? Яка ціна страждань у християнському житті? Чи справді це послання намагається узаконити, в якомусь сенсі, різні соціяльні виміри, про які тут ідеться? Чи дійсно автор послання намагається виправдати підпорядкування християн різним суспільним інституціям чи певним особам, які виконують панівну роль очільників цих соціяльних інституцій, царям, верховним володарям, правителям (2:14), панам (2:18), чоловікам (3:1) чи старшим (5:5)? Якщо продовжимо читати текст 1Пет. 3:8-18, то краще зрозуміємо, чому автор послання так наполегливо закликає усіх вірних до такого підпорядкування. Наприкінці автор розкриє нам у 1Пет. 4:12-19 усю глибину християнського парадокса: як жити радісно у вирі страждань?
Обставини написання та коло проблем
На початку послання автор називає різні регіони Малої Азії, включно з узбережжям Азії та Віфінії, Понту та континентальних територій Галатії та Каппадокії. Автор не називає жодного міста в тексті послання, що свідчить про те, що поширення Євангелія відбувалося в сільській місцевості названих регіонів. Ба більше, це послання не звернене до якихось окремих осіб чи конкретних спільнот, автор звертається до невеликих груп християн, які здебільшого проживали в маленьких містечках сільської місцевости. Люди, до яких звернене це послання, можливо, у більшости були землеробами чи пастухами, які вийшли зі середовища язичників, із нижчих соціяльних верств, люди, котрі проявляли турботу про інших, працюючи в маєтках римських громадян чи представників вищих класів. Можливо, існували й невеликі християнські громади, що складалися із сільського населення, та навіть власники маєтків не були багатими людьми. Не існує вірогідних передумов для того, щоб уважати, що представники цих громад перебували в становищі пригноблених, чи потерпали від відкритих переслідувань влади. Термін «переслідування» не з’являється в жодному місці, проте можемо стверджувати, що ті люди потерпали від страждань через вороже оточення, що становило переважну частину суспільства, в якому вони жили. Цей висновок можемо зробити, опираючись на термін «випробування віри», у ситуаціях, які християни мають пройти (1Пет. 1:7; 4:12), витримавши нападки, наклепи й обмовляння (2:12; 3:9,16; 4:4; 5:9), коли вірні послідовники Христа втягнуті в обставини, де над ними знущаються чи насміхаються (4:14).
Автор
На початку тексту послання чітко вказано ім’я автора: Петро, апостол Ісуса Христа (1:1), пресвітер і свідок мук Христових і співучасник слави, що має об’явитись (5:1), що пише коротко через Силуяна, вірного брата (5:12), вибраним переселенцям, розсіяним Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії із Вавилона (5:13), де також перебуває Марко, його син. Однак, визначення авторства 1Пет. та асоціяція його із постаттю апостола має певні суперечності. Найпереконливішими аргументами проти авторства Петра є такі тези:
- Богословські теми, котрі розвиває автор 1Пет., виникли після 67 р. по Р. Хр.; апостол уже помер (у 64 р. або 67 р. по Р. Хр.), саме тоді, як створювався текст послання (80-ті роки).
- Літературний стиль послання – також аргумент проти авторства Петра, бо грецька мова, якою писав автор, та особливості авторського літературного стилю, як і використання тексту Септуагінти, не свідчать на користь авторства неосвіченого рибалки із Галілеї (пор. Дії 4:13).
- Активна участь Силуяна у створенні послання, про що йдеться в 5:12.
- Серед тих, до кого звернене послання, є люди, що походять із різних регіонів Галатії та Азії, навернені з поганства, у Церквах заснованих Павлом, і люди, до яких Петру було б важко звертатися за життя Павла (пор. Гал. 2:8-9).
- Обставини ворожого оточення відповідають опису, який відтворив Пліній молодший у листі Траянові про християн (прибл. 110 р.).
Отже, вважаємо, що маємо справу з автором, який був освіченою людиною і був добре обізнаний із ситуацією, що відбувалася в християнській спільноті, до якої належав. Він написав цей текст під псевдонімом, опираючись на авторитет Петра як апостола, адресуючи своє послання церквам Малої Азії.
Дата і місце написання
Час написання листа можна визначити на основі історичних обставин, які склалися в часи формування різних тем доктрини та пастирських настанов, відображених у тексті послання, зробивши особливий наголос на зв’язках, взаємозалежности, впливу авторського стилю та проблематики доктрини між 1Пет. й іншими текстами НЗ, вказавши на конкретні недоліки й особливий внесок 1Пет. у богословську доктрину НЗ. Це оригінальний текст, який розкриває авторське бачення та думку, що збагачує універсальну ідею НЗ. Зрозумілі приклади, що ілюструють це вселенське повідомлення, такі: тема відновлення (1:3,23), що має безпосередній зв’язок із воскресенням Христа; тема Христових хресних мук, які пов’язані зі стражданнями християн; і вражаюча метафорична формула сутности християн (2:4-5), трансформованих у живі камені, бо об’єднані в тіло Христове, що є живим каменем: разом вони утворюють духовний дім (2:5). Унікальний характер 1Пет. досить добре зрозумілий, завдяки оригінальному тлумаченню таких тем НЗ як христологія, оскільки перегукується із богословською доктриною Страждаючого Отрока, та має більш повчальну зорієнтованість, а також завдяки есхатологічній структурі послання, що вказує на есхатологію, відкладену в часі, та з більшим реалізмом сфокусована на сучасному житті християн, адже закликає їх надіятися, демонструвати добру поведінку та служити іншим людям. Так елементи христології, еклезіології та есхатології дають нам підстави, щоби визначити дату написання послання в постапостольський період, бл. 80 р. по Р. Хр.
Багато богословів схильні вважати місцем написання послання Рим, прихований у назві Вавилон (5:13). Однак, не можемо стверджувати це зі стовідсотковою певністю, тому ми більше схильні прийняти гіпотезу про те, що 1Пет. могло виникнути в одному із важливих осередків християн у Малій Азії.
