3:1-15 – Подальші настанови про життя в Божій родині
3:1-2 – Добрі діла та стосунки із невіруючими
Фрагмент Тит. 3:1-2 пропонує доповнення до кодексу правил домогосподарства, викладеного в 2:1-10, і розвиває тему благочестивої поведінки в стосунках з особами, що не є членами родини, а саме – з нехристиянами. Тит. 3:1-2 продовжує і доповнює тему, котру автор розпочав у фрагменті 2:14, про те, що Божий народ ревний до добрих діл розвиває значення доброчинства щодо до невіруючих. Що саме на думку автора вважається доброчинством? Члени Божої родини мусять коритися можновладцям із повагою (пор. Рим. 13:1-7; 1Тим. 2:1-2), та в Тит. 3:2 читаємо, що вони мають уникати суперечок, бути поступливими та виявляти повну лагідність супроти всіх людей подібно до образу Христової лагідности й поступливости (як описано в 2Кор. 10:1). Коротко кажучи, християни мусять посвятити себе як добрі громадяни для добробуту міста в дусі лагідности і доброти.
3:3-8а – Богословські передумови: благодать хрещення як мотивація до доброчинности
Чому члени Божої родини мають так лагідно поводитися з нехристиянами? Тит. 3:3-7 забезпечує богословські передумови для такої поведінки. Божа благодатна любов підтвердила цю тезу в особі Христа (Тит. 2:11; пор. 2Тим. 1:9-10), який був відданий для всіх нехристиян, зокрема членів Божого дому, що існував у ті часи. Бувши грішниками й живучи гріховним життям, описаним у Тит. 3:3, тепер вони стали членами Церкви, отримали Божу любов і милість, яка звільнила їх від гріха. Фактично 3:3-7 вказує на трансформацію, що відбулася за допомогою використання схеми тоді/тепер, що протиставляє стан грішника, в якому вони перебували до навернення до Христа і стан спасенної людини (пор. Еф. 2:3). Тимчасовий показник «та коли» у 3:4 вказує на вирішальний момент, коли Христос явив Себе світу (= втілився), що уможливлює спасення через хрещення. У цьому світлі 3:3-7 відображає статус тих, які пережили силу благодаті, котра може змінити людину, і стала можливою завдяки Божому втіленню.
Очевидно, що 3:3-7 відображає стародавнє літургійне формулювання, до якого зверталася Церква, а саме йдеться про хрещення, як це стає зрозуміло на основі кількох спостережень. Коли автор у Тит. 3:5-7 говорить про «купіль» відродження й обновлення Його благодаттю, мовні засоби тут перегукуються із мовою Павла, коли той говорить про хрещення в 1Кор. 6:11. Фактично, цей фрагмент свідчить про Трійцю, що включає дії Бога, Святого Духа й Ісуса Христа та нагадує нам формулу хрещення, поширену в часи первісної Церкви (Мт. 28:19). Вказівка на літургійне формулювання також видима через використання першої особи множини, ми/нас, що свідчить про драматичний перехід від попереднього звертання «ви» у 3:1-2; вживаючи звертання від першої особи множини, автор вказує на суспільний характер «купелі відродження». Нарешті, 3:4-7 завершується підсумком у 3:8а як «вірне слово», що належить до такого поняття, знайомого для спільноти, чим має бути досвід хрещення.
Як сприймали хрещення в громаді Тита? Згідно з фрагментом 3:4-7 хрещення передбачало дію Святого Духа як «обновлення Духом Святим» (3:5). Поняття про обновлення вказує на досвід трансформації під час хрещення, зміну, у результаті якої ви «стали спадкоємцями за надією на вічне життя» (3:7). Такі поняття хрещення як відродження та відновлення притаманні первісному християнству, наприклад, Ів. 3:3,5 та 1Пет. 1:3,23. У II ст. Юстин Мученик у Ароl. 1, 61 також говорить про хрещення як про друге народження та нове творіння. У хрещенні відбувається повторне створення людини, завдяки Божій дії, перетворюючи грішника в «спадкоємця життя вічного» і причетного до Божого народу (2, 14).
Чому автор Послання до Тита говорить про хрещення на цьому етапі у своєму посланні? Логіка цього фрагмента полягає в тому, щоби звернутися до загального хрещення як основи для настанов в обох фрагментах 3:1-2 та 3:8-15. Якщо говорити детальніше, то першочергова функція цього фрагмента, присвяченого хрещенню, полягає в тому, щоби мотивувати читачів на доброчинність. Фактично, дискурс 3:3-7 переривається повчаннями на добрі діла в обох віршах 3:1 і 3:8б, так демонструючи тісний зв’язок хрещення (3:4-7) з моральними життєвими принципами, котрі проявляються в добрих ділах (3:1,8б). У фрагменті 2:11-14 автор знову наголошує на моральних принципах християнського життя, натхненного і трансформованого Божою благодаттю в хрещенні.
3:8б-11 – Подальші застереження про «єретиків» у спільноті вірних
У фрагменті 3:8б-11 автор послання знову пояснює практичні й етичні завдання, котрі ставив перед собою. Члени Божої родини, переживши перетворення завдяки Божій благодаті, повинні присвятитися «добрим ділам», які є корисними для інших (3:8б). З іншого боку, вони мають уникати некорисних і даремних суперечок (3:9). Повчання тут стосуються практичного аспекту про те, як поводитися з «єретиками» в спільноті, котрі описані як «розкольники», що грецькою мовою звучить як hairetikos (3:10). Спільнота повинна справитися з єретиками, що баламутять вірних, у три етапи. Перше, не потрібно вступати в безглузді суперечки про ті речі, котрі стосуються виконання юдейського закону, що особливо цікавило єретиків (пор. 1Тим. 1:7); друге, пастирські попередження, щоби застерегти їх від помилкових суджень (пор. 2Тим. 2:25-26); і третє, якщо порушники спокою не покаються, вони мають бути відлучені від спільноти.
3:12-15 – Заключні вітання
У заключному фрагменті Тит. 3:12-15 Павло, переймаючись майбутнім життєвим планом Тита, пише для нього особисті настанови, та знову підкреслює важливість «добрих діл» (3:14), що є практичною метою, яку поставив перед собою автор цього послання.
