Розбійники, розіпнуті поруч з Христом: два шляхи

Ми вільні змінювати свої рішення – до тих пір, поки живі, – і Бог упокорено чекає, що ми вирішимо. Але одного разу настає пора зробити остаточний вибір. Для багатьох людей, що оточували Христа в дні Його земного життя, цей час настав напередодні Його страждань. Кожному довелося вирішувати, чи з Христом він чи з Його супротивниками.

Земна проповідь Господа Ісуса Христа тривала три з половиною роки, і майже весь цей час Він був оточений людьми. Йому з учнями, як розповідає Євангеліє, деколи бракувало часу поїсти і поспати.

Але в останні години з Христом залишилися лише п’ять людей. Двоє стояли біля Хреста – Божа Мати і Іоанн, «учень, якого любив Ісус». Один – римський сотник – здалека спостерігав за стратою: він керував діями солдатів і відповідав за порядок. І ще двоє були розіпнуті по обидві боки від Ісуса. Причому, на відміну від Нього, покарання вони заслужили. Це були розбійники. Як і передбачив за 700 років до цього пророк Ісая, Ісус, завершуючи Свій земний шлях, «до лиходіїв приєднаний був» (Іс. 53:12).

Про те, що Спаситель був розіп’ятий між двох інших засуджених, повідомляють усі євангелісти. Матфей і Марко уточнюють, що ці двоє лихословили Ісуса. А от Лука розповідає ще дещо: «Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк. 23:39-43).

Хто були ці розбійники, як їх звали і за що саме засудили до найжорстокішої з усіх можливих страт? Точно невідомо. Але це ніяк не скасовує значущості тієї події, про яку розповідає євангеліст Лука. Зміна в розсудливому розбійнику сталася несподівано і без всякої зовнішньої причини. Усі, хто проходив повз, глузували з Ісуса, а ця людина, навряд чи схильна до сентиментальності, раптом побачила в Ньому безвинного Страждальника – і Бога.

Розбійник і сам зазнавав страшні фізичні муки, але усвідомлював, що йому не залишилося нічого, окрім декількох годин страждань і смерті. Дивно, що в ці останні миті земного життя йому вистачило сили духу зосередитися не на собі, а на Іншому. На Прибитому до сусіднього Хреста. Несподівано він побачив гігантську прірву між собою, тим, хто скоїв у житті безліч страшних і беззаконних справ, – і Тим, хто ніс таке ж покарання без всякої провини.

Звичайно, про жодне Царство Боже розбійник не подумував, тому і попросив Праведника, Який помирав поруч, про саму крихту: хоч би зітхнути про нього в цьому Царстві.

А отримав – спасіння. Адже Той, до Кого він звернувся з проханням, був Самим Богом.

Виявляється, до останнього подиху в людини залишається можливість щирого покаяння і спасіння, якою б пропащою вона не була. І з іншого боку, – навіть перед лицем смерті душа людська може залишитися глухою і сліпою і не побачити Бога, хоч би Він був зовсім поряд.

За матеріалами мережі Інтернет

Наступний запис

Уроки з історії розіп’ятих розбійників

Два розбійники, яких розіп’яли поруч із Христом. Один ганьбив разом з усіма Спасителя, другий визнав в Ісусі Месію. Здавалося, обидва ... Читати далі