Не побачиш Його (Ів. 6:55,60-69)

Чи не хочете й ви відійти?

Доторкнутися, помацати, понюхати, покуштувати – віримо своїм чуттям, довіряємо їм. Чи так само віримо й Богові, довіряємо Йому? Добре, якби це було так, але ми, на жаль, часто далекі від цього.

Нам, зануреним у матерію, важко прийняти те, що невидиме, духовне. Повторюємо вголос або лише подумки слова євреїв із сьогоднішнього Євангелія: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?» (Ів. 6:60). Можливо, нам навіть хочеться піти геть, покинути всі ці екзистенційні запитання й жити лише тим, що приносить кожен наступний день.

Однак не вийде вчинити просто так – не можемо доторкнутися до любови, зважити ненависть, препарувати доброту з людського серця – але ми віримо, знаємо, що вони існують.

Так само й з Богом: не побачиш Його, не зважиш, не торкнешся, проте Він існує. І варто повірити в Нього, варто Йому довіритися. Це нелегко, але: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного» (Ів. 6:68).

Попередній запис

Лікування душі (Ів. 6:52-59)

Хто Мене споживає, і він житиме Мною. Відділення інтенсивної терапії. Пацієнта під’єднано до складного обладнання, яке підтримує його дихання та ... Читати далі

Наступний запис

Любов у лінзі та відчинена клітка (Ів. 7:1-2,10,25-30)

Хіба це не Той, що Його шукають убити? Ісусові дали нове ім’я – ім’я, яке було реакцією ворогів на Його ... Читати далі