Розділ 1:1-14

1:1-2 – Вступ (Місце написання послання)

Павло, як правило, розпочинає свої послання зі згадки про своє апостольське служіння (2Кор. 1:1; Гал. 1:1). Він є «апостолом Христа Ісуса», таким чином, вказуючи на джерело та мету його діяльности згідно з коментарем Івана Хризостома, який робить натяк на «єресь» у Посланні до колосян. «Святі» поставлені Богом для Бога. Поняття «святі» також описує збори ізраїльтян (пор. Вих. 19:6; Лев. 11:44). Кумранські монахи називали себе «святими», і саме так Павло називає християн (Рим. 1:7). Вираз «У Христі» означає, що Христос – це саме той, хто ініціює і звершує акт спасення (Рим. 5:2). Єврейське слово «мир» (shālôm) – це синтез усього, що є добрим (пор. 2Сам. 18:28; Пс. 37:11). Це есхатологічне месіянське благословення (Іс. 11:1-11; 52:7). Ми усі покликані жити в мирі в Ісусі Христі.

1:3-8 – Exordium, Частина перша: Складання подяки

«Складання подяки» – це один із елементів греко-римського епістолярного жанру, який отримав християнське забарвлення, завдяки творчості Павла. Складаючи подяку, він оголошує тему, яку він далі буде розвивати, і ця тема започатковує тональність послання. У Кол. 1:9-14 Павло згадує основні компоненти християнського життя: віра, надія, любов, добрі вчинки, природна мудрість, терпіння та радість.

1:3 – Ця думка є паралельною до Ів. 20:17, «до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого» (пор. Еф. 1:3).

1:4-5 – Віра, надія та любов утворюють типову тріяду Павла (1Кор. 13:13; 1Сол. 1:3). Віра полягає в тому, щоб покластися на Христа (Рим. 1:5), і вона працює через любов (Гал. 5:6; Филим. 4-6). Послання до колосян 1:3-4 показує надію в об’єктивному сенсі («через надію, приготовану в небі для вас» – пор. Рим. 8:24-25).

1:6 – «На цілому світі» стосується есхатологічних обітниць про універсальне спасення (Рим. 1:16; Іс. 66:20); цей вираз веде до схеми одкровення: мовчазна, прихована «таємниця» тепер відкрита для поган за Божим наказом. Фразу «плодоносна й росте» пор. Мт. 13:8,32 // Мр. 4:8,38 // Лк. 8:8,13,19.

1:9-14 – Exordium, Частина друга: заступництво

Заступництво в посланні продовжує вступні тези висловлення подяки (1:3-8), як це робить Филимон 4-6.

1:9 – Фраза «мудрістю й розумом духовним» (пор. 1, 6, 9, 10; 2:2; 3:10: epignōsis, sophia, та synesis). Послання до колосян дає практичні знання, що ведуть до пізнання волі Бога-Отця (Пс. 143:10; Єр. 5:5; Сир. 17:7; 1Кор. 2:14-15).

1:10 – Цей вірш підтверджує, що 1:9 свідчить про практичну мудрість «ходіння» перед Господом (1Сол. 4:1; Рим. 8:4), щоб бути приємним Богу і приносити плід у кожній добрій справі (2Кор. 10:15).

1:11 – Християнам, безперечно, будуть траплятися труднощі на цьому шляху; їм знадобиться наполегливість (Рим. 2:7; 5:4) та терпіння (Гал. 2:22; 1Кор. 13:4) але вони отримають цю силу від Бога (Рим. 4:20; Лк. 1:51; Ів. 15:5-6).

1:12-14 – Вірш 12 наполягає на тому, що ми маємо складати подяку Господу з радістю, що є плодом Духа (Гал. 5:22) і згадує часи навернення своїх адресатів (пор. Дії 26:18). «Участи в спадщині святих у світлі» нагадує нам про «спадщину», яку отримають вірні (есхатологічне вираження: Кол. 3:24; Дан. 12:13), спадщину, яку дає сам Господь (Пс. 16:5 [15:5]). Вираз en tō photi («у світлі») нагадує нам лексичні засоби «навернення», як про це сказано в 1Сол. 5:4-5; Еф. 5:8; 1Пет. 2:9; пор. Ів. 1:1-18. «Світло» та «темрява» формують частину Кумранського словника та вказують на панування гріха та несправедливости (Беліял) з одного боку та послідовників Святого (Бога) з іншого боку. У Христі ми маємо відкуплення (Рим. 3:24-26; 5:9; 1Пет. 1:18-19) та звільнення від гріха (Мт. 26:28; Євр. 9:22; 10:18). Зазначимо, що, вв. 12-14 є перехідними до фрагменту прославлення (вв. 15-20).

1:15-20 – Exordium, Частина Третя, Гимн-прославлення

1:1-14 – Визначення поняття гимну як літературного жанру передбачає паралелі, повтори та вживання лексичних засобів, не притаманних стилю Павла. Загальноприйнято вважати, що цей фрагмент не належить перу автора послання. Тема цього фрагмента – роздуми Христа (en, dia, та рrо). Водночас тема, якій присвячений увесь гимн, – це втілений Син, що дає відкуплення (1:14: дієслова, вжиті в теперішньому часі; пор. Євр. 1:2-4; Ів. 1:1-18). До і після тексту гимну зміст цього фрагмента має зв’язок зі спільнотою вірних («Він визволив нас… й переставив нас»: пор. 1:13,14,21). Дехто вважає, що це означає, що про примирення тут йдеться не у всесвітньому контексті, але лише щодо певної спільноти. Христос «Голова тіла, Церкви» (пор. 2:18). Однак пам’ятаймо, що через чоловіків та жінок (через те, що вони є головним творивом згідно з юдейсько-християнською традицією), усі елементи природи покликані до примирення між собою та з людством. За допомогою цього основоположного знання Послання до колосян вказує на всесвітній та всеохопний характер приходу Христа та потребу проголошувати його повсюди. В основі Кол. 1:16 також лежить усвідомлення того, що, як основні елементи творення, чоловік та жінка переживають «страждання нинішнього часу» (Рим. 8:18-25). Автор Послання до колосян міг бути знайомим із традиціями Павла і розвинув тези, які були присутніми в них у зародку. Фактично, це примирення буде бездоганним лише в кінці часів (1Кор. 15:24-28; Рим. 8:19-23).

Деякі тлумачі шукають передумови створення гимну в еліністичному юдаїзмі: в юдейській літургії про День Покути чи в міті про архетипи людських створінь. Разом з Алетті ми вважаємо, що не існує конкретної вказівки на цю тезу в тексті гимну. Натомість маємо підстави говорити про основний вплив теми мудрости в Посланні до колосян.

Попередній запис

Послання до колосян та інші послання Павла

У Посланні Павла до колосян автор торкається трьох тем, характерних для усіх послань, які без сумніву написав Павло: наприклад, Христос ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 1:15-23

1:15-18 – Увесь текст гимну зосереджений на ставленні Христа до можновладців: ми повинні прочитати Послання в такій перспективі. Христос є ... Читати далі