Два розбійники, яких розіп’яли поруч із Христом. Один ганьбив разом з усіма Спасителя, другий визнав в Ісусі Месію. Здавалося, обидва вже не очікували нічого, окрім скорішого настання смерті, проте перший з них озлобився, а другий здійснив неймовірну, як для багатьох людей річ, задумався над власним життям. Момент, як може здатися, виявився не дуже вдалим, проте, судячи з наслідків, ці роздуми мали зовсім передбачуваний результат: «І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк. 23:43).
Певно, про це розбійник не мріяв, навіть думки не припускав, коли просив Спасителя пом’янути його, коли Той прийде у Царство Своє. А тут такий результат! От що виявляється опинитися в потрібний час і в потрібному місці! Але найголовніше, поруч з Ким! Втім, і це для нас цілком під силам, звісно, якщо всерйоз сприймемо Христові слова: «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20). А от з цим у багатьох виникають проблеми: ніби слухаємо, ніби погоджуємося, от тільки не втілюємо в життя: як у цьому випадку – не збираємося разом в ім’я Христове, і через це не відчуваємо Його присутності у власному житті.
Хоча, здається, і збираємося, от лише результат часто-густо незадовільний. У чому ж причина? «Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу» (Флп. 2:21). Якби дійсно шукали Божого, результат би не забарився, а так у підсумку доволі часто отримуємо не дуже втішний результат… але, як свідчить історія двох розбійників, у кожної людини є шанс для навернення. Головне не проґавити його… і занадто з ним не затягувати. Адже ви не хочете опинитися в подібному скрутному становищі, щоб нарешті задуматися над власним життям?.. Але що поробиш, деколи шлях до Бога проходить через важкі перепони, по-іншому в багатьох з нас пригадати Бога якось не виходить. Втім, деколи і цього виявляється недостатнім, як це сталося у випадку першого розбійника…
Чого ще може навчити історія про двох розіп’ятих розбійників поруч зі Спасителем? Багато чому. Наприклад, що Господь може бути поруч з нами в найнесподіванішому місці – поруч, на сусідньому хресті. Крім того, що ніколи не пізно в цьому житті почати свій шлях навернення до Бога. Проте все ж таки краще з цим не затягувати, щоб Господь не був вимушений ставити вас у дуже незручні житейські умови. Загалом, про це вже йшла мова в попередньому абзаці, але краще ще раз нагадаємо, щоб, знову ж таки, зайвий раз не затягували з роздумами про правильність свого просування життєвим шляхом.
Хотілося звернути увагу на ще один важливий урок: варто менше звертати увагу на думку оточуючого світу. «Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові» (Як. 4:4), – історія розбійника, який покаявся, чудовий тому приклад. Щоб сталося, якби він взяв за приклад поведінку оточення, яке відверто глузувало зі Спасителя? Таке, що навіть найлютішому ворогові не побажаєш. Так що деколи буває, що світ сам вказує нам, в якому напрямку краще просуватися: а саме в протилежному, яким простує він.
І найголовніший урок цієї євангельської історії, як на нашу думку, полягає в тому, що Бог здатен дивувати. Дивувати Своєю фактично безмежною глибиною прощення. У цьому на власному прикладі переконався розіп’ятий розбійник, у цьому свого часу, маємо на то надію, переконається на власному досвіді кожен з нас.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Уроки з історії розіп’ятих розбійників
Ваш коментар:
