Бог і пляшка вина (Ів. 2:1-11)

Не мають вина!

Деколи може здатися, що Бог, Який є найдосконалішим, здатний опікуватися лише тими справами, які, хоча б якоюсь мірою до цієї досконалости прямують. А тому вважаємо, що Бог допомагає нам, коли прагнемо до величних цілей, коли молимося, коли допомагаємо ближнім.

Коли ж ідеться про буденні справи, хтось може думати, що звертання до Бога є недоречним й непотрібним. Звертання до Бога з проханням про те, щоб не пригоріло молоко, хтось може сприйняти, як взивання Бога намарне. Нинішнє Євангеліє розвіює ці сумніви – маємо доказ того, що Бог може зацікавитися навіть браком вина на весільному бенкеті.

З цього випливає дуже важливий висновок: не виділяймо для Бога лише якоїсь частини свого життя, а запрошуймо Його в усе. У справи піднесені й земні, великі й малі, побожні та буденні. Запрошуймо Його в ціле життя – у таке, яке воно насправді є.

Попередній запис

Поезія і проза (Ів. 2:1-11)

Не мають вина! Марія могла би бути вчителькою в школі уважности. Чимало богословів, задивлених у святість, витонченість, досконалість Марії, ніколи ... Читати далі

Наступний запис

Бич із мотуззя (Ів. 2:13-22)

І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх. Храм мав бути місцем поклоніння Богові. Проте сталося так, що ... Читати далі