Місто Колоси було розташоване у Фрігії в Малій Азії в долині річки Лікус (у перекладі з грецької мови λύκος – вовк). Це було важливе місто в IV та V ст. до Р. X. Можемо припустити що воно було зруйноване під час землетрусу близько 60-61 по Р. Хр., оскільки цей землетрус зруйнував Лаодікею, місто, що лежало досить близько. Пліній навіть не згадує про це місто в 70 р. після Р. Хр., і ми також не маємо історичної згадки про те, що воно було відбудоване. Місто, ймовірно, продовжувало існувати ще протягом наступних кількох років перш ніж геть зникло. У місті Колоси мешкали фрігійці, греки та юдеї. Згідно з Посланням апостола Павла до колосян (1:21,27; 2:13) громада вірних складалася переважно із поган. Однак відсутність юдеїв у спільноті унеможливила б актуальність тем, яких торкається автор послання, як-от обрізання, дотримання суботи, новомісяччя та деяких інших рис юдейського релігійного життя. Спільноту, ймовірно, заснував Епафр (Кол. 1:7; 4:12).
Автентичність послання
Багато вчених-богословів висловлювалися проти того, щоб визнавати апостола Павла автором Послання до колосян, бо мали певні сумніви щодо автентичности богословських проблем, яких торкається автор послання, вживання ним певної лексики, авторського стилю та ситуації, що відображена в посланні. Однак інші дослідники висловилися на користь автентичности авторства Павла. Ця група дослідників пояснює відмінності в стилі та вживанні лексичних одиниць тим, що апостол в останні роки свого життя страждав фізично (Лохмеєр); також стверджує, що Павло використовував лексичні засоби «єретиків», проти яких він виступав у своєму листі, або ж міг довірити написання цього послання своєму «секретарю». Крім того, ці дослідники зазначають, що багато елементів, притаманних стилю апостола Павла, тут присутні, хоч і не повною мірою, як в інших автентичних посланнях, що, безсумнівно, належать перу Павла.
Автор коментаря вважає, що вирішення цього дискусійного питання не на часі, але вбачає, що це послання містить аргументи, які доповнюють і розширюють христологічні та еклезіологічні роздуми Павла. Якщо читач не обізнаний з іншими посланнями апостола Павла, зрозуміти його послання до колосян йому буде досить важко. У цьому сенсі ми розглядаємо послання до колосян як свідчення спадкоємства найкращої Павлової традиції. Таким чином знання літературної спадщини апостола Павла дає нам добру основу для його тлумачення. Ми також повинні спробувати реконструювати комунікативну ситуацію Церкви, при якій це послання було написане на основі самого тексту.
Мета і жанр послання
Мета послання, яку найчастіше визначають дослідники: протистояти певній «єресі». Деякі вчені здійснили спроби реконструювати єресь на основі самого тексту послання. У чому полягала єресь? Доцільно викласти три основних тези, що стосуються цієї теми. По-перше: очевидно, автор послання, як про це свідчить фрагмент 2:6-23, звертається до колосян з аргументами та рекомендаціями, маючи на увазі кілька відхилень від правильного вчення, які вони допускають. По-друге: неможливо лише на основі здійсненого дослідження точно визначити, яке конкретне вчення піддане сумніву Деякі дослідники розглядають гностичні ідеї, чи певну «філософію», пов’язану із грецькою філософією або ж елементами таємних релігій. Інша група дослідників наполягає на тому, що в основі єретичних поглядів колосян були ідеї синкретизму. По-третє: автор коментаря не впевнений, чи ми маємо справу з певними єретичними тенденціями, чи з єдиним єретичним напрямком, про який йдеться в Посланні до колосян. Важливо ще раз поміркувати над цими доказовими прийомами. Це «послання» обумовлене риторичними прийомами автора, що відповідають стилеві Павла. Таке пояснення добре узгоджується із Посланням до Филимона та Посланням до галатів. Жан-Ноель Алетті у своєму коментарі до Послання апостола Павла до колосян, здійснюючи літературний аналіз, розробив модель риторичного аналізу: структурно Послання до колосян складається із partitio в 1:21-23, що містить перелік тем, які будуть розгортатися в наступному тексті: (а) праця Христа для святости вірних (вв. 21-22), (б) вірність проголошеному Євангелію (в. 23), та (в) Павлове проголошення Євангелія (в. 23). Найголовніше, що автор послання мав намір донести до своїх читачів і надати «докази». Фактично, у частині probatio (1:24-4:1) ці елементи також розглянуто, хоч і у зворотному порядку. Розглядаючи риторичне partitio, ми маємо взяти до уваги, що саме ця частина визначає сукупність доказів та вибіркових аргументів. Послання до колосян належить до риторичного літературного жанру, як-от твір-роздум (з елементами персвазії про майбутнє): текст демонструє основні компоненти християнського життя. Це саме той аспект, крізь призму якого нам і варто розглядати Послання до колосян більше, ніж зосереджувати свою увагу на тому, щоб визначити ймовірну і досить специфічну єресь.
Цю тезу підтверджує факт про те, що Павло, висловлюючи подяку (із вступною функцією 1:3-8), не говорить про елементи ймовірної єресі. А в Посланні до римлян 11:18-24 автор очікує контраргументів від своїх читачів про їхні «спокуси» та їхні можливі шляхи розуміння християнства. Аналізуючи пристрасні слова автора, ми можемо зробити припущення, що колосяни справді мали хибні погляди, але це не означає, що йдеться про якусь одну «секту». Її опис може бути стереотипним і виконувати лише дидактичну функцію. Якщо Павло є тим, хто веде дискусію зі своїм учнем, редактор мав би бути тим, хто написав лист до чи після смерті апостола. Деякі дослідники схиляються до думки про те, що тим редактором міг бути Тимофій. Це могло дати пояснення таким аспектам, як наступність та відсутність послідовности в тексті послання. Усе вищевикладене спонукає нас розглядати це послання як циклічний, а не звичайний твір епістолярного жанру, в якому конкретні обставини відіграють вирішальну роль.
Місце та час написання послання
Визначення місця й часу написання твору є досить проблемним завданням, яке досі не вирішене. Автор коментаря пропонує розглянути дві гіпотези. Якщо вважати, що саме Павло є автором Послання до колосян, можливі три варіянти місця й дати написання твору: Ефес (54-57 рр.), Кесарія (58-60 рр.) та Рим (61-63 рр.). Якщо вважати місто Ефес місцем написання послання, це могло би пояснити появу постаті Епафра і його відхід та повернення Онисима. Проте, оскільки богословська концепція послання не узгоджується із богословською концепцією Послання до галатів та 1 Послання до коринтян, які Павло написав з того міста, думка автора щодо місця написання не на користь Ефеса. Ми також відкидаємо Кесарію, оскільки товариші Павла, яких він об’єднує навколо себе, радше з Риму, ніж з Кесарії. Свобода, якою насолоджується Павло (Кол. 4:3), була б неможливою в Ефесі. Послання до колосян та Послання до Филимона найкраще узгоджуються з нестрогим ув’язненням Павла в Римі. Факт, який найважче пояснити – це відстань до міста Фрігія, щоб зробити припущення про те, що Павло полишив чи відклав свою подорож до Іспанії. У цьому разі припущення про подорож Епафра та Онисима були би однаково малоймовірними. Однак це ймовірне місце написання найкраще вписується в богословську традицію Послання до колосян, і таким чином можливе припущення про розрив у написанні між головними посланнями в кілька років.
