У будь-кого, хто досить швидко прочитає Перше та Друге послання апостола Павла до солунян, при детальнішому розгляді складеться враження, що Друге послання є певним постскриптум до Першого. Вважається, що це послання Павло написав невдовзі після першого, щоби скоригувати думки деяких солунян про есхатологічний «день Господній» (2:2), що вважається центральною темою Другого послання апостола Павла до солунян. Спроба в 2Сол. скоригувати непорозуміння про «день Господній» відбулася, мабуть, дуже швидко після того, як було написано 1Сол., оскільки Сильван, про якого, як про співавтора послання, Павло згадує разом із Тимофієм (2Сол. 1:1), очевидно, перебував із Павлом (якщо вірити Книзі дій святих апостолів) лише протягом так званої другої місіонерської подорожі (Дії 15:40-18:5). Окрім цього, 2Сол. має такий же план, як і 1Сол., і мовні засоби, використані в обох творах, також значно перекликаються. Отже, у такому разі, могло би здатися, що воно написане як звертання до Церкви в Солуні, коли Павло був іще переповнений змістом свого першого послання до них.
Хто написав Друге послання до солунян?
Багато вчених богословів традиційно розглядали, і продовжують розглядати, 2Сол. у контексті авторства Павла. Проте в сучасному богословському середовищі існує тенденція, котра пропонує інші погляди на це послання. Друге Послання до солунян дедалі частіше розглядають як твір, написаний автором під псевдонімом, а саме – побутує думка, що послання написав не Павло, а якийсь невідомий автор набагато пізніше (коли Павлові послання вже стали визнаною частиною ранньої християнської традиції), котрий, щоби додати авторитету своїй праці, використовує ім’я Павла і як зразок використовує 1Сол.
Існує кілька конвергентних аргументів на користь цієї точки зору. Попри те, що в нашому короткому коментарі ми не маємо можливости розвинути цю гіпотезу ретельно, наступні тези дають нам уявлення про те, які саме аргументи тут наявні.
- Саме тоді як загальні лексичні засоби, богословська концепція та стиль обох послань насправді мають певні відмінності, певні частини 2Сол. досить близькі за змістом із 1Сол. (пор., наприклад, 2Сол. 3:8 із 1Сол. 2:9), і в читача складається враження, що друге послання написане як копія, в основі якої є текст попереднього послання. Схожість вербальних засобів, які знаходимо тут (і більше в жодному тексті, автором яких уважають Павла!), занадто близька, щоби можна було пояснити цей феномен, припустивши, що Павло лише повторює з пам’яті вислови, котрі використав у Першому посланні, написаному незадовго до того. Існує досить чітка літературна залежність між двома посланнями; такий феномен можна найкраще пояснити, якщо висунемо гіпотезу, що інший, анонімний автор використав Перше послання до солунян як зразок для власного послання, котре написав під псевдонімом, щоби додати правдивости головній думці, заявивши, що цей лист написав сам Павло.
- Обидва послання до солунян не зовсім узгоджуються у своїй есхатології. Перше послання висловлює сподівання на parousia, котра настане так несподівано, що буде цілком непередбачуваною (1Сол. 5:3). Друге послання подає таблицю апокаліптичного часу (2Сол. 2:1-8), на основі якої настання parousia може бути відомим, адже цьому передують певні події, котрі можна спостерігати.
- Автор наполегливо повторює тезу в 2Сол. про важливість традиції (2:15; 3:6) та постійно використовує слово «Господь» (= Ісус) у висловах, коли в 1Сол. (й інших посланнях Павла) вжито слово «Бог» (пор. 2Сол. 2:13 та 1Сол. 1:4; 2Сол. 3:3 із 1Кор. 1:9 та 1Сол. 5:24; 2Сол. 3:16 із 1Сол. 5:23). Отже, можна висловити здогад, що Друге послання належить до пізнішого періоду, у порівнянні з тим, упродовж якого написано автентичні послання Павла. Цей ужиток показує час, коли висока христологія вже була розвинена й апостольську присутність замінила «традиція».
- Тональність обох листів значно відрізняється. Тональність Першого послання досить тепла й особистісна (1Сол. 1:8; 3:8-10), воно сповнене особливими спогадами Павла про заснування місії в місті Солунь (1Сол. 1:3; 2:5-12) і містить повторювані посилання на бажання знову зустрітися зі своїми новонаверненими друзями (2:17; 3:6,10). Друге послання має безособовий і дидактичний характер, очевидно існує брак таких конкретних посилань на минуле, за винятком того, коли автор пригадує вчення, яке він проповідував у минулому (1Сол. 2:5).
- Обидва послання написані в різному стилі. Перше послання має манеру, притаманну Павлові, відповідно до його викладу. Як і в інших автентичних текстах апостола, його граматична структура є простою: вирази більше поєднані складно-сурядним, ніж складно підрядним зв’язком, текст насичений конструкціями з антитезами (не лише це… а й те) (1Сол. 2:3-4,6-7,13,17; 4:7; 5:6,9), і демонструє особливе захоплення триадами (1Сол. 1:3; 2:3,10,12,19; 4:16; 5:14,16-18). Друге послання до солунян, як і послання Девтеро-Павла до колосян та ефесян, має складну структуру складнопідрядних речень (пор. особливо 1Сол. 1:3-12); воно надає перевагу синонімічному паралелізму, типовому для юдейських писань, антитетичним паралелям, які подобалися Павлу (зазначте, що існує багато синонімічних паралелей у 2Сол. 1:6-12; 2:8-9,13-17; 3:1-5, проте рідкісні антитези в 2:12 та 3:5).
Ці стилістичні відмінності вирішальні, бо стиль видає автора. Думка, висловлена емоційно навантаженою, граматично простою спокійною мовою, різко діялектичною в Першому посланні до солунян, відмінна від мови холодного дидактичного, граматично навантаженого повторами юдейського дискурсу Другого послання, в якому досить монотонний паралелізм заміняє яскраві антитези, характерні для мислення та стилю Павла. Досить сумнівно, щоб обидва листи написав той же автор.
ДРУГЕ ПОСЛАННЯ ДО СОЛУНЯН ЯК ПСЕВДОЕПІГРАФ
Важливо мати уявлення про те, що написання творів під псевдонімами могло означати щось геть інше у світі, в якому жив Павло, проти того, що літературне фальшування означає в наш час. Світ, в якому жив Павло, не надавав такого значення приватній чи «інтелектуальній власності», як порівняти із тим, як це відбувається в нашому капіталістичному суспільстві. Окремі автори не були настільки індивідуалістичними, якими є в сучасному західному суспільстві. Люди проявлялися так само як у більшості країн Третього Світу, як члени спільноти з сильним почуттям невід’ємности від неї. Вчителі продовжували жити, завдяки своїм творам. Тлумачення цих праць одним із учнів для подальших поколінь могло бути написаним на законних підставах із використанням імени вчителя. Важливою була традиція, а не особа.
Подібне ставлення поширюється на всі тексти НЗ. Алегоричне тлумачення притчі про сіяча первісний християнський книжник однозначно приписує Ісусу в синоптичних Євангеліях (Мт. 13:18-23//Мр. 4:13-20//Лк. 8:11-15), як і безліч висловлювань ранніх християнських пророків, які заявляли, що проповідують в ім’я воскреслого Господа. Використання псевдонімів у текстах послань НЗ аналогічне до цього процесу. Павло продовжує жити завдяки традиції. Автор послань Девтеро-Павла (пастирських послань, імовірно, Послання до ефесян і, можливо, Другого послання до солунян), пишучи в стилі Павла, мабуть, відчував, що мав повноваження використовувати його ім’я і заявляти про його авторство на ці твори, завдяки яким вони намагалися застосувати традицію, започатковану Павлом у нових обставинах – навіть звертаючись до «сфальшованого» підпису, як у 2Сол. 3:17 чи Кол. 4:18.
Друге послання до солунян, у такому разі, можливо, написав анонімний автор під псевдонімом, вшановуючи пам’ять про Павла через певний час після його смерти, щоби запропонувати належне тлумачення традицій, започаткованих Павлом для нових часів. Як і інші Дєвтеро-Павлові послання 2Сол. могло бути написане після смерти Павла, приблизно в кін. І ст., коли почали набувати обрисів різнопланові тлумачення богословської концепції Павла. Точніше встановити дату написання, цільову авдиторію чи місце написання неможливо. Це послання звертається до спільноти, котра перебувала під серйозним тиском переслідування (1:4,6-7), можливо, у період між датою смерти Павла (+ бл. 62 p. по Р. Хр.) та 110 p. по Р. Хр., коли Полікарп Смірнський (+ 115 p. по Р. Хр.) і, можливо, Ігнатій Антіохійський (+ бл. 110 p. по Р. Хр.) звертаються до цього послання.
