Перше послання до солунян

Читач, можливо, не відчує повного задоволення після першого прочитання 1 Послання апостола Павла до солунян. Це послання (подібно до інших послань апостола Павла) іноді вважають незрозумілим і загадковим. Також видається, що воно містить мало цікавого матеріялу, який автор прагнув повідомити сучасному читачеві. Повчання, які містяться в цьому посланні, є занадто загальними, щоб вважатися корисними, і богослов’я висвітлює лише один аспект (parousia), що для більшості читачів не надто цікавий. Це послання було визнане оригінальним твором Павла від самого початку (воно фігурує в нашому найдавнішому переліку канонічних книг другої половини II ст. канону Мураторі), але воно ніколи не було популярним у вченні Церкви. Нема чіткого посилання на 1 Послання до солунян у творах Апостольських Отців чи в Апологеті, але ми натрапляємо на численні посилання на цей твір у працях св. Іринея (са. 202) та Климента Олександрійського (са. 211). Нам відомо з творів св. Єроніма, що Ориген написав коментар, який складався із трьох томів на основі цього послання (прибл. 254), але він не зберігся. Найдавніший коментар, що дійшов до наших дні, належить перу Івана Хризостома (407), поданого в серії одинадцяти проповідей, які він прочитав у Константинополі.

Однак це послання дуже важливе, бо це перше послання апостола Павла і, найімовірніше, це перший християнський твір, який ми маємо. Воно висвітлює найбільш ранній етап богословської доктрини, яку розвивав Павло, та описує його місіонерський досвід, що дає змогу нам кинути погляд у життя первісної християнської спільноти, яка перебуває в боротьбі (як і ми це робимо сьогодні), щоб жити у вірі у ворожому оточенні «поганської» культури. Ось чому це послання викликає дедалі більшу зацікавленість вчених богословів у наш час.

Богослови одностайно висловлювалися щодо автентичности й цілісности цього листа та ніколи не піддавали сумніву авторство Павла. Спроби довести, що це послання є компіляцією двох оригінальних окремих листів або його деякі частини (5:1-11 та особливо 2:13-16) є пізнішими доповненнями, були не вповні переконливими. Це послання логічне і зрозуміле в тому вигляді, як воно було написане, і тому нема серйозних підстав для того, щоб піддавати сумніву його цілісність та інтегральність.

Як, де і коли було написане послання

Обставини, за яких це послання було написане, досить зрозумілі, особливо якщо подану в цьому посланні інформацію доповнити відомостями з Книги Дій святих апостолів. Варто з особливою обережністю ставитися саме до цієї праці, бо інформація про служіння Павла в Солуні (Дії 17:1-10) не вважається точним звітом Павлової діяльноси з історичного погляду. Це реконструкція, яку здійснив автор Книги Дій святих апостолів на основі доступних йому традицій, відповідно до стандартної схеми, про що йдеться далі. Так само, як і скрізь, Павло проповідує в синагозі (Дії 17:2). Він досягає успіху, навернувши кілька юдеїв та багато поган, які позитивно ставляться до ідей юдаїзму і переважно належать до вищого класу суспільства (Дії 17:4). Його успіх викликає гнів юдеїв, які провокують проблему і виганяють його із міста на підставі бездоказових звинувачень про його політичну підривну діяльність (Дії 17:5-10).

Типова картина Павлового служіння в місті Солунь, яку змалював Лука, не зовсім узгоджена із тим, що Павло стверджує у власному посланні, яке, очевидно, було написане для спільноти, котра переважно, якщо не цілком, складалася із навернених язичників (1:9), більшість з яких були ремісниками чи робітниками, які заробляли на прожиття фізичною працею (4:11). Вони навернулись до Бога не через те, що почули проповідь у синагозі (про що в посланні не йдеться), а завдяки тому, що Павло проповідував Євангеліє, коли він працював разом із ними (2:9). Їхнє навернення відбулося лише завдяки тому, що Павло перебував там три або й чотири тижні (три суботи), про що йдеться в Книзі Дій (Дії 17:2). Отже, потрібен був тривалий час для формування такої динамічної спільноти, до якої звертається Павло у своєму посланні, що залишалася настільки непохитною під час переслідувань (3:1-6) і чия вірність стала натхненням для християн усієї Греції (1:7).

Враховуючи усі ці відмінності, пов’язані з різними завданнями, які автор ставить у своїх двох посланнях, інформація, яку Павло викладає в 1 Посланні до солунян, добре узгоджується із загальною картиною служіння Павла, що описана в Книзі діянь святих апостолів. Отже, текст послання Павла в поєднанні з розсудливим використанням тексту Книги діянь святих апостолів, дає нам змогу відтворити наступний ймовірний і загалом прийнятний сценарій історії написання цього послання:

Павло зі Сильваном (названим Силою в Книзі Дій святих апостолів) і, очевидно, також із Тимофієм (про якого згадано пізніше в Дії 17:14), протягом своєї так званої другої місіонерської подорожі відвідує місто Солунь (сучасне місто Салоніки), важливе місто, розташоване на Еґнатійській дорозі – головній артерії Римської імперії, яка простягалася із заходу на схід. Група місіонерів приходить до міста Солунь із міста Филипи, мешканці якого поставились зневажливо і вигнали їх, вважаючи порушниками миру й спокою (1Сол. 2:2; Дії 16:11-17:1). Місія Павла в Солуні, що тривала, очевидно, кілька місяців, була несподівано перервана. Його силою змусили покинути щойно створену спільноту (1Сол. 2:17; Дії 17:10, та втекти до Атен (Дії 17:15). Неодноразово розчарований у своєму бажанні відвідати своїх новонавернених друзів у місті Солунь (2:18), Павло посилає Тимофія, котрий приєднався до нього в Атенах (автор робить натяк на ці події в Дії 17:15-16), щоб підбадьорити і підтримати їх у часи переслідування, які вони переживають (3:1-2). Тимофій повідомляє новини спільноти Павлові, який відтепер перебрався до міста Коринт (Дії 18:5). Його звіт дає Павлові підстави для написання цього послання, яке він передає через Тимофія до міста Солунь, щоб його прочитала християнська спільнота (5:27). Оскільки перебування Павла в місті Коринт можна датувати досить точно, опираючись на інформацію про Галліона, яку ми отримуємо із Дії 18:12, котрий згідно з написом, знайденим у Дельфах, був проконсулом Ахаї в 51/52 чи 52/53 рр. після Р. Хр., 1 Послання до солунян було написане в Коринті близько 50 р. після Р. Хр., через декілька місяців після заснування спільноти.

Попередній запис

Новозавітні засади родинного життя

Засади сімейного життя в Новому Завіті продовжують створювати проблеми та лякають сучасних вірних у Церкві, особливо в щодо тлумачення волі ... Читати далі

Наступний запис

Форма та функція послання

Читач 1 Послання апостола Павла до солунян зворушений його теплою, особистісною та невимушеною манерою викладу. Послання містить займенники першої та ... Читати далі