Помилкове вихваляння дарами або славослів’я Господа (закінчення)

Продовження, початок

І третя річ, про яку казав, або краще сказати, пророкував пророк Єремія, полягає в наступних словах:

«Багатий багатством своїм хай не хвалиться!» (Єр. 9:22).

По-справжньому хвалитися Богом і хвалити Його заважає погляд, спрямований на багатство, і серце, що приліпилося до нього, коли людина свою безпеку і надію бачить у своєму капіталі. Тут важливо зрозуміти, що багатство саме по собі не є поганим або злим. Таким є людське серце, яке починає хвалитися цим багатством і спокушатися сріблолюбством, жадністю, ненаситністю і пристрастю до збагачення. Ось де гніздиться корінна проблема такої людини. По-справжньому проблема існує не в багатстві, бо навіть бідна людина, не маючи ні копійчини за душею, може бути спокушена багатством або думками про нього.

Ми бачимо з Біблії, що Авраам і Давид були людьми дуже багатими, але, на щастя, їх багатство не ставало між ними і Богом, бо вони розуміли: їх щастя тільки в Ньому, а не в багатстві або якійсь розкоші.

Але далеко не усі мали і сьогодні мають таку праведну позицію, як Авраам або Давид. Тому Павло писав Тимофію, щоб він як служитель Христовий розумів і говорив людям про небезпеку такого стану речей, пов’язаного з багатством: «Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток, щоб робили добро, багатилися в добрих ділах, були щедрі та пильні» (1Тим. 6:17-18).

Прихильність духовному ідеалові і матеріальна прихильність

Багатство, добрий заробіток або матеріальний достаток може служити справі Христовій у добродійності і різних пожертвуваннях, які можуть покривати потреби церкви. Це – дуже блага і потрібна справа, коли вона здійснюється скромно, в упокорюванні, з вірою, щоб така жертва була угодна Богові. Це – певний різновид Божих дарувань і здібностей, коли робиться в правильному і жалісливому дусі. Тому багатство не є чимось гріховним, якщо до нього сформовано правильне біблійне ставлення. От яке має існувати ставлення до багатства, яке може мати людина: «Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!» (Пс. 61:11).

Саме за серце йде справжня духовна війна. Диявол, бажаючи опанувати серце людини (через пристрасті, похіть, беззаконня, брехню, лукавство), знає, що через нього він зможе опанувати усю людину. Тому за сферу людського серця, іноді, відбуваються найжорстокіші битви.

Оманливі надії

Цар Давид каже: «…Як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!».

Це ж говорить нам Спаситель у Нагірній проповіді: «Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Мф. 6:21).

Якщо ж багатство є сенсом життя і метою серця, як стан багача з Ісусової притчі, тоді горе такій людині. Бо Ісус, кажучи про цього багача, попереджав усіх Своїх послідовників побоюватися найвищої міри безумства, якою була одержима ця людина. Це було справжнісіньке водійство духом світу цього:

«І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх? І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?… Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога» (Лк. 12:16-21).

Уся проблема цього чоловіка полягала в тому, що він у багатстві шукав розради і спокою, кажучи самому собі: «Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!».

У своєму багатстві він не думав про інших. У його мріяннях немає жодного натяку на те, щоб комусь послужити або допомогти від свого надлишку і заробітку. Він, окрім себе самого, ні про кого не подумує. Себелюбство його переступило усякі межі.

Саме звідси і виникла проблема, що спричиняє за собою серйозні наслідки, показуючи, що найголовнішого цей багач позбавлений. Він не шукав миру з Богом, в Якому є істинна розрада, спокій і спасіння, що є справжньою основою для хвали, славослів’я, вдячності і задоволеності. Саме з таких міцних сердечних взаємин з Богом народжується розуміння і бажання служити тим, що людина має. Але, на жаль, тут ми спостерігаємо зовсім іншу картину: людина думає і мріє тільки про себе.

У цьому уривку Ісус підводить дуже важливий підсумок Свого оповідання: «Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога» (Лк. 12:16-21).

Схожа проблема привела Лаодикійську церкву до духовної деградації, коли вона заявила у своєму самовдоволеному, самодостатньому стані зухвалі і гордовиті слова. Ісус звертається до цієї церкви: «Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити» (Об. 3:17-18).

Ймовірно, прихильність до розкоші і жадання наживи привели цих людей до подібних заяв, оскільки корінь усякого зла є сріблолюбство. Але також можна припустити, що щедрий прояв дарувань і різного роду одкровень могли теж привести до такого стану речей ці збори, обплутуючи людей духовною гординею.

Духовне збагачення або самообман

Дуже важливо зрозуміти, що збагачення не завжди буває матеріальним, воно буває і духовним. Але найчастіше в таких ситуаціях воно буває надуманим, сфабрикованим, роздутим, ілюзорним, показним, і усе для того, щоб цим хвалитися і підноситися. Справжній самообман, коли людина роздувається і росте у власних очах, хвалячись своїми уявними досягненнями або видимим успіхом. Саме це веде до ухилення від простоти в Христі Ісусі – коли за дарами різного роду та іншими надприродними одкровеннями забувають самого Бога; чи коли люди починають привертати увагу до себе, а не до Божої істини; до себе, а не до Бога. Найчастіше це відбувається на віртуальному рівні, на рівні засліпленого розуму і сп’янілого розуму (тобто у власних очах). Тут диявол найбільше досягає успіху, вводячи людей у зваблювання.

Адже по правді – тільки Бог дає щастя і блаженство для нашої розради і радості. Тільки Він у Своїй турботі приготував для людини усе необхідне, щоб ми Їм хвалилися і Його славили, побоюючись хвастощів, зарозумілості, вивищення, озлоблення, звеличення себе і самовдоволення, кажучи: «Я багатий, розбагатів і ні в чому не маю нужди». Тобто в мене усе є, я самодостатній і можу, якщо потрібно, гори зрушити і море перепливти, місяць перефарбувати і сонце загасити. «…А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!».

Ось до якого сліпого стану може прийти людина, яка повинна була (здавалося б) дуже добре розібратися у своєму духовному стані. Але, на жаль, вона не бачить, вона духовно сліпа.

Тому, чого б ти не мав і якого б багатства не мав, матеріальним або духовним (як тобі здається), ти нещасний, якщо за це не прославляєш Бога, якщо за усім цим не слідує сердечна і подячна хвала Йому від щирого серця, нелицемірної живої віри, а також дружби і глибоких з Ним взаємин. Зрештою, внутрішнє шукання духовних цінностей (коли формується наша внутрішня, духовна людина), має поставити нас на рівень близьких стосунків між нами і Богом. Саме таким шляхом посланий Месія стає нашою коштовністю і справжнім багатством: «Отож бо, для вас, хто вірує, Він коштовність, а для тих, хто не вірує камінь, що його занедбали були будівничі» (1Пет. 2:7).

Нехай ця Христова порада про придбання золота, огнем перечищеного, тобто про відновлення живої віри, що була втрачена в Лаодикійській церкві, білої одежі, щоб одягнутися (відновлення праведності перед Богом), а також мазі, щоб помазати очі і побачити усе в істинному світлі, буде прийнята і нами. Особливо якщо між Богом і кожним з нас з’явилася якась перешкода, що відводить наш погляд і сердечну хвалу від Його святої присутності і справи, яку кожен з нас покликаний здійснювати в міру можливості і сил. Адже ніхто з нас не застрахований від падіння, з якого може піднятися будь-який вірний, але тільки за однієї умови: якщо наслідувати поради самого Ісуса Христа, викриття Святого Духа і настанови Біблії. А Слово Боже говорить, що не те страшне, що ти маєш, а те, що ти за це не дякуєш Богові і не хвалишся Ним. Адже саме Він є джерелом усього нашого існування і буття, і тільки Він вже дав нам усе необхідне для життя, служіння і благочестя в Христі Ісусі.

Попередній запис

Помилкове вихваляння дарами або славослів’я Господа (продовження)

Продовження, початок Наступні рядки з Книги пророка Єремії, які ми розглядаємо, звучать так: «Хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю» (Єр. 9:22). ... Читати далі

Наступний запис

Кожен хвалися пізнанням Господа

Закінчення, початок Ці три речі, які ми розглянули, є присутніми в житті вірних. Мало того, вони є цілком нормальними, якщо ... Читати далі