Розділ 1:15-23

1:15-18 – Увесь текст гимну зосереджений на ставленні Христа до можновладців: ми повинні прочитати Послання в такій перспективі. Христос є образом Бога, не тому що Він видимий, і не через спільні риси, які Він має із Богом-Отцем, як-от нетлінність, але через Його активну участь у ділі створення світу, що узгоджується із Книгою Мудрости (пор. Пр. 8:22-31; Сир. 24:3-9). Філон Олександрійський захищає невидимість logos як образ Бога (пор. Також 2Кор. 4:4). Prōtotokos – це («первородний син»), «первородний усякого створіння», «улюблений» син (пор. Пс. 89:27 [28]; Вих. 4:22; Єр. 31:9; Сир. 36:11). Неможливо підібрати кращі слова. У будь-якому разі – це титул, що свідчить про домінування та зв’язок із попередніми подіями (пор. вв. 15-17): «Усе через Нього й для Нього створено». «В ньому все було створене» (пор. Єв.). Очевидно, що Слово має стояти на вищому рівні, ніж Його творіння. У боротьбі проти аріянської єресі Учителі Церкви стверджують, що народження належить Сину, у той час як сотворення належить створеним істотам. Навіть у людській подобі Він є «первородним» не в рамках часу, але в рамках гідности (Ансельм, Єронім). Тут йдеться про «Престоли», «Господства», «Влади» і «Начальства». Це алюзія до буттів, які могли би виступати проти як можливі супротивниками Сина. Христос – голова (kephalē) тіла Церкви. Ідея, яку запропонував Філон про logos як голову всесвіту, – це семітський концепт про rо’sh: першого, єдиного, хто має владу. Церква – це тіло (а не лише Його тіло, як про це сказано в Еф. 1:23 та Кол. 1:24). Церква має визнати абсолютну владу Христа, того, хто є archē («початок»), це ім’я, яке Філон дає мудрості та logos. Якщо термін archē вживається без артикля, це є означенням, так само як prōtotokos («первородний»). Ці терміни можна сприймати як паралельні поняття та синоніми (Пор. Втор. 21:17).

1:19-20 – Дієслово «перебувати» нагадує нам наратив про «славу Господа» в СЗ (пор. Євр. 2:9; 1Цар. 8:27, Пс. 68:16 [67:17 Септуагінта]. Деякі вчені богослови дискутували про значення терміна рlērōта («повнота») у 1:19. Цей термін вжито не в гностичному сенсі, оскільки є чітке посилання на світогляд СЗ. Це значення пояснено в 2:9 – «В Ньому тілесно живе вся повнота Божества» – усе вищезазначене свідчить про те, що Син завжди був Богом і втілення нічого не змінило. Мир приходить через кров Христа на хресті. Деякі автори роблять посилання на універсальний есхатологічний мир (Іс. 9:5-6; Мих. 5:4) через пасхальне таїнство. Насправді ставиться наголос на універсальному посередництві Христа. Ніякі «Господства» чи «Влади» не можуть відновити мир між Богом та людством.

1:21-23 – Partitio (оголошення тем)

Відокремлення цього фрагмента не вважають проблемою. Він названий «застосування та передача». Тут очевидна зміна стилю та мовних засобів. Авторський стиль відтепер прямий та розмовний. (Щодо питань зі структури див. Вступ вище.) Після того, як автор розглядає попередню ситуацію щодо гріха (1:21), він вказує на наступну трансформацію (1:22) та шлях, щоб продовжувати його в позитивній ситуації (1:23).

1:21 – До цього моменту колосяни були «відчужені й вороги». У СЗ це сказано про ідолопоклонників (Єз. 14:5) та злих (Пс. 58:3); пор. Рим. 5:10.

1:22 – «Він примирив» нас: суб’єкт – це Бог – так, як у 1:19. Вислів «смертю в людськім тілі Його» належить до людської частини Христа, страждання (пор. Сир. 23:16-17), та стражденної людської природи Христа. Цю тезу взято із 1:20.

Слова «щоб учинити вас» (parastēsai) мають жертовне значення (віддати в жертву, пор. Рим. 12:1; Лев. 16:7) та контекст закону (представництво від імени когось у суді, пор. 1Кор. 8:8), але не обов’язково стосується Страшного суду.

1:23 – Стійкість у вірі та надії показано у двох образах вірних як живу основу Божого храму (пор. 2:7; 1Кор. 3:10-17; 1Пет. 2:4-8) паралелі можна помітити в текстах з з Кумрану. У Кол. 1:5,23,27, надія вказує на основний зміст Євангелія. Євангеліє було проповідуване «всьому створінню», таким чином демонструючи його універсальний зміст та надійність. Павло є diakonos («слуга»), 1Кор. 3:5.

Наступною після 1:24-4:1 є частина, що нагадує probatio. Варто пам’ятати, що в сучасному контексті probatio елементи partitio використовуються у зворотному порядку, С – В – А. Див. «Структуру Послання» вище.)

Попередній запис

Розділ 1:1-14

1:1-2 – Вступ (Місце написання послання) Павло, як правило, розпочинає свої послання зі згадки про своє апостольське служіння (2Кор. 1:1; ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1:24-2:5

1:24-2:5 – Павло докладає зусиль для проповіді Євангелія Страждання Павла – це живий доказ (в якомусь сенсі narratio), цінности послання, ... Читати далі