Для належного розуміння історії Церкви, що зароджувалася та християнської думки в цілому Послання апостола Павла до галатів є одним із найважливіших документів І ст. З огляду на присутність у ньому важливих богословських тем у світлі нових реалій це послання стало об’єктом численних тлумачень та інтерпретацій. До того ж ми наближаємося до розуміння окремих епізодів з історії внутрішніх суперечок у середовищі християн за часів Павла. Жити тією свободою, якою обдарував нас Христос, і не дозволяти себе пригноблювати (5:1) є основною ідеєю цього послання, спрямованого до читачів усіх століть. Також Галатів 3:28 є одним із найпотужніших богословських дискурсів для затвердження рівноправности жінок на всіх рівнях Церкви та суспільства.
У першому тлумаченні цього послання читач помічає серйозний конфлікт між галатами, Павлом та групою юдеохристиян, які намагаються переробити Євангеліє, викладене апостолом. Риторичний стиль дозволяє зауважити, що автор стурбований і занепокоєний такою ситуацією. У центральній частині послання серед наведених аргументів Павло детально обмірковує деякі фундаментальні богословські проблеми, що стосуються визвольного діяння, провадженого Ісусом Христом. Із цим завданням пов’язана тема «оправдання через віру, а не завдяки ділам Закону» і тема дару Святого Духа, який спричинює появу нового життя в Христі, як очевидний прояв практикування праведности. Божа благодать та «християнська свобода» підсумовують Благу Вістку, оприлюднену Павлом перед тими громадами в Галатії, що жили в постійному страху – або через «поневолення стихіями світу» (Гал. 4:3), що було частиною їхніх релігійних вірувань, або через політично-економічну ситуацію в Римській імперії. Чи були б вони здатні повернутися в цей момент назад через нав’язувані їм приписи Закону Мойсея?
Літературний жанр
Послання Апостола Павла до галатів належить до апологетичного типу, загальноприйнятого в греко-римському світі. Його мова обтяжена емоційними обертонами. Його стиль риторичний, спрямований на переконування читачів. У даному конкретному випадку Павло як автор хоче дати зрозуміти, що Євангеліє, яке він представляє, є істинним, тому вдається до поляризації. Дуже важливо брати до уваги риторичний стиль цього послання, щоб не спростити позицію Павла стосовно юдейського Закону та не звинуватити його в антисемітизмі через його різкі висловлювання проти Закону Мойсея та обрізання в чоловіків.
Загальна структура Послання
Оскільки це послання, як уважається, є апологією, то це зумовлює його структуру.
- Передмова (1:1-5): Привітання та офіційне відрекомендування Павла конкретній громаді
- Exordium, або Вступна частина (1:6-10)
- Narratìo, або Викладення фактів (1:11-2:14)
- Боже покликання (1:11-2:14)
- Собор в Єрусалимі (2:1-10)
- Конфлікт в Антіохії (2:11-14)
- Propositio, або Судження (2:15-21), Євангеліє від Павла
- Probatio, або Докази (3:1-4:31)
- Як галати приймають нове життя (3:1-5)
- Авраамів досвід віри (3:6-14)
- Обітниця Божа вища за Закон (3:15-18)
- Роль Закону (3:19-25)
- Ті, хто «у Христа зодягнулися», є вільними від законів, що позбавляють волі (3:26-4:11)
- Приязні спогади про дружбу між галатами та Павлом (4:12-20)
- Спадкоємці роду вільнонароджених дітей: Capa й Аґар (4:21-31)
- Exhortatio, або Повчання (5:1-6:10)
- Маніфестація християнської свободи в оправданні вірою (5:1-12)
- Життя згідно зі свободою, визначеною Святим Духом (5:13-6:10)
- Післямова, або Висновок (6:11-18)
Найважливішим елементом є «нове створіння».
Авторство, авдиторія та час написання послання
Безперечно, автором Послання до галатів є апостол Павло, на що чітко вказано в кінці твору: «Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою» (6:11). Він прагне закликати своїх читачів звернути увагу на ситуацію, що була вельми делікатною, боячись, що вся його попередня робота серед галатів зійде нанівець (4:11).
Протягом читання всього тексту послання ми упевнюємося, що його було адресовано новонаверненим християнам неєврейського походження. Оскільки в посланні застосована вишукана риторика, можна припустити, що серед галатських християнських громад були представники середнього класу, які отримали освіту в середовищі грецької культури. Дуже ймовірно, що це були купці, ремісники та демобілізовані вояки, хоча були там і раби, і бідні вільні люди, а також звільнені раби. Взаємини між галатами й Павлом, як свідчить він сам, були чудовими. Через хворобу Павло на якийсь час затримався в Галатії, де тамтешній люд вітав його з розпростертими обіймами, як, зрештою, і його Євангеліє (4:13,14). Одначе в момент написання цього послання дружба між Павлом та галатами опинилася під загрозою (4:14,20), оскільки інші місіонери запровадили серед них якесь інше Євангеліє, на яке й спокусилися галатські релігійні громади. Ми не можемо точно ідентифікувати тих супротивників, про яких пише Павло; у нас є тільки їх опис. Дуже ймовірно, що то були юдеохристиянські місіонери, які прибули туди вже після Павла та проповідували обрізання й сповнення Закону на додачу до віри в Христа як необхідні умови для спасення.
Що стосується географічної ідентифікації громад, про які згадано в оригіналі та яким адресувалося згадане послання, то дискусія про це триває й донині. Протягом тривалого часу вчені сперечалися, чи Павло мав на увазі галатів, які мешкали в Центральній Анатолії («північно-галатська теорія»), чи тих, які жили в римській провінції Галатія («південно-галатська теорія»). Такі міста, як Лістра, Дервія та Іконія, були частиною тієї провінції. Згідно з Діями апостолів, Павло проповідував у цих містах Євангеліє під час його так званої першої місіонерської подорожі. Проблема полягає тільки в тому, що мешканці тих міст ніколи не згадувались як галати; це найменування використовувалося тільки при згадці про мешканців Анатолійського плато. З іншого боку, у Діях апостолів Лука не згадує про заснування християнських громад серед галатів, але в Діях 16:6 та 18:23 він таки свідчить, що Павло бував у районі Галатії та Фрігії. Чи можна припустити, що Лука не знав про Церкви цього регіону? І хоч ми знаходимо і «за», і «проти» для обох гіпотез, та, здається, більшість досліджень підтверджують «північно-галатську теорію», тобто, ту, згідно з якою Павло має на увазі галатів Центральної Анатолії (сьогоднішня Туреччина).
Час написання цього послання також є контроверсійною темою. Найімовірніше, воно було написане в період між 50 і 57 роками після Р. X. Уважається, що Павло написав його під час свого перебування в Ефесі чи Коринті, як зазначено в дорожніх нотатках, наведених у Діях апостолів. У будь-якому разі це сталося до написання Послання до римлян (57 р. після Р. X.).
Рекомендації щодо першого варіанту тлумачення Послання
Цю епістолу належить читати як лист, від початку до кінця, не роблячи перерви в читанні. Завдяки такому способу зможемо сприйняти євангельську звістку на тлі ситуацій, повних емоційного заангажування та змінних обставин. Глибокі богословські судження набувають жвавости і нових значень щоразу, коли вони формулюються в певному історичному контексті.
Послання сповнене підрядними реченнями, частини яких торкаються різноманітних тем, що стосуються головного питання. Тому важливо глибоко й неупереджено вникнути в текст і докласти зусиль для розуміння ситуації, через яку в І ст. народилося це послання. Читач змушений буде віддати належне як постатям Павла і його опонентів, так і переживанням галатів через отримані ними взаємозаперечні повідомлення. Відтак, не випускаючи з виду риторичного стилю послання, читач може поставити питання: що саме спонукає Павла зайняти таку сильну позицію стосовно своїх опонентів, аж до засудження їх у двох випадках? Чи він просто захищає свій авторитет як апостол? Що є головним у Павловому Євангелії і чому він захищає його так наполегливо? Які процеси відбуваються в житті християнських громад Галатії? Розуміння цього тексту можна поглибити завдяки повторному зосередженню нашої уваги на цих питаннях та на історичному контексті.
