Важливо усвідомити Боже попередження

Продовження, початок

О, якби усі вірні зрозуміли це, тоді зовсім по-іншому пішло б життя в церкві по усій землі. Налагодилися б стосунки один з одним. Кожен займався би своєю справою і перебував у своєму покликанні і служінні. Тоді в християнстві не було б діотрефів (див. 3Ів. 1:9) і николаїтів (Об. 2:6), гіменеїв і Олександрів (див. 1Тим. 1:20), що відкидають віру і добре сумління. Не було б лжеапостолів і лжепророків, єретиків і псевдовчителів. Але цього, на жаль, не станеться, перш ніж прийде наш Спаситель і візьме до Себе Своїх дітей, бо Його слова про те, що багато хто йде широким шляхом, а не вузьким, реальніші, ніж усі слова усіх світових лідерів і вождів за весь час існування нашої планети. Говорячи про це в Євангелії від Луки, Ісус відповідає на це питання одній людині, попереджаючи усіх нас про дуже серйозні наслідки: «І озвався до Нього один: Господи, хіба буде мало спасених? А Він відказав їм: Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, багато-хто будуть намагатися ввійти, та не зможуть!» (Лк. 13:23-24).

Зверніть увагу, що слова «будуть намагатися» не відносяться до людини цього світу, яка не шукає Бога, тому що просто заперечує Його або своїм словом, або своїм життям, а до тих, які називають себе вірними, але і досі залишаються поза тісними воротами і вузьким шляхом, що пропонуються нам для спасіння.

На жаль, від браку ведення і духовності у всі часи церква попадала під вплив цих крайнощів, але при цьому завжди по милості Божій Бог залишав Собі вірний залишок і зводив у народі Божому служителів і сосуди, які сповіщали волю Творця, старанно піклуючись про церкву. Один з таких трудівників і богословів минулого століття Артур Пінк писав про ці дві крайнощі так: «Вірний слуга Божий незмінно перестерігає своїх слухачів протистояти, з одного боку, легалізму, а з другого – доктрині про свободу від всякого закону».

Ми повинні пам’ятати, що Павло, протиставляючи благодать закону, не намагався проігнорувати або відкинути сам закон, як ми це вже бачили, а хотів донести важливу істину, що законом ніхто не може виправдатися і врятуватися. Закон Мойсеїв говорить усе правильно, але силу для виконання дає не він, а закон Духа життя в Христі Ісусі. Спасіння приходить тільки завдяки тому, що було зроблено на хресті Ісусом, Його заслугами і святою кров’ю. Саме тут починається життя і спасіння грішника. А підтвердження, що ми в Христі, а Христос у нас як у врятованих, помилуваних, відроджених і виправданих людях і є вже життя згідно з Божими заповідями, відкритими нам у Біблії.

Життя, що направляється Духом на виконання Божої волі, життя, яке починає перебувати в людині з моменту її покаяння дає про себе знати через практичне освячення (віддалення від гріха, від світу цього) і преображення в образ Божого Сина. Говорячи іншими словами, можна з усією упевненістю заявити, що наслідки і явні ознаки істинного і біблійного спасіння повинні відбитися на нашому виконанні Божих заповідей, як тих людей, які сьогодні є новими творіннями і дітьми Божими по вірі в Ісуса Христа. Тобто, якщо Христос живе в нас, а ми в Нього віримо, любимо Його і в Ньому перебуваємо, то це очевидним чином повинно отримати реальне вираження в нашому повсякденному житті як плід нашого народження згори. І якщо ми говоримо, що віримо усім серцем і душею Біблії, визнаючи Бога Отця, Сина і Святого Духа своїм Богом; якщо ми сповідуємо, що «хочемо бути Твоїми, Боже, і служити Тобі, слідуючи Твоїми слідами на саме небо», але при цьому ігноруємо Божі заповіді і веління, тоді Сам Спаситель запитує нас: «Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?» (Лк. 6:46).

Біблія є повною картиною Божого одкровення

Нам усе це буде легко зрозуміти тоді, коли уявимо собі, що Біблія образно схожа на грандіозну і дивну картину, на полотні якої зображена істина перстом Божим через Мойсея, пророків і апостолів.

Спочатку, коли створив Господь Бог небо і землю, написано, що земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І це є прообраз Старого Заповіту з його обрядами, важкими правилами, законами, жертвопринесеннями і особливими вимогами, в яких є тільки тінь майбутніх благ. Говорячи іншими словами, це було тільки ескізом, намальованим на цій картині олівцем, який виглядає сіро і похмуро. А коли Господь вже вдихнув в обличчя людини дихання життя, то людина стала душею живою, що явно вказує на новозавітне відродження через віру, покаяння і благодать, яка запанувала через Ісуса Христа, коли Духом Святим людина воскресає для нового життя.

Це і є та дорогоцінна фарба Євангелія Ісуса, що лягає на непоказний і безживний чорно-білий ескіз Старого Заповіту, який оживає в житті відродженої людини. Таким чином, цій картині надається життя, сила, краса і гармонія під назвою «Новий Заповіт», коли закон, записаний на скрижалях серця, набуває практичне застосування. Не закон на кам’яних скрижалях, нездатний змінити людину, який тільки вселяє страх і смертний вирок, а нова реальність і животворча сила воскресіння до життя. Про це апостол Павло каже: «Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його, скільки ж більш буде в славі те служіння духа! Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!» (2Кор. 3:7-9).

От як цей уривок звучить у сучасному перекладі Слово Життя: «Згадайте служіння закону, вибитому буквами на каменях. Воно було засноване в такій славі, що ізраїльтяни не могли дивитися на сяюче обличчя Мойсея, хоча це сяйво і не було довговічним. Якщо це служіння, що принесло в результаті смерть, прийшло в такій славі, то хіба не буде ще славніше служіння Духа? Якщо служіння, яке засуджує людину, було оточене такою славою, то наскільки ж більшою славою наділене служіння, що несе людині виправдання».

Отже, ми розглянули різні шляхи, які існують у світі, в якому живемо. І нарешті, хочеться поміркувати ще про дещо, що безпосередньо пов’язане з вищесказаним.

Ви зауважили, що в усіх висловлюваннях Ісуса з цього питання є такі терміни як «вузький шлях» і «тісні ворота». Усе це не одне і те ж, хоча обидва поняття тісно пов’язані між собою.

Із самого початку нам необхідно відшукати і увійти до цих тісних воріт, в які можна увійти тільки вірою, залишивши тілесні зусилля, надію на себе і самоправедність. А ось вже від цих воріт і починається проходження вузького шляху віри, що веде в небо.

Ці ворота завжди існували і були потрібні для спасіння людських душ. Це були ті ворота, через які Бог завжди вказував людям вихід від лих і нещасть, погибелі і пекла, смерті і влади диявола. І, починаючи ще від древніх днів, Бог показував план спасіння, який сьогодні потрібен і нам.

Попередній запис

Благодать творить дива і веде до змін

Продовження, початок Диво благодаті вірні починають відчувати у своїх пошуках, проходячи через боротьбу сумнівів і шквал всіляких думок, ідей і уявлень. ... Читати далі

Наступний запис

Рятівні двері були у всі часи

Закінчення, початок За часів Ноя це були ворота ковчегу, якими увійшов Ной і усе його сімейство з восьми душ, які ... Читати далі